Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/197/22

Єдиний унікальний №733/324/22

У Х В А Л А

Іменем України

10 листопада 2022 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Карапиш Т.В.

при секретарі Кулініч Т.О.

за участю завника ОСОБА_1

представника позивача

СТОВ «Інтер» Жидкого А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня в режимі відеоконференції заяву представника відповідачів ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» – Сидоренка Олександра Віталійовича про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/324/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське» – Сидоренко О.В. звернувся до суду із заявами про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/324/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, мотивуючи тим, що у провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебувала цивільна справа за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.10.2022 року у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву було залишено без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки представник позивача до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про залишення поданої ним позовної заяви без розгляду.

Заявник вказує, що відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. Щодо заздалегідь необґрунтованих дій позивача заявник вказує, що позивач СТОВ «Інтер» подав заяву після 5 місяців з дня закінчення та укладення договорів оренди земельних ділянок (договір оренди закінчився в січні, а позовна заява подана до суду в червні) та 2 місяців з дня укладення договору обміну земельними ділянками між СТОВ «Інтер» та ФГ «Агрогмирянське» (договір обміну датований 19.04.2022 року); приховування важливих фактів, а саме, навмисне не згадування про повідомлення орендодавця про небажання укладати нові договори оренди, додаткові угоди зі СТОВ «Інтер» надіслане в жовтні 2021 року, тобто за 3 місяці до закінчення договору оренди землі та доручення до позовної заяви в якості доказів змінені додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що позивач заздалегідь мав протиправну мету порушення прав та інтересів відповідача. А тому з таких підстав позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, розуміючи свою протиправну поведінку та результати розгляду справи. Просив вимогу про компенсацію здійснених ними витрат в розмірі 10100 гривень задовільнити та стягнути зі СТОВ «Інтер» на користь відповідачів ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське» витрат на правничу допомогу у розмірі 10100 гривень на користь кожного з відповідачів.

Заявник – представник відповідачів ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське» адвокат Сидоренко О.В. в судовому засіданні подані заяви підтримав та просив їх задовольнити із зазначених у них підстав.

Представник відповідача СТОВ «Інтер» – Жидкий А.М. в судовому засіданні проти задоволення заяв адвоката Сидоренка О.В. заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві, з яким звернувся до суду 04 листопада 2022 року (а.с. 163-168), посилаючись на те, що оскільки саме подання заяви позивача про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, а сума судових витрат на професійну правничу допомогу, які представник відповідачів просить стягнути з позивача, не відповідає ознакам співмірності, визначеним ч.4 ст. 137 ЦПК України, так як останній до розрахунку про компенсацію понесених витрат включив 5000,00 гривень за участь у суді першої інстанції, проте у графі «Витрачений час» не зазначив кількість витрачених годин. Крім того, відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, прибутковий касовий ордер має право виписувати виключно особа, яка отримала готівку за наслідком касової операції, тобто під час отримання готівки через касу такої особи з відображенням такої операції у відповідних книгах обліку, проте представником відповідачів не доведено наявності у нього каси, статусу підприємства, яке уповноважене на видачу прибуткових касових ордерів, тобто наявності у представника повноважень виписувати касовий прибутковий ордер про отримання коштів. Також просив звернути увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу, разом з тим, ухвала Ічнянського районного суду Чернігівської області про залишення позову без розгляду була винесена 10.10.2022 року. 

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши сторони, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 31.01.2022 року у справі № 462/1026/19, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 зробив висновок, що з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.2ст.44 ЦПК України).

Аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд встановив, що наведені доводи заявником – представником ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське» – Сидоренком О.В. щодо приховування фактів по справі, а саме, ненадання до суду повідомлення орендодавця про небажання укласти нові договори оренди зі СТОВ «Інтер», які були надіслані ОСОБА_2 на адресу останнього у жовтні 2021 року, який діяв в межах Закону України «Про оренду землі», знайшли своє підтвердження. Даний факт підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 19.10.2021 року щодо надсилання рекомендованим листом (а.с. 48), на що заперечень від представника позивача до суду не надійшло.

Також суд бере до уваги долучення до позовної заяви у якості доказів копію додаткової угоди від 10.12.2021 року, яка не має законної сили, так як вона укладена без відома орендодавця, що підтверджується відсутністю в такій додатковій угоді його підпису, що вказує на створення представником позивача штучних доказів.

Суд враховує те, що позивачем у відзиві не наведено заперечливих доказів щодо таких дій, які створюють безпідставність позову та очевидність штучного характеру.

Представник позивача у відзиві наголосив щодо строків розгляду такої заяви відповідно до ч.6 ст. 142 ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, вказуючи на те, що ухвала суду про залишення позову без розгляду була винесена судом 10.10.2022 року. В світлі дій воєнного стану та постійного відключення електроенергії суд приходить до висновку щодо можливості розгляду такої заяви поза межами 15-денного строку розгляду, так як такі підстави є поважними.

Вирішуючи питання щодо компенсації понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) дійшла до висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.10.2022 року у справі № 733/324/22 у відкритому підготовчому судовому засіданні позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки представник позивача до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про залишення поданої ним позовної заяви без розгляду.

Представником відповідачів до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було подано такі документи:

- договори про надання правничої (правової) допомоги від 08.07.2022 року, відповідно до яких, розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатках до цього Договору, які є невід`ємними його складовими (а.с. 124-125; 140-142);

- попередній (орієнтовний) розрахунок витрат (які понесли і які очікують понести відповідачі ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське»), пов`язаних з наданням правової допомоги, що підлягає сплаті, як судові витрати від 08.07.2022 року (а.с. 127, 143);

- Акти прийняття-передачі наданих послуг від 14.07.2022 року, з яких вбачається, що вартість аналізу чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних норм права щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та укладення договору оренди (додаткових угод) склала 500 грн.; вартість збору та підготовку доказів, необхідних для подання відзиву на позовну заяву склала 1600 грн. (1 година – 800 грн., 800х2 = 1600); складання відзиву на позовну заяву, надсилання її учасникам справи та подання до суду – 3000 грн. (1 година – 1000 грн., 1000х3 = 3000 грн.) (а.с. 128, 144);

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 15 та № 17 від 14.07.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_2 та голова ФГ «Агрогмирянське» Воронько Е.О. за надання правової допомоги сплатили адвокату Сидоренку О.В. по 5100 грн. кожен (а.с. 129, 145);

- Акти прийняття-передачі наданих послуг від 10.10.2022 року, відповідно до яких вартість участі адвоката у суді першої інстанції у справі, яка містить немайновий спір склала для ОСОБА_2 та голови ФГ «Агрогмирянське» Воронька Е.О. по 5000 грн./судодень для кожного з них (а.с. 130,146);

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 09 та № 10 від 10.10.2022 року, відповідно до яких ОСОБА_2 та голова ФГ «Агрогмирянське» Воронько Е.О. за надання правової допомоги сплатили адвокату Сидоренку О.В. по 5000 грн. кожен (а.с. 131, 147);

- копія рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженої рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 року № 99 (а.с. 134).

Що стосується доводів представника відповідача про те, що представником відповідачів не доведено наявності у нього каси, статусу підприємства, яке уповноважене на видачу прибуткових касових ордерів, тобто наявності у представника повноважень виписувати касовий прибутковий ордер про отримання коштів, слід зазначити, що згідно Постанови Верховного Суду України від 16 квітня 2020 року №727/4597/19, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в судовому засіданні доведено подання позивачем завідомо безпідставного позову, який має очевидний штучний характер, а тому вважає задовольнити вимоги про стягнення компенсації понесених судових витрат представника відповідачів частково, стягнувши зі СТОВ «Інтер» на користь кожного з відповідачів по 5100 гривень відповідно до Актів про прийняття-передачу наданих послуг та квитанцій до прибуткового касового ордеру № 15 та № 17 від 14.07.2022 року, укладеного між адвокатом Сидоренком О.В. – Іову Г.І. та ФГ «Агрогмирянське».

Разом з тим суд вирішуючи питання щодо стягнення понесених судових витрат відповідачів у розмірі 5000 гривень щодо участі адвоката Сидоренка О.В. в судовому засіданні відповідно до Актів про прийняття-передачу наданих послуг від 10.10.2022 року та квитанцій до прибуткового касового ордеру № 09 та № 10 від 10.10.2022 року вважає відмовити з тих підстав, що представником відповідачів – адвокатом Сидоренком О.В. не наведено достатніх доказів щодо затраченого часу для участі в розгляді судової справи в суді першої інстанції.

Таким чином, визначаючи співмірність розміру витрат на правову допомогу, обсяг вчинених дій представником відповідачів в межах проведеного судового розгляду, доведеність необхідності вчинення та обсяг наданих послуг, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним та достатнім стягнути з позивача на користь відповідачів компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/324/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у розмірі 5100 гривень на користь кожного з відповідачів – ОСОБА_2 та ФГ «Агрогмирянське».

Керуючись ст.ст. 133, 142, 260-261ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідачів ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» – Сидоренка Олександра Віталійовича про компенсацію понесених витрат відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, пов`язаних з розглядом справи № 733/324/22 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агрогмирянське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» (16703, м. Ічня, вул. Бунівка, 116/1 Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 30148677) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» (16703, м. Ічня, вул. Бунівка, 116/1 Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 30148677) на користь Фермерського господарства «Агрогмирянське» (16750, с. Гмирянка, вул. Молодіжна, 1 Прилуцького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 43885642, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя                 Т. В. Карапиш