Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/380/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 398 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         02.11.2022 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому Кіровоградської області

об`єднане кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020120020003625 від 03.06.2020, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2022 року.

Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Олександрівка Кіровоградської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, який не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та виправданий у зв`язку із не доведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Визнаний винуватим та засуджений:

       за ч. 2 ст. 398 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

       за ч. 1 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки.

Згідно зі  ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_8 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Змінено  ОСОБА_8 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання, покладено обов`язки прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Зараховано  ОСОБА_8  в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 15.08.2020 по 04.11.2020 року включно.

Стягнуто з  ОСОБА_8  на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 2288 грн. 30 коп.

Вирішено питання речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за умисне заподіяння захиснику легкого тілесного ушкодження, у зв`язку із діяльністю пов`язаною з наданням правової допомоги, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, за таких обставин.

02.06.2020 приблизно о 11 год. 50 хв. у приміщенні фойє Кіровоградського районного суду Кіровоградської області по вул. Кільцевій, 36 б у м. Кропивницькому перебував адвокат ОСОБА_7 , який має адвокатське свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 73 від 26.05.2008 року та ОСОБА_8 .

Під час спілкування ОСОБА_8 , який є слухачем по цивільній справі №390/137/20 за позовом ТОВ «Нива-2010» до ОСОБА_10 ТОВ «Агрофірма «Гаївське». про визнання недійсної угоди про припинення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі, висловлював своє невдоволення по даній справі та до суду.

Після чого між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ґрунті неприязних відносин, у зв`язку із діяльністю останнього пов`язаного з наданням правової допомоги відбулась сварка, в ході якого ОСОБА_8 керуючись прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень з метою залякування захисника ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, із значною силою спочатку наніс удар правою ногою в область лівого стегна та потім відразу ж замахнувся правою ногою в верхню частину тіла останнього, але ОСОБА_7 встиг прикритись лівою рукою та удар прийшовся в область лівого передпліччя.

Своїми умисними противоправними діями, ОСОБА_8 завдав ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синців на лівому передпліччі та лівому стегні, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, за таких обставин.

Наказами Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 72 о/с від 12.04.2017 ОСОБА_11 призначено на посаду слідчого відділу Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, №64 о/с від 30.03.2017 ОСОБА_12 призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, а  ОСОБА_13 відповідно до наказу №168 о/с від 15.05.2020 - на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» вказані працівники поліції  відносяться до працівників правоохоронних органів, при виконанні покладених на них обов`язків керуються тільки законом і діють в межах своїх повноважень.

Так, 13.08.2020 о 08 годині 45 хвилин працівники поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рамках розслідування кримінального провадження № 12020120020003625 від 03.06.2020, за підозрою  ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, прибули за адресою проживання останнього, а саме: АДРЕСА_2 , з метою вручення повісток про виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій в межах вказаного кримінального провадження.

В момент коли ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували біля будинку проживання підозрюваного  ОСОБА_8 , останній о 8 годині 55 хвилин прямував вздовж тротуарної зони присадибної ділянки, що поряд з місцем його проживання.

ОСОБА_12 , який був у форменому одязі - однострої поліцейського висунув ОСОБА_8 законну вимогу зупинитись для отримання повісток про виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, на що останній, коли побачив працівників поліції, маючи на меті умисно уникнути отримання вказаних повісток та явки до слідчого, пришвидшився прямуючи в напрямку під`їзду, не реагуючи на законні вимоги працівників поліції.

ОСОБА_8 , розуміючи, що ОСОБА_12 слідує за ним, діючи умисно та цілеспрямовано, демонструючи явну зневагу до працівників поліції та маючи умисел на спричинення останнім тілесних ушкоджень, в момент коли  ОСОБА_12 підійшов та поклав праву руку між рухомим дверним полотном та одвірками до вхідних дверей, що вели до під`їзду №5, що по АДРЕСА_2 , куди зайшов першим ОСОБА_8 , з прикладанням фізичної сили умисно зачинив вхідні двері до вказаного під`їзду чим спричинив ОСОБА_12 тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, після чого забіг та зачинився в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де безпосередньо проживає.

У подальшому з метою вручення повістки про виклик відповідно до ст. 135 КПК України, ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зайшли до під`їзду будинку, після чого направилися до дверей квартири АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_14 та з метою фіксації подій, застосовуючи відеокамеру, постукали у вхідні двері квартири та попросили підозрюваного ОСОБА_8 вийти і отримати повістку.

ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , усвідомлюючи значення своїх дій, та те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронних органів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з якими він раніше зустрічався в ході проведення слідчих та процесуальних дій у іншому кримінальному провадженні № 12020120020003625 від 03.06.2020 та які виконували свої службові обов`язки, діючи умисно, цілеспрямовано, посягаючи на нормальне функціонування правоохоронних органів та їх авторитет, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на висловлювання погроз вбивством працівникам правоохоронних органів у зв`язку із виконанням ними службових обов`язків, висловився на адресу працівників поліції нецензурною лайкою, а в подальшому, відчинивши вхідні двері квартири, тримаючи в руках пневматичний пістолет «МР-654К» калібру 4,5 мм, серійний  номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виготовленого з детальним  наслідуванням зовнішнього вигляду пістолета системи «Макарова», висловив  погрози вбивством ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які сприйняли їх як реальні.

Демонструючи реальність висловлених погроз ОСОБА_8 відвів затвор пневматичного пістолета в заднє крайнє положення та спрямував ствол останнього у бік працівників поліції, при цьому натиснув на спусковий гачок.

Вказані умисні дії ОСОБА_8 викликали у працівників поліції відчуття страху за власне життя та реальні підстави побоюватись здійсненню висловлених погроз, внаслідок чого останні відійшли на безпечну відстань.

Скориставшись цим, ОСОБА_8 зайшов до своєї квартири, зачинивши вхідні двері зсередини, та у подальшому, з метою приховання знаряддя злочину викинув з балкону квартири застосований ним пневматичний пістолет.

Також вирком місцевого суду ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та виправданий у зв`язку із не доведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що 13.08.2020 о 08 годині 45 хвилин працівники поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рамках розслідування кримінального провадження № 12020120020003625 від 03.06.2020, за підозрою ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, прибули за адресою проживання останнього, а саме: АДРЕСА_2 , з метою вручення повісток про виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій в межах вказаного кримінального провадження.

В момент коли ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували біля будинку проживання підозрюваного ОСОБА_8 , останній, в свою чергу, о 8 годині 55 хвилин прямував вздовж тротуарної зони присадибної ділянки, що поряд з місцем його проживання.

ОСОБА_12 , який був у форменому одязі - однострої поліцейського, висунув ОСОБА_8 законну вимогу зупинитись для отримання повісток про виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, на що останній, коли побачив працівників поліції, маючи на меті умисно уникнути отримання вказаних повісток та явки до слідчого, пришвидшився прямуючи в напрямку під`їзду, не реагуючи на законні вимоги працівників поліції.

ОСОБА_8 , розуміючи, що ОСОБА_12 слідує за ним, діючи умисно та цілеспрямовано, демонструючи явну зневагу до працівників поліції та маючи умисел на спричинення останнім тілесних ушкоджень, в момент коли  ОСОБА_12 підійшов та поклав праву руку між рухомим дверним полотном та одвірками до вхідних дверей, що вели до під`їзду №5, що по АДРЕСА_2 , куди зайшов першим ОСОБА_8 , який з прикладанням фізичної сили умисно зачинив вхідні двері до вказаного під`їзду чим спричинив ОСОБА_12 тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу, після чого забіг та зачинився в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де безпосередньо проживає.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши докази, створивши сторонам кримінального провадження рівні умови доказування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, місцевий суд дійшов висновку, що під час судового провадження стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 398 КК України, просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2022, щодо ОСОБА_8 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 398 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 1 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до наданих показань потерпілого ОСОБА_12 вбачається, що він здійснюючи оперативний супровід кримінального правопорушення за підозрою ОСОБА_8 у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 особисто зустрічався з ОСОБА_8 під час опитування останнього, що підтверджує факт усвідомлення та можливість ідентифікації як працівника поліції.

Згідно вироку суду, ОСОБА_12 перебуваючи поблизу під`їзду у форменому одязі працівника поліції помітивши ОСОБА_8 звернувся до нього, на що останній усвідомлюючи про те, що має розмову саме з працівником поліції, оскільки раніше з ним мав спілкування, цілеспрямовано уникаючи зустрічі пришвидшив крок до свого під`їзду, де відчинивши вхідні металеві двері бачив, що слідом за ним йде працівник поліції який утримує вхідні двері, умисно, з метою відвернути розмову з ОСОБА_12 із застосуванням фізичної сили зачинив двері, таким чином пошкодивши руку, якою останній утримував вхідні двері.

Щодо умислу ОСОБА_8 на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 вказує, що ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.

ОСОБА_8 пришвидшуючи крок, таким чином уникаючи зустрічі з ОСОБА_12 усвідомлював що за ним слідує працівник поліції та в момент проходу металевих вхідних дверей, бачив, що останній прямує за ним і утримує двері, свідомо заподіяв тілесні ушкодження працівнику поліції.

Посилання суду на те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_11 не бачили момент нанесення тілесних ушкоджень та наявність висновку експерта не виключає факт їх отримання, оскільки останні зазначили про їх виникнення після неправомірних дій ОСОБА_8 , що підтверджується показаннями, слідчими експериментами учасників та висновками експерта.

Отже, висновки суду в частині не доведення умислу обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції є необгрунтованими. При цьому, єдиною версією отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_12 є виключно злочинні дії ОСОБА_8 , що відповідає стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом».

Також, вказує, що місцевим судом не в повній мірі враховані конкретні обставини справи, зокрема, те, що не зважаючи на неспростовні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні двох умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 398, ч. 1 ст. 345 КК України, останній свою провину не визнав взагалі, щиро не покаявся, не вибачився перед потерпілими за вчинене, не висловив свого жалю і осуду своїх незаконних, кримінально-караних дій.

Судом не враховано знаряддя вчинення ОСОБА_8 погрози трьом працівникам Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області предметом схожим на пістолет, оскільки обвинувачений не лише виражався нецензурною лайкою на адресу поліцейських та погрожував, крім того зброя перебувала в бойовому положенні.

На ряду з цим, нанесення тілесних ушкоджень адвокату ОСОБА_7 за його законну діяльність пов`язану із наданням послуг захисника у цивільній справі є способом тиску на останнього з метою зміни правової позиції та впливає як на його психічне здоров`я, так і на професійну репутацію.

За таких обстави місцевим судом призначено занадто м`яке покарання обвинуваченому ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2022 року, змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, без застосування ст. 75 КК України.

Обгрунтовує свої вимоги тим, що призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції належним чином не вмотивував звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не вказав, які саме обставини справи та дані про особу дали підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

При призначенні міри покарання обвинуваченому суд першої інстанції не врахував позицію обвинуваченого щодо категоричного невизнання своєї вини, що викликає сумніви щодо належного усвідомлення вчиненого та зроблених у зв`язку з цим належних висновків.

Про неналежне усвідомлення вчиненого свідчить, те що після нанесення тілесних ушкоджень адвокату, ОСОБА_8 погрожував працівникам поліції вважаючи це допустимою поведінкою.

Суспільна небезпечність вчиненого кримінального правопорушення полягає у нормальній роботі інституту представництва, створюються перешкоди для виконання адвоката своїх обов`язків, підривається авторитет, заважає належно виконувати свої обов`язки.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок Кіровського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2022 року, щодо нього скасувати а кримінальне провадження, закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

В обгрунтування вимог посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав належними докази вини обвинуваченого, а саме: покази потерпілого ОСОБА_7 , його заява від 02.06.2020, протокол проведення слідчого експерименту від 16.06.2020 з фото таблицею за участю потерпілого ОСОБА_7 , оскільки наведені докази суперечать механізму нанесення тілесних ушкоджень який наведено в показах свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні від 19.06.2020 та протоколі проведення слідчого експерименту від 19.06.2020 участю свідка ОСОБА_15 .

Також, посилається на те, що враховуючи покази потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , їх заяви та протоколи проведення слідчих експериментів за їх участю, можливо поставити під сумнів належність зазначених доказів, які судом першої інстанції визнано такими, що беззаперечно доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, зважаючи на суттєві розбіжності в цих доказах як щодо обставин так і щодо факту спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 .

Вказує, що потерпілим ОСОБА_12 під час його допиту у судовому засіданні надано суду завідомо неправдиві покази щодо факту погроз обвинуваченого ОСОБА_8 в бік потерпілих, які нібито були ним висловлені перед потраплянням його у своє помешкання.

Судом залишено без розгляду надані стороною захисту докази щодо неможливості обвинуваченим за станом свого здоров`я фізично на відстані понад 15 метрів ідентифікувати, як приналежність форменого одягу до однострою поліцейського в який був одягнутий потерпілий ОСОБА_12 так самого потерпілого, якого до цього обвинувачений бачив лише два рази і виключно в цивільному одязі, зважаючи на стан гостроти зору у ОСОБА_8 - 0,3, згідно виписки з медичної карти №175 від 13.11.2020, що потребувало вжиття додаткових процесуальних заходів для заперечення або підтвердження даного твердження.

Отже, оскільки належними, допустимими та достатніми доказами не доведено перед судом факту вчинення ОСОБА_8 , кримінальних правопорушень відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 398 та ч. 1 ст. 354 КК України та причинного зв`язку між діями ОСОБА_8 та наслідками.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та потерпілого, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, потерпілого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_9 в його інтересах, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж  перегляду  судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Клопотання прокурора та сторони захисту про проведення судового слідства в частині повторного допиту свідків, експерта, потерпілих та дослідження письмових доказів є неспроможними, оскільки згідно вимог ч. 3 ст. 404 КПК, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Проте, колегією суддів у кримінальному провадженні такої умови не встановлено. Під час апеляційного розгляду прокурор та обвинувачений клопотання про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів у зв`язку із неповнотою дослідження доказів та порушення їх дослідження необгрунтували та вказали, що судом першої інстанції обставини дослідженні повністю, при дослідженні доказів місцевим судом порушень не було.

При цьому, колегія суддів зауважує що сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні умисного заподіяння захиснику легкого тілесного ушкодження, у зв`язку із діяльністю пов`язаною з наданням правової допомоги, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України та у погрозі вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України, за обставин, встановлених вироком під час судового розгляду, є правильним, оскільки ґрунтується на об`єктивному, повному і всебічному досліджені доказів, зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та правильно оцінених судом.  

Так, допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 по епізоду вчинення умисного заподіяння захиснику легкого тілесного ушкодження, у зв`язку з діяльністю пов`язаною з наданням правової допомоги, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України, вину не визнав і пояснив, що перебував у денну пору доби 02.06.2020 в холі Кіровоградського районного суду Кіровоградської області слухачем за позовом ТОВ «Нива-2010» до ОСОБА_10 ТОВ «Агрофірма «Гаївське» про визнання недійсної угоди про припинення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі.

Представником з боку позивача був ОСОБА_7 . Це було друге засідання у справі. У приміщенні суду, окрім нього та потерпілого ОСОБА_7 , була ще судова охорона. Погані відносини з потерпілим ОСОБА_7 у нього були давно, що пов`язані були саме з вищевказаною справою та його громадською позицією загалом. У коридорі він потерпілому ОСОБА_7 сказав, що його поведінка не етична і його потрібно позбавити адвокатської ліцензії. Після цього в них почалась словесна перепалка. ОСОБА_7 наніс йому удар, від якого в нього можливо були якісь сліди, але до експертів він не звертався. Ногами удари потерпілому він не наносив, просто відштовхнув його від себе, оскільки захищався. Від такого поштовху ОСОБА_7 навіть не впав на підлогу. Стверджує, що це була оборона, оскільки ОСОБА_7 наніс йому удар, а через кілька хвилин замахнувся знову.

На переконання колегії суддів, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України підтверджується дослідженими у суді належними та допустимими доказами, на підставі яких судом першої інстанції зроблено правильний висновок про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який суду пояснив що з 2008 року він займається адвокатською діяльністю. 02.06.2020 він перебував у приміщенні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, що знаходиться по вул. Кільцевій, 36 б у м. Кропивницькому, де він надавав правову допомогу у справі за позовом ТОВ «Нива-2010» до ОСОБА_10 ТОВ «Агрофірма «Гаївське» про визнання недійсної угоди про припинення договору оренди землі та визнання недійсним договору оренди землі.

Зайшовши на перший поверх до суду, відвідувачів там не було. Через деякий час туди зайшов ОСОБА_8 та повідомив йому, що у нього горить автомобіль. Він впевнився, що дана інформація не відповідає дійсності та повернувся чекати на засідання. ОСОБА_8 повідомив, що спалить його автомобіль, оскільки він невдоволений розглядом тих справ, де він присутній у нього як його опонент. Потім вийшла секретар судового засідання ОСОБА_16 та повідомила, що скоро почнеться засідання. Біля входу в зал судових засідань вони зустрілись на відстані витягнутої руки та ОСОБА_8 намагався нанести йому удар правою рукою в область грудей, але він зміг вчасно відхилитися та відштовхнути його від себе. Після цього ОСОБА_8 наніс йому удар ногою в область лівого стегна та в область верхньої частини тіла, але у зв`язку з тим, що він вивертався удар прийшовся в передпліччя. В подальшому до ОСОБА_8 підійшов працівник поліції та відтягнув його від нього. Керівник апарату викликала поліцію, якій він потім і надав всі пояснення;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , згідно яких вона працює керівником апарату Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. 02.06.2020 повинна була розглядатись справа у судді ОСОБА_17 .

Приблизно о 11 год. 50 хв. до кабінету секретаря судового засідання зайшов ОСОБА_8 та повідомив, що він прибув на засідання. В подальшому вона в холі суду почула крики та нецензурну лайку. ОСОБА_8 кричав, що спалить автомобіль. Вона була перелякана, вибігла в коридор та побачила як ОСОБА_8 наніс удар правою ногою в область тулуба ОСОБА_7 , який стояв навпроти нього. Вона почала кричати, щоб припинили ці протиправні дії та покликала охорону. В подальшому ОСОБА_8 зайшов до зали судових засідань, а ОСОБА_7 відмовився та чекав приїзду працівників поліції;

- рапортом, який підтверджують надходження 02.06.2020 о 12 год. 06 хв. виклику на лінію «102» про те, що в приміщенні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області по вул. Кільцевій у м. Кропивницькому, побились двоє присяжних (т.1 арк.к.п.13);

- заявою ОСОБА_7 від 02.06.2020, згідно якої він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_8 , який наніс йому тілесні ушкодження (т.1 арк.к.п.14);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.06.2020 з фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого потерпілий показав обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які відповідають висунутому обвинуваченню (т.3 арк.к.п.18-21);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.06.2020 за участю свідка ОСОБА_15 , яка показала обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , які відповідають висунутому обвинуваченню (т.3 арк.к.п.24-27);

- висновком експерта № 582 від 05.06.2020, відповідно до якого у ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження у вигляді синців на передпліччі та лівому стегні. Дані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об`єктом та могли утворитися в строк вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.3 арк.к.п.31);

- висновком експерта № 629/581 від 22.06.2020, згідно з яким тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_7 могли утворитися при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_15 під час проведення слідчих експериментів за їх участі (т.3 арк.к.п.32-33);

- доповідною запискою секретаря судового засідання ОСОБА_18 (т.3 арк.к.п.36).

Допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 по епізоду вчинення погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, вину не визнав і показав суду, що слідчий намагався вручити йому підозру по кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 398 КК України. При цьому він зазначав, що йому потрібно ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, подати відповідні клопотання та пояснення.

На його прохання слідчий ніяк не відреагував. Підозра йому була направлена поштою. Через деякий час змінився слідчий, який повідомив йому, що потрібно зустрітися відносно провадження. Він повідомив слідчому, що на даний момент з`явитися він не може, у зв`язку з сімейними обставинами.

Працівники поліції все ж таки наполягали на зустрічі та вручення йому повісток. 13.08.2020, він поїхав до батька в лікарню, коли йому зателефонувала дружина та повідомила, що у двері хтось стукає. Проживає він за адресою по АДРЕСА_2 . Коли він повертався додому та підходив до будинку, побачив людей, які бігли у його сторону. При цьому, він не розумів, що це працівники поліції та що саме так вручають повістки. Він зайшов до під`їзду, закрив двері та піднявся до квартири, де його чекали перелякані діти та дружина. Вони не представлялися, тому йому не відомо було хто приходив. Дома він мав два предмети для самозахисту, але він взяв пневматичний пістолет з діаметром 4-5мм, який був у неробочому стані та лежав у прихожій в тумбочці. Думки комусь шкодити в нього не було. Погроз ніяких в сторону працівників поліції не висловлював. Поліцейські його спровокували своєю поведінкою. Потім його почали бити, руки зв`язали.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_8 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, його вина підтверджується дослідженими у суді належними та допустимими доказами, на підставі яких судом першої інстанції зроблено правильний висновок про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який суду пояснив, що 13.08.2020 він спільно із ОСОБА_19 та ОСОБА_20 поїхав до ОСОБА_8 за адресою по АДРЕСА_5 , для надання йому для ознайомлення матеріалів кримінального провадження.

Під`їхавши до будинку ОСОБА_21 побачив ОСОБА_8 . Він їм був знайомий по кримінальному провадженню, так як викликався до відділку для надання показів. ОСОБА_21 був після чергування та у формі працівника поліції, тому ОСОБА_8 зрозумів хто вони, він на них подивився, але пришвидшив крок в напрямку свого під`їзду. Під`їзд був відчинений, але зайшовши до під`їзду ОСОБА_8 намагався його зачинити, але ОСОБА_21 підставив руку, не пам`ятає праву чи ліву, яку йому придавило. Разом з ОСОБА_19 він відкрив під`їзд, увесь цей час він здійснював відео зйомку. Зайшовши у під`їзд вони почули, як зачиняються двері квартири.

Піднявшись до дверей квартири ОСОБА_8 , вони почали стукати і просити його ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та отримати повістки про виклик, але крізь зачинені двері ОСОБА_8 їх ображав нецензурною лайкою, пропонував направляти всі документи поштою. Він здійснюючи відеозйомку стояв на сходах, поруч з ним стояв ОСОБА_21 , ОСОБА_22 був біля дверей. Почувши відкриття дверних замків вони побачили ОСОБА_8 з предметом дуже схожим на пістолет «Макарова» та почули характерний звук клацання затвору, коли саме в цей момент куля із патронника переміщається в дуло пістолету. ОСОБА_8 навів на них пістолет, і йому здалося, що він почув як здійснюється натискання на курок, він відхилився, але не відійшов, по-перше, він здійснював відеозйомку, а по-друге, від несподіванки завмер. ОСОБА_8 направляючи на них пістолет продовжив нецензурно висловлюватись, та погрожувати ним розправою та вбивством і вони розуміли всі його дії це як реальне посягання на їх життя. Після чого ОСОБА_8 зачинився знову у квартирі. Вони вийшли з вказаного під`їзду, доповіли керівництву про подію, яка мала місце, і зробили реєстрацію на 102;

- показаннями потерпілого ОСОБА_12 , згідно яких він разом зі слідчим здійснював супровід кримінального провадження у справі з потерпілим ОСОБА_7 . Ним особисто по мобільному телефону викликався ОСОБА_8 до відділення поліції, де останній надавав пояснення. Після того як прокурором ОСОБА_8 було присвоєно статус підозрюваного, він перестав реагувати на телефонні дзвінки, відмовлявся приходити, уникав зустрічі. Він з потерпілим ОСОБА_13 неодноразово приїжджав до нього, але їм ніхто не відповідав. 13.08.2020 року змінившись після добового чергування, він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 поїхали вручати повістку по справі за ч.2 ст.398 КК України, де є потерпілий ОСОБА_7 .

Приїхавши за адресою АДРЕСА_2 , піднялись і постукали в двері, їм ніхто не відчинив. Тоді вони вийшли на вулицю. Кулінський ОСОБА_23 почав заповнювати повістку, для відправлення її поштою, яка знаходиться неподалік. Перебуваючи на вулиці він помітив ОСОБА_8 . Одягнений він був у форменому одязі працівника правоохоронних органів та звернувся до нього. ОСОБА_8 впізнавши його, пришвидшив крок до свого під`їзду. Вони почали йти за ним, щоб він поставив їм підпис за отримані документи, при цьому знімаючи все на відеокамеру. Наздогнавши його біля дверей під`їзду, ОСОБА_8 сказав їм, щоб вони сюди не приходили, бо він їх «порішає». Вони попросили ОСОБА_8 зупинитись, потім пішов до під`їзду, двері у під`їзд, габаритні, металеві, він їх намагався притримати правою рукою, але ОСОБА_8 продовжив їх закривати із застосуванням сили, чим пошкодив йому руку. Вони піднялись на третій поверх, ОСОБА_24 залишився на сходах для відеозйомки, а він разом із ОСОБА_25 підійшли до дверей та почали стукати. Він почав просити ОСОБА_8 вийти отримати повістку про виклик, та отримати можливість для ознайомлення з матеріалами справи. ОСОБА_8 почав відповідати нецензурною лайкою. Після цього вони почули як відчиняються дверні замки і він побачив в руках у ОСОБА_8 річ дуже схожу на пістолет «Макарова», він звів курок, направивши пістолет на нього та продовжував лаятись і сказав, що буде їх «убивать». Пострілу не було, але факт натискання на курок був, він почув як пістолет перезарядився і курок вдарив по буйку. Таким чином він погрожуючи усім та лаючись, закрив знову за собою двері квартири. Вийшовши на АДРЕСА_6 , також про подію доповіли керівнику;

- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який суду показав, що в серпні місяці минулого року в нього у провадженні були матеріали, підозрюваним по справі був ОСОБА_8 , а потерпілим – ОСОБА_7 . Провадження з приводу нанесення останньому тілесних ушкоджень. При розслідуванні справи виникла необхідність ознайомлення з матеріалами справи підозрюваного ОСОБА_8 та проведення інших слідчих та процесуальних дій з ним безпосередньо. Він протягом тижня чи навіть більше телефонував підозрюваному, ОСОБА_8 йому обіцяв прийти після вирішення сімейних проблем, але так до нього і не з`явився, затягуючи розслідування. Коли він зателефонував в черговий раз, для уточнення дати та часу, коли він зможе до нього прийти, ОСОБА_8 нецензурно висловився у його бік, та у бік його керівництва. Після цієї розмови ним було прийнято рішення поїхати до нього додому для вручення особисто повістки про виклик. Він усно, маючи на це повноваження, доручив оперуповноваженим ОСОБА_24 та ОСОБА_21 разом з ним вручити повістку. Близько 08 год. 30 хв. вони під`їхали до будинку ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 . Постукавши та подзвонивши, у двері, їм ніхто не відповів. Вони це розцінили як те, що в квартирі нікого не має. Вийшовши на вулицю він почав заповнювати повістку, бланки якої носить з собою. ОСОБА_21 був у форменому одязі – однострої поліцейського, він побачив, що в напрямку свого під`їзду рухається підозрюваний. ОСОБА_21 почав рухатись на зустріч підозрюваному ОСОБА_8 . ОСОБА_21 відповідно до форми звернувся до підозрюваного, попросив його зупинитися, для отримання повістки. ОСОБА_8 піднявши голову, подивившись на них, розуміючи хто вони і навіщо прийшли, пришвидшився в напрямку свого під`зду. Він ці дії розцінив як намагання втекти від поліції. ОСОБА_21 також почав рухатись швидше, постійно звертаючись до підозрюваного на ім`я та по-батькові. Підійшовши до дверей під`їзду ОСОБА_8 відкрив кодовий замок на вхідних дверях почав заходити, саме в цей час до дверей підійшов ОСОБА_21 , продовжуючи звертатись до підозрюваного, та просячи його почекати, і отримати повістку. Він не бачив як саме придавило руку ОСОБА_21 . Він чув звук зачинення дверей, але не метал об метал, а ніби туди щось потрапило, а вже другий звук, був зачинення дверей метал об метал. Підійшовши, ОСОБА_21 показав руку і сказав, що підозрюваний прибив йому руку. Відкривши двері і зайшовши до під`їзду, вони почули як зачиняються двері квартири. Вони піднялись на потрібний поверх, він сказав ОСОБА_26 знімати відео, а разом з ОСОБА_21 підійшов до дверей, постукавши та представившись, попросили відчинити двері. Спочатку за дверима була тиша, але вони знали, що людина туди зайшла. Далі на їх адресу через двері вони почули нецензурну лайку, погрози розправи. Через деякий час, почав відкриватися дверний замок, ОСОБА_8 відчинив двері на половину, йому їх було видно добре, в руках у нього був предмет дуже схожий на пістолет «Макарова», він розцінив це як пряму загрозу для життя. На вигляд предмет не був пластиковою іграшкою. Чи бойовий, чи ні сказати не може, все сталось дуже швидко. При цьому він продовжував їх ображати нецензурними словами. Своїми діями він перевів затвор, привівши зброю у бойову готовність, націливши зброю на них. Відходячи він почув звук спуску пускового гачка, це курок б`є по задній частині затвору і по ударнику. Знає ці звуки, так як має табельну зброю, та володіє навичками її використання. Ще погрожуючи їм фізичною розправою підозрюваний зачинив двері. Вони після події, спустились вниз, і він зателефонував на 102, та доповіли про подію керівництву;

Також, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України об`єктивно підтверджується наданими стороною обвинувачення належними і допустимими письмовими доказами, які всебічно перевірені судом першої інстанції, зокрема:

- рапортом який підтверджують надходження 13.08.2020 о 09 год. 42 хв. виклику на лінію «102» про те, що по АДРЕСА_2 замах на вбивство працівника поліції (т.1 арк.к.п.41);

- протоколом огляду місця події від 13.08.2020 під час якого встановлено та оглянуто місце вчинення злочину – прилеглу територію під`їзду №5 по АДРЕСА_7 , де виявлено та вилучено предмет,зовні схожий на пістолет «ПМ» та предмет зовні схожий на магазин, мобільний телефон «Samsung», які оглянуто та визнані речовими доказами (т.1 арк.к.п.44, т.1 арк.к.п.46);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.10.2020 за участю потерпілого ОСОБА_11 із застосуванням відеозапису, під час якого ОСОБА_11 на місці події показав обставини вчинення ОСОБА_8 погрози вбивством працівникам правоохоронних органів (т.1 арк.к.п.64-68);

- заявою ОСОБА_13 від 13.08.2020, в якій він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_8 як особу, яка за допомогою пістолета погрожувала йому вбивством (т.1 арк.к.п.69);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.10.2020 за участю потерпілого ОСОБА_13 із застосуванням відеозапису, під час якого ОСОБА_13 на місці події показав обставини вчинення ОСОБА_8 погрози вбивством працівникам правоохоронних органів (т.1 арк.к.п.79-88);

- заявою ОСОБА_12 від 13.08.2020, в якій він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_8 як особу, яка за допомогою пістолета погрожувала йому вбивством під час виконанням ним службових обов`язків (т.1 арк.к.п.83);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.09.2020 за участю потерпілого ОСОБА_12 із застосуванням відеозапису, під час якого потерпілий ОСОБА_12 на місці події показав обставини вчинення ОСОБА_8 погрози вбивством працівникам правоохоронних органів під час виконання ним службових обов`язків (т.1 арк.к.п.93-98);

- копією витягу з наказу від 12.04.2017 прийняття ОСОБА_11 на посаду слідчого (т.1 арк.к.п.101);

- копією функціональних обов`язків слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області (т.1 арк.к.п.102-104);

- витягом з наказу № 168 о/с від 15.05.2020, яким ОСОБА_13 призначено оперуповноваженим (т.1 арк.к.п.105);

- копією посадової інструкції оперуповноваженого кримінальної поліції Кропивницького ВП ГУНП в області (т.1 арк.к.п.106-107);

- витягом з наказу № 64о/с від 30.03.2017, яким ОСОБА_12 призначено старшим оперуповноваженим (т.1 арк.к.п.108);

- копією посадової інструкції старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Кропивницького ВП ГУНП в області (т.1 арк.к.п.109-110);

- висновком експерта № 780 від 13.08.2020, згідно з яким у ОСОБА_8 маються тілесні ушкодження у вигляді синців (4) по внутрішній поверхні правого плеча, садна в нижній третині правої гомілки по передній поверхні. Дані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об`єктом (об`єктами), тілесні ушкодження у вигляді синців могли утворитися в строк вказаній в постанові, тілесні ушкодження у вигляді садна утворилось за 2-3доби до моменту огляду. Всі тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію та взаєморозташування тілесних ушкоджень малоймовірно їх утворення при падінні з положення стоячи на площину. Даних чи міг потерпілий ОСОБА_8 втрачати свідомість під час нанесення тілесних ушкоджень не має (т.1 арк.к.п.155);

- висновком експерта № 225 від 22.09.2020, відповідно до якого предмет, схожий на пістолет, вилучений 13.08.2020 в ході огляду місця події вогнепальною зброєю не являється, а є пневматичним пістолетом «МР-654К», калібру 4.5 мм, серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виготовлений з наслідуванням зовнішнього вигляду пістолету системи «Макарова» виробництва фірми «Байкал». Наданий пістолет непридатний для стрільби, у зв`язку з несправністю механізму приймача балончика (т.1 арк.к.п.165-169);

- висновком експерта № 226 від 15.09.2020, згідно з яким предмет, схожий на револьвер, вилучений 13.08.2020 в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 вогнепальною зброєю не являється, а є револьвером, який призначений для тренувальної стрільби. Наданий револьвер «STREAMER» придатний для стрільби штатним патронами калібру 4 мм «Флобер». Два предмети, схожі на патрони, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 є короткими патронам «Флобера», калібру 4 мм, кільцевого запалювання, з яких один - промислової виготовлення, другий - споряджений саморобним способом з використанням складових промислового виготовлення, які використовуються для стрільби: револьверів калібру 4 мм; патрон промислового виготовлення боєприпасам не являється, оскільки вистріляний снаряд не володіє достатньою вражаючої здатністю; патрон, споряджений саморобним способом з використанням складових промислового виготовлення, являється боєприпасам, оскільки вистріляний снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю. Предмет, схожий на гільзу боєприпасам не являється, а є гільзою короткого патрона Флобера, калібру 4 мм, кільцевого запалювання, промислового виготовлення, який використовується для стрільби з револьверів калібру 4 мм під патрон «Флобера». Надані два патрона придатні для стрільби (т.1 арк.к.п.175-180);

- відеозаписами події.

Оцінивши наведені вище зібрані у кримінальному провадженні докази і доводи апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено доведена, суд першої інстанції розглянувши матеріали кримінального провадження правильно кваліфікував його дії за умисне заподіяння захиснику легкого тілесного ушкодження, у зв`язку із діяльністю пов`язаною з наданням правової допомоги, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України та за погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 345 КК України.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються належними і допустимим доказами наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_15 ;  протоколом проведення слідчого експерименту від 16.06.2020 з фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 19.06.2020 за участю свідка ОСОБА_15 ; висновком експерта № 582 від 05.06.2020 та висновком експерта № 629/581 від 22.06.2020.

Твердження ОСОБА_8 про те, що він оборонявся від протиправних дій ОСОБА_7 також є безпідставними, є версією обвинуваченого, метою якої є уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки не підтвердженні належними та достатніми доказами та спростовується сукупністю доказів винуватості обвинуваченого в умисному заподіянні захиснику легкого тілесного ушкодження, у зв`язку із діяльністю пов`язаною з наданням правової допомоги, наявними у матеріалах кримінального провадження.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що з боку ОСОБА_7 , враховуючи характер його дій та мотиви поведінки, не було посягання, яке б викликало у ОСОБА_8 невідкладну необхідність у заподіянні йому шкоди здоров`ю, необхідної для негайного відвернення чи припинення відповідного посягання, що виключає перебування обвинуваченого в стані оборони.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу на захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, то такі дії за своїми ознаками не становлять оборони чи самозахисту, вони набувають протиправного характеру.

Посилання наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_8 на те, що судом першої інстанції неправильно оцінено показання потерпілого ОСОБА_7 , щодо обставини нанесення йому тілесних ушкоджень, механізму нанесення тілесних ушкоджень, оскільки вони відрізняються від показань, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.06.2020 та не відповідають показанням свідка ОСОБА_15 є необгрунтованими, з огляду на таке.

Із показань потерпілого ОСОБА_7 , наданих суду, встановлено що 02.06.2020 у приміщенні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, біля входу у зал судових засідань він зустрівся на відстані витягнутої руки з ОСОБА_8 , який намагався нанести йому удар правою рукою в область грудей, але він зміг вчасно відхилитися та відштовхнути його від себе. Після цього ОСОБА_8 наніс йому удар ногою в область лівого стегна та в область верхньої частини тіла, але у зв`язку з тим, що він вивертався удар прийшовся у передпліччя.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що 02.06.2020 приблизно о 11 год. 50 хв. до кабінету секретаря судового засідання зайшов ОСОБА_8 та повідомив, що він прибув на засідання. В подальшому вона в холі суду почула крики та нецензурну лайку. ОСОБА_8 кричав, що спалить автомобіль. Вона була перелякана, вибігла в коридор та побачила як ОСОБА_8 наніс удар правою ногою в область тулуба ОСОБА_7 , який стояв навпроти нього.

Із змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 16.06.2020 та фототаблиці за участю потерпілого ОСОБА_7 , вбачається як потерпілий показав обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які відповідають висунутому обвинуваченню.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 19.06.2020 за участю ОСОБА_15 , свідок показала обставини нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , які також відповідають висунутому обвинуваченню.

Відповідно до висновку експерта № 582 від 05.06.2020, у ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження у вигляді синців на передпліччі та лівому стегні. Дані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об`єктом та могли утворитися в строк вказаний в постанові, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Висновком експерта № 629/581 від 22.06.2020, встановлено що тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_7 могли утворитися при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_15 під час проведення слідчих експериментів за їх участі.

Потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_15 допитані безпосередньо судом першої інстанції у судовому засіданні, без порушення вимог кримінального процесуального закону.

Місцевим судом показанням потерпілого, свідка, протоколам проведення слідчих експериментів та висновкам експертів надано відповідну оцінку. Викладені докази винності ОСОБА_8   доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми і сумнівів у колегії суддів не викликають.

Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого, про те, що місцевий суд надав неналежну оцінки показанням потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_15 , колегія суддів оцінює критично як спосіб захисту, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які, докази які б ставили під сумнів показання вказаних осіб.

Твердження апелянта ОСОБА_8 про наявність хронічних захворювань, які унеможливлюють спричинення нанесення фізичних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, не заслуговують на увагу, метою яких є уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин, досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, із достовірністю встановлюють та доводять викладені у вироку фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 398 КК України ОСОБА_8 . Викладені у вироку докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 є очевидними, беззаперечними та безсумнівними.

Доводи ОСОБА_8 про відсутність допустимих та належних доказів його винуватості за ч. 1 ст. 345 КК України, є безпідставними, враховуючи наступне.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом – психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів.

Об`єктивна сторона злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.

Погроза може виявлятись у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також в жестах або інших діях, за допомогою яких винний за­лякує потерпілого вчиненням убивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близь­ких родичів.

Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав по­боювання потерпілим виконання погрози не є обов`язковою.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу.

Згідно відеозапису події кримінального правопорушення, який міститься у матеріалах кримінального провадження, працівник поліції ОСОБА_12 перебуваючи у форменому одязі - однострої поліцейського намагається вручити повістку ОСОБА_8 .

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_13 перебувають на сходах, при цьому нікого тиску чи погрозу в його адресу вони не висловлюють, при цьому діють в межах Закону України «Про Національну поліцію».

На прохання працівників поліції вийти і отримати повістку ОСОБА_8 відкриває двері та з предметом схожим на пістолет погрожує нецензурною лайкою.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 у своїх поясненнях зазначив, що йому відомо про кримінальне провадження, де він перебуває у статусі підозрюваного. Йому неодноразово телефонував слідчий та намагався з ним зустрітися для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи викладене, посилання ОСОБА_8 в апеляційній скарзі відносно того, що він не розумів, хто намагається йому вручити повістку, зокрема у зв`язку із поганим зором, є неспроможними, такими що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Твердження апелянта про те, що потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 надали суд завідомо неправдиві показання, не заслуговують на увагу, враховуючи те, що ставити під сумнів показання потерпілих щодо вчиненого стосовно них кримінального правопорушення – відсутні.

Між тим, показання потерпілих об`єктивно узгоджуються з обставинами, встановленими під час дослідження доказів у їх сукупності місцевим судом.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів, які б спростовували показання потерпілих і давали підстави вважати, що вони обмовляють ОСОБА_8 .

За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду, про те, щооб`єктивні обставини справи, підтверджені, зокрема частковоми показаннями обвинуваченого, повністю показаннями потерпілих та письмовими доказами, відеозаписом вчиненого кримінального правопорушення, виявленим пістолетом, наявністю форменого одягу на потерпілому ОСОБА_12 .

Отже, на переконання колегії суддів, обвинувачений чітко розумів, хто саме та у зв`язку із чим перебуває поруч із ним, усвідомлював, що його дії носять протиправний характер, застосував насильство з погрозою вбивства до потерпілих саме як до працівників правоохоронного органу.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 345 КК України.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та виправданий у зв`язку із не доведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного.

Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК України регламентовано, що  у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою  зазначаються:  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Місцевий суд виконав всі вимоги закону, будь-які правові підстави для скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_8 у зв`язку із не доведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - відсутні.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, місцевий суд обгрунтованого дійшов висновку провідсутність в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Так, допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України не визнав і показав, що слідчий намагався вручити йому підозру кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 398 КК України та він зазначав, що йому потрібно ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, подати відповідні клопотання, пояснення. На його прохання слідчий не відреагував. Підозра йому була направлена поштою. Через деякий час змінився слідчий, який повідомив йому, що потрібно зустрітися відносно провадження. Він повідомив слідчому, що на даний момент з`явитися він не може, у зв`язку з сімейними обставинами. 13.08.2020 року він поїхав до батька в лікарню, коли йому зателефонувала дружина та повідомила, що в двері хтось стукає. Коли він приїхав додому по АДРЕСА_2 , та підходив до будинку, то побачив людей, які біжать в його сторону. При цьому, він не розумів, що це працівники поліції та що саме так вручають повістки. Він зайшов до під`їзду, закрив двері та піднявся до квартири, де його чекали перелякані діти та дружина. Працівники поліції голосно стукали в двері. Ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 він не наносив.

Місцевим судом на доведення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України були допитані в судовому засіданні потерпілий та свідки обвинувачення, зокрема:

- потерпілий ОСОБА_12 , суду показав, що разом зі слідчим здійснював супровід кримінального провадження у справі з потерпілим ОСОБА_7 . Ним особисто по мобільному телефону викликався ОСОБА_8 до відділення поліції, де останній надавав пояснення. Після того як прокурором ОСОБА_8 було присвоєно статус підозрюваного, він перестав реагувати на телефонні дзвінки, відмовлявся приходити, уникав зустрічі. Разом з ОСОБА_13 неодноразово приїжджав до нього, але їм ніхто не відповідав. 13.08.2020 змінившись після добового чергування будучи одягненим в форму поліцейського, він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 поїхали вручати повістку по справі за ч. 2 ст. 398 КК України, де є потерпілий ОСОБА_7 . Приїхавши за адресою АДРЕСА_2 , вони піднялись і постукали в двері, їм ніхто не відповів. Тоді вони вийшли на вулицю. Кулінський ОСОБА_23 почав заповнювати повістку, для відправлення її поштою, яка знаходиться неподалік. Стоячи на вулиці та повернувши голову у бік помітив ОСОБА_8 . ОСОБА_8 впізнавши його, пришвидшив крок до свого під`їзду. Він почав йти йому на зустріч, за ним ОСОБА_22 , ОСОБА_24 знімав усе на відеокамеру. Вони почали йти за ним, щоб він поставив їм підпис за отримані документи, або повернув їх. Наздогнавши його біля дверей під`їзду, ОСОБА_8 сказав їм, щоб вони сюди не приходили, бо він їх «порішає». Попросивши ОСОБА_8 зупинитись, останній не зреагував та пішов до під`їзду закривши за собою двері, а він намагався притримати їх правою рукою, але ОСОБА_8 продовжив їх закривати із застосуванням сили, чим пошкодив йому руку;

- свідок  ОСОБА_11 , суду показав, що в серпні місяці минулого року в нього в провадженні були матеріали, підозрюваним по справі був ОСОБА_8 , а потерпілим – ОСОБА_7 . Провадження з приводу нанесення тілесних ушкоджень. При розслідуванні справи виникла необхідність ознайомлення з матеріалами справи підозрюваного ОСОБА_8 та проведення інших слідчих та процесуальних дій з ним, безпосередньо. Він протягом тижня чи навіть більше телефонував підозрюваному, він йому обіцяв прийти після вирішення сімейних проблем, але так до нього і не з`явився, затягуючи розслідування. Коли він зателефонував в черговий раз, для уточнення дати та часу, коли він зможе до нього прийти, ОСОБА_8 нецензурно висловився у його бік, та у бік його керівництва. Після цієї розмови ним було прийнято рішення поїхати до нього додому для вручення особисто повістки про виклик. Він усно, маючи на це повноваження, доручив оперуповноваженим ОСОБА_24 та ОСОБА_21 разом з ним вручити повістку. Близько 08 год. 30 хв. вони під`їхали до будинку ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 . Постукавши та подзвонивши, у двері, їм ніхто не відповів. Вони це розцінили, що в квартирі нікого не має. Вийшовши на вулицю, вони відійшли від потрібного під`їзду та почав заповнювати повістку, бланки якої носить з собою. ОСОБА_21 був у форменому одязі – однострої поліцейського, він побачив, що в напрямку свого під`їзду рухається підозрюваний. ОСОБА_21 почав рухатись на зустріч підозрюваному ОСОБА_8 . ОСОБА_21 відповідно до форми звернувся до підозрюваного, попросив його зупинитися, для отримання повістки. ОСОБА_8 піднявши голову, подивившись на них, розуміючи хто вони і навіщо прийшли, пришвидшився в напрямку свого під`зду. Він ці дії розцінив як намагання втекти від поліції. ОСОБА_21 також почав рухатись швидше, постійно звертаючись до підозрюваного на ім`я та по-батькові. Підійшовши до дверей під`їзду ОСОБА_8 відкрив кодовий замок на вхідних дверях почав заходити, саме в цей час до дверей підійшов ОСОБА_21 , продовжуючи звертатись до підозрюваного, та просячи його почекати, і отримати повістку. Він не бачив як саме придавило руку ОСОБА_21 ;

- свідок ОСОБА_13 , суду пояснив, що 13.08.2020 він спільно з ОСОБА_19 , та ОСОБА_20 разом, на прохання ОСОБА_27 який був слідчим у справі поїхати до ОСОБА_8 за адресою по АДРЕСА_5 , для надання йому для ознайомлення матеріалів кримінального провадження. Під`їхавши до будинку ОСОБА_21 побачив ОСОБА_8 . Він їм був знайомий по кримінальному провадженню, так як викликався до відділку для надання показів. ОСОБА_21 був після чергування та у формі працівника поліції, тому ОСОБА_8 зрозумів хто вони, він на них подивився, але пришвидшив крок в напрямку свого під`їзду. Під`їзд був відчинений, але зайшовши до під`їзду ОСОБА_8 намагався його зачинити, але ОСОБА_21 підставив руку, не пам`ятає праву чи ліву, яку йому придавило дверцями під`їзду.

Місцевим судом були безпосередньо досліджені докази, надані стороною кримінального провадження, зокрема:

- рапорт, який підтверджують надходження 13.08.2020 о 09 год. 42 хв. виклику на лінію «102» про те, що по АДРЕСА_2 замах на вбивство працівника поліції (т.1 арк.к.п.41);

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.09.2020 за участю потерпілого ОСОБА_12 із застосуванням відеозапису, під час якого потерпілий ОСОБА_12 на місці події показав обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення (т.1 арк.к.п.93-98);

- висновок експерта № 779 від 13.08.2020, згідно з яким у ОСОБА_12 є тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу. Дане тілесне ушкодження утворилось від одного травматичного контакту з тупим об`єктом та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію тілесного ушкодження виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину. Тілесних ушкоджень, які б могли утворитись при боротьбі чи самообороні не виявлено (т.1 арк.к.п.148);

- висновок експерта №884/779 від 28.09.2020, відповідно до якого у ОСОБА_12 мається тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево-зап`ясного суглобу. Механізм утворення тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_12 не суперечить механізму на який вказав потерпілий ОСОБА_12 в протоколі проведення слідчого експерименту від 11.09.2020 за його участі (т.1 арк.к.п.152-153).

   Висновок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_8 у зв`язку із не доведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, ґрунтується на доказах, досліджених під час судового розгляду, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Дослідивши об`єктивно та всебічно докази надані стороною обвинувачення, що містяться у матеріалах кримінального провадження, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що органом досудового слідства не доведено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

Частиною ч. 2 ст. 345 КК України передбачена відповідальність за умисне заподіяння вказаним у цій статті особам легких тілесних ушкоджень виключно у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.

При цьому, виконання потерпілим таких обов`язків не може бути абстрактним. У кожному випадку належить чітко встановити, у зв`язку з виконанням яких службових обов`язків працівник правоохоронного органу зазнав фізичного насильства.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом та спеціальним мотивом - у зв`язку з виконанням потерпілим службових обов`язків. За відсутності такого мотиву дії винного кваліфікуються за іншими статтями Особливої частини КК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, про те що під час судового слідства не встановлено та не підтверджується належними і допустимими доказами, що потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження внаслідок дій ОСОБА_8 та не доведено дій обвинуваченого на завдання ушкоджень та наявності умислу ОСОБА_8 направленого на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.

Факт прямого умислу обвинуваченого на нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому не знайшов підтвердження. При цьому, сторона обвинувачення не надала достатніх доказів та не довела мотивів на підтвердження умислу обвинуваченого саме на нанесення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.

Колегія суддів зауважує, що допитані місцевим судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13 однозначно не вказали, що бачили момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим ОСОБА_8 .

Разом з цим, обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_12 та висновку експертизи про наявність у нього легких тілесних ушкоджень.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 прямуючи до свого будинку, зайшов у під`їзд та зачинив за собою двері. У цей момент потерпілий ОСОБА_12 намагався зупинити обвинуваченого, вставивши руку в дверний отвір без використанні дверної ручки.

Водночас, до моменту потрапляння до квартири обвинувачений ОСОБА_8 ніяких погроз в бік працівників поліції не висловлював.

При цьому, потерпілій ОСОБА_12 під час допиту у судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 можливо й не бачив, що він притримував двері до під`їзду рукою.

Вказані свідки та потерпілі були безпосередньо допитані у суді першої інстанції без порушення вимог кримінального процесуального закону. Місцевим судом, показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_12 , надано відповідну оцінку, яка сумнівів у колегії суддів, не викликає.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», насильство застосоване щодо працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними обов`язків щодо охорони громадського порядку, може полягати в умисному нанесенні ударів,побоїв,тілесних ушкоджень.

Якщо ж при опорі працівникові міліції чи військовослужбовцю, який одночасно є працівником правоохоронного органу, було нанесено удари, побої чи заподіяно легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Будь-які докази, які б могли спростувати показання ОСОБА_8 , зокрема проведення з обвинуваченим слідчого експерименту, одночасного допиту зі свідками та потерпілим, стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду, про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_8 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, у зв`язку з чим ОСОБА_8 обґрунтовано виправдано за ч. 2 ст. 345 КК України у зв`язку із недоведенням в його діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про необгрунтованістьвисновків місцевого суду в частині не доведення умислу ОСОБА_8 на спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції - є безпідставними.

Доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого про те, що покарання призначене  ОСОБА_8 не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Згідно із ст. 414 КПК, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Так, місцевий суд, дотримуючись вимог закону, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є умисними закінченими не тяжкими злочинами. Від вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало.

Обставини передбачені ч. 1 ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відсутні.

Обставин передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Врахувавши обставин кримінального провадження та особу обвинуваченого, який вчинив умисні закінчені не тяжкі злочини, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох дітей, інвалід третьої групи, зі слів брав участь в антитерористичній операції та висловлює бажання брати участь у воєнних діях з визволення України, місцевий суд призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 398, ч.1 ст. 345 КК України, визначивши остаточне покарання згідно із вимогами ч. 1 ст. 70 КК України.

Разом з цим, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України  звільнив обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання колегії суддів, призначений ОСОБА_8 вид і розмір покарання, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Будь-яких інших переконливих доводів, щодо незаконності вироку місцевого суду в апеляційних скаргах, не наведено та не надано під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

Порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку місцевого суду, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2022 року, щодо ОСОБА_8 , слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2022 року, стосовно ОСОБА_8 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4