233 № 233/1447/22      

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

10 листопада 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                 ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                                 ОСОБА_4 ,

захисника                                                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеконференції клопотання прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052120000319 від 15 травня 2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жнятин, Мукачівського району, Закарпатської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052120000319 від 15 травня 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження призначений на 11 годину 30 хвилин 10 листопада 2022 року.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2022 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованому за адресою: АДРЕСА_2 строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 листопада 2022 року.

На адресу суду надійшло клопотання прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, що існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу станом на теперішній час не перестали існувати. Наполягав, що більш м`які заходи забезпечення кримінального провадження не будуть дієвими.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання посилаючись на його обґрунтованість. Заперечував з приводу клопотання захисника та обвинуваченого, оскільки обвинувачений перебував у розшуку, зареєстровано кримінальне провадження щодо дезертирства, тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, викладеним у клопотанні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив отримання вказаного клопотання та заперечував щодо нього. Звернув увагу суду, що інформація викладена в клопотанні не відповідає дійсності, судимості погашені, за фактом дезертирства є судове рішення. Додав, що має поганий стан здоров`я, належне лікування не отримував. Зазначив, що його мобілізація не законна, не вчиняв тяжкого злочину, просив застосувати домашній арешт за місцем військової частини.

Захисник у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, зазначила, що ризики на які посилається прокурор є припущенням та не доведені жодними доказами. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на території військової частини, вважаючи, що такий запобіжний захід дозволить мінімізувати можливі ризики та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора та сторони захисту дійшов такого висновку.

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 09 травня 2022 року у період часу з 10 години 00 хвилин до 10 години 10 хвилин під час шикування особового складу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони (далі – НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у АДРЕСА_3 начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_4 7125 збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) майором ОСОБА_6 , який є начальником за посадою та військовим званням стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) солдата ОСОБА_4 доведено для виконання письмовий наказ № 26 ДСК від 07.05.2022 командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_7 на безпосереднє виконання вимог бойового розпорядження Командувача Сил ТрО № 760/257/Т від 24.04.2022, бойового розпорядження Головнокомандуючого Збройних Сил України № 2508Т від 23.04.2022, бойового розпорядження Начальника РУ сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 346 ДСК від 24.04.2022, наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 68 ДСК від 25.04.2022, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 53 ДСК від 25.04.2022 здійснити марш за певним маршрутом та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні іншої військової частини з завданням недопущення прориву противника та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці.

Однак військовослужбовець Збройних Сил України, ОСОБА_4 , призваний на військову службу під час мобілізації на посаду кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком відання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 09.05.2022 о 10 годині 00 хвилин, перебуваючи на шикуванні особового складу підрозділу вказаної військової частини у АДРЕСА_3 відкрито відмовився виконати наказ начальника – командира НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_6 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) підполковника ОСОБА_7 № 26 ДСК від 07.05.2022, який йому доведено начальником – начальником групи персоналу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) майором ОСОБА_6 , здійснити марш за певним маршрутом та зайняти оборону у визначеному місці Донецької області в другому ешелоні іншої військової частини з завданням недопущення прориву противником та нанесення йому максимальних втрат в живій силі та техніці, про що особисто повідомив майора ОСОБА_6 та командира 4 роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) ОСОБА_8 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії вказаної ухвали закінчується 14 листопада 2022 року.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу зібраному у справі, вважає за доцільне продовжити строк дії ухвали про тримання під вартою, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_4 більш небезпечним, ніж втеча. У зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді. Крім того ОСОБА_4 залишив розташування військової частини, переховувався від органу досудового розслідування у зв`язку з чим був оголошений у розшук ;

- ризик незаконно впливати свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів. За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Окрім того, ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців з якими знайомий особисто.

- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може будь-яким чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо проходження ним військово-лікарської комісії;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України. Крім того останній 17.05.2022 самовільно залишив розташування військової частини.

Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом на теперішній час не встановлено.

Щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 574/2022 від 12 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» № 2472 від 28.07.2022 внесено зміни до статті 176 КПК України які передбачають, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України передбачено тримання під вартою.

За приписами статті 176 КПК України, до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, не може застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою. Військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Крім того, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Що стосується клопотання прокурора в частині визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави суд вважає, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, суд, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, клопотання захисника та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що його мобілізація проведена незаконно та наявні докази не підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає необхідним зазначити, що наявність чи відсутність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому його обвинувачують буде вирішуватись судом під час прийняття остаточного рішення, після оцінки та аналізу всіх доказів у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 331, 176-178, 183, 372, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованому за адресою: АДРЕСА_2 строком на 60 діб до 08 січня 2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали направити обвинуваченому та начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_4 для організації виконання.

На ухвалу суду обвинуваченим, захисником, прокурором може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя:                                                                         ОСОБА_1