Справа №11-3613 2006 р.

Головуючий у 1 інстанції Марченко О.М.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

26 грудня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю прокурора Каушана І.В.

представника потерпілої ОСОБА_1.,

ОСОБА_2

виправданого ОСОБА_3

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією потерпілої ОСОБА_1. на вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 4 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженця    м.Запоріжжя

Запорізької    області,    мешканця    м.Макіївки

Донецької області, не судимого виправдано за ст. 122 ч.І КК України за відсутністю складу злочину в його діях. Органами досудового слідства ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у тому, що він 19 жовтня 2005 року приблизно о 21 годині 30 хвилин біля будинку ІНФОРМАЦІЯ_2 під час сварки між ним і ОСОБА_1., яка виникла на грунті неприязних стосунків між ними, взяв останню за одежу і штовхнув при цьому її у груди, а також своїми руками викручував пальці рук ОСОБА_1.Внаслідок цих дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_1отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому грудини і крововиливи на кистях обох рук.

Зазначені дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ст. 122 ч.І КК України, як умисне завдання середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно вироку суду ці тілесні ушкодження ОСОБА_3 завдав потерпілій у стані сильного душевного хвилювання, а кримінальна відповідальність за такі дії чинним КК України не передбачена. Тому в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину.

В апеляції потерпіла ОСОБА_1просить скасувати вирок, а справу направити на розгляд Апеляційного суду Донецької області. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі, безпідставно взяв до уваги висновки судово-психологічної  експертизи,  через  що  необгрунтовано  дійшов  висновку  про

2

завдання їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості у стані сильного душевного хвилювання.

Заслухавши доповідача, представника потерпілої ОСОБА_1- ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляції, виправданого ОСОБА_3, який просив відхилити апеляцію і залишити вирок без зміни, думку прокурора, який висловився про необхідність залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Наявними у справі доказами встановлено, що між родинами потерпілої ОСОБА_1 і виправданого ОСОБА_3 тривалий час існують неприязні стосунки через те, що онука ОСОБА_1- ОСОБА_4 всупереч бажанням її родини перебуває у шлюбі з сином ОСОБА_3 - ОСОБА_6 і проживає в будинку останнього. На грунті цих відносин потерпіла ОСОБА_1 16 жовтня 2005 року у пізній час прийшла до будинку ОСОБА_3 і вимагала, щоб її онука ОСОБА_4 , яка була вагітною, вийшла до неї. Оскільки остання не вийшла, ОСОБА_1вчинила сварку, під час якої висловлювала образи щодо ОСОБА_3, пов'язані з його каліцтвом, а також стала проклинати свою онуку, висловлюватись про те, що остання не зможе народити дитину.

Ці образи стосувались як безпосередньо самого ОСОБА_3, так і членів його сім'ї - сина, невістки, майбутньої дитини сина і згідно його показань були розцінені ним як тяжка образа, яка викликала сильне душевне хвилювання у нього. Під впливом зазначених обставин він схопив потерпшу ОСОБА_1 за одежу і штовхав її у груди, внаслідок чого завдав потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Про перебування ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання свідчать не тільки показання ОСОБА_3, а й показання самої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні пояснювала, що ОСОБА_3 був "не у собі", його трясло, що він був "як ненормальний". Аналогічні показання в судовому засіданні про ці обставини дали свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_7.

Тому доводи апеляції про неправильну оцінку доказів у справі суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно висновку судово-психолоічної експертизи, яка була призначена судом, ОСОБА_3 під час вчинення цих дій перебував у стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане зазначеними діями ОСОБА_1.

Ця експертиза була призначена і проведена відповідно до вимог ст.310 КПК України і є допустимим доказом у справі. Висновки експертизи узгоджуються з іншими зазначеними доказами у справі. Та обставина, що експертиза була виконана у строк понад 4 місяці з дня її призначення, сама по собі не може свідчити про її неправильність. Тому доводи апеляції потерпілої, що ця експертиза не може бути визнана доказом у справі і не повинна була братись до уваги судом, є необгрунтованими.

Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів свідчить про те, що ОСОБА_3 завдав середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої.

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність лише за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання і не передбачена відповідальність за завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень у такому стані.

з

Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину і виправдав його.

Підстави для скасування вироку, як про це просить потерпіла у своїй апеляції відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 4 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцією потерпілої ОСОБА_1. - без задоволення.