Справа №11-3785 2006 р.

Головуючий у 1 інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем  України

26 грудня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю прокурора Каушана І.В.

засудженої ОСОБА_1 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Петровського районного суду м.Донецька від 24 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженку м.Анапа Краснодарського краю РФ, мешканку

м. Донецька, не судиму засуджено за ст. 121 ч.І КК України на 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 260 гривень 81 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 гривень - на відшкодування моральної шкоди, а всього - 3260 гривні 81 копійку.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 8 січня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_1, на грунті неприязних стосунків, які раптово виникли, вдарила ножем у груди ОСОБА_2, і умисно завдала потерпілій тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого торакоабдомінального поранення зліва з пошкодженням куполу діафрагми.

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить пом'якшити їй покарання, призначивши його не пов'язаним з позбавленням волі. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що вона не мала умислу і не могла вдарити потерпілу ножем. Висновки суду про її винуватість грунтуються на показаннях осіб, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, через що вони не повинні братись судом до уваги. Позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди також задоволений безпідставно.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію і залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджена сукупністю доказів у справі, які були досліджені судом.

2

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що під час вживання спиртних напоїв між нею і ОСОБА_1 виникла сварка, в процесі якої остання схопила зі столу ніж, яким вдарила її у груди і завдала поранення.

Показання потерпілої є послідовними і однозначними, будь-які підстави для обмови ОСОБА_1 у потерпілої відсутні, оскільки до вказаних подій вони не були знайомі. Тому у суду були відсутні підстави для сумніву у правдивості її показань.

Крім цього, показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, свідок ОСОБА_3. пояснив суду, що він, перебуваючи на кухні, почув крик ОСОБА_2, а коли зайшов у кімнату, в якій перебували остання і ОСОБА_1, побачив, що ОСОБА_2 тримається рукою за бік, а ОСОБА_1 тримає в руках ніж.

Свідок ОСОБА_4., який перебував фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1, у своїх показаннях під час досудового слідства пояснив, що не бачив як був нанесений удар ножем, однак підтвердив те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мала місце сварка. Також він побачив, що ОСОБА_2 була поранена, а ОСОБА_3 сказав, що це поранення ОСОБА_2 завдалаОСОБА_1.

Сама ОСОБА_1, будучи допитаною в якості підозрюваної і обвинуваченої під час досудового слідства пояснила, що під час сварки з ОСОБА_2 вона вдарила останню ножем.

Змінивши свої показання в судовому засіданні,ОСОБА_1 не навела будь-яких мотивів зміни нею своїх показань, ці її показання суперечать іншим вищенаведеним доказам у справі, що свідчить про неправдивість її тверджень в судовому засіданні про непричетність її до завдання потерпілій тілесних ушкоджень.

Та обставина, що потерпіла і свідки під час подій злочину перебували у стані алкогольного сп'яніння, сама по собі не може свідчити про неправдивість їх показань і не є підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Показання потерпілої і свідків узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи про те, що у вказаний час ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого торакоабдомінального поранення зліва з пошкодженням куполу діафрагми, яке могло бути заподіяне за обставин, на які вказала потерпіла.

Наведеним доказам суд першої інстанції дав відповідно оцінку у вироку, обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і правильно кваліфікував дії засудженої за ст. 121 ч.І КК України, як умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної і моральної шкоди вирішений судом з урахуванням доведеності вини засудженої у вчиненні злочину, конкретних даних про завдання матеріальної шкоди, а також з урахуванням моральних страждань потерпілої внаслідок вчинення злочину щодо неї.

Тому доводи апеляції засудженої і в цій частині є необгрунтованими.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

З

Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої -без задоволення.