ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18606/21

Провадження № 22-ц/4820/1688/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2022 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі Хмельницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмету іпотеки та виселення з житлового приміщення,

встановив:

У серпні 2021 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», (далі – Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмету іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що 01.09.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №292008/85/22РТ, згідно з яким ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 40000 (сорок тисяч) дол. США, на строк до 29.08.2028 року зі сплатою 15 відсотків річних за користування кредитними коштами. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору забезпеченням по кредиту виступило нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м., кухнею 6,3 кв.м., ванною 2,5 кв.м., коридору 4,2 кв.м., кладової 0,4 кв.м. та балкону 0,8 кв.м., по АДРЕСА_2 . 01.09.2008 року укладено договір іпотеки між Банком та ОСОБА_1 , що зареєстрований приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сорокатюк Н.А. за №2089, відповідно до умов якого передано в іпотеку зазначену квартиру.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №292008/85/22РТ від 01.09.2008 року, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 46063,97 дол. США, 14817,40 грн. та 1820 грн. судових витрат. Дане рішення набрало законної сили 17.08.2011 року та ОСОБА_1 не виконується.

В процесі здійснення виконавчого провадження Банку також стало відомо про реєстрацію в даному житловому приміщенні 3 осіб, а саме ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , хоча згоди на реєстрацію та користування приміщенням зазначеними особами Банк, як іпотекодавець, не надавав.

29.04.2021 року Банком направлено вимоги про добровільне виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 разом з неповнолітніми ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 та запропоновано в добровільному порядку звільнити протягом 30 днів дане житлове приміщення та знятися з реєстрації.

Відповідач не виконала досудової вимоги, заборгованості не сплатила, у зв`язку з чим вона та діти підлягають примусовому виселенню з квартири.

Позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , що належить іпотекодавцю на праві власності в рахунок задоволення грошових вимог Банку за кредитним договором №292008/85/22РТ від 01.09.2008 року в загальній сумі 111624,85 дол. США та 2772307,61 грн., встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною в межах виконавчого провадження, а також виселити з однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.05.2022 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.09.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сорокатюк Н.А. та зареєстрований за № 2089, а саме, на нерухоме майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , що належить іпотекодавцю на праві власності в рахунок задоволення грошових вимог Банку за кредитним договором №292008/85/22РТ від 01.09.2008 року в загальній сумі 111624,85 дол. США та 2772307,61 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною в межах виконавчого провадження. Виселено з однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 . Вирішено питання судових витрат.

Суд виходив з того, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання заборгованості шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що предмет іпотеки було придбано не за кредитні кошти, відтак при виселенні з житла, яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, їй та її дітям належить надати інше постійне житло. Колишні власники та особи, що проживають у житлі, яке придбане за їхні кошти та передане в іпотеку, навіть після звернення іпотекодержателем стягнення на таке майно, в силу положень ст. 109 ЖК України мають право на користування таким житлом до моменту виселення із наданням їм іншого постійного житла.

В судовому засіданні представник апелянта просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №292008/85/22РТ від 01.09.2008 року, згідно з яким позичальнику надано грошові кошти в сумі 40000 дол. США, строком до 29.08.2028 року, зі сплатою 15 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору забезпеченням по кредиту виступило нерухоме майно, однокімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м., кухнею 6,3 кв.м., ванною 2,5 кв.м., коридору 4,2 кв.м., кладової 0,4 кв.м. та балкону 0,8 кв.м.

01.09.2008 року укладено договір іпотеки між Банком та ОСОБА_1 , що зареєстрований приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Сорокатюк Н.А. за №2089, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 30,1 кв.м., яка була набута ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.05.2004 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2011 року, у зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 46063,97 дол. США, 14817,40 грн. та 1820 грн. судових витрат. Рішення набрало законної сили 17.08.2011 року, його виконання проводиться Першим ВДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного МРУМЮ (м. Хмельницький) у межах виконавчого провадження №61931123.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України та частини першої статті 33 Закону «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом частини першої статті 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Укладеним іпотечним договором сторони узгодили право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, положення договору не містять умови та порядок виселення іпотекодавця з наданого в іпотеку будинку у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.4. іпотечного договору встановлено, що всі питання, які не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до діючого законодавства України.

За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про іпотеку», який набрав чинності з 01.01.2004 року, внесено зміни до ЖК України, зокрема, текст статті 109 викладено у нові редакції.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Разом з тим, правових підстав і обставин для виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки без надання іншого житла позивач не навів.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2019 року у справі №754/19912/14 (провадження №61-623св19) викладено висновок, згідно з яким, враховуючи норми статті 109 ЖК України та статті 379 ЦК України, у поєднанні із главою 26 ЦК України, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення в цілому, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Таким чином, встановивши, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана ОСОБА_1 у власність не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців зі спірної квартири без надання їм іншого житлового приміщення (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №635/7293/14-ц).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що згідно з п. 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; - якщо у 2-денний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну у відповідності до п. 3.3.3 цього договору; порушення іпотекодавцем обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором; якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін (п. 6.3 договору іпотеки).

Пунктом 7.10. договору іпотеки сторони погодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Перебіг позовної давності за вимогами Банку був перерваний поданням у вересні 2010 року до суду позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2011 року з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №292008/85/22РТ від 01.09.2008 року в розмірі 46063,97 дол. США та 14817,40 грн.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 року у справі №285/3950/17-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З дати звернення до суду Банку з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором перервалася позовна давність та її перебіг почався спочатку з 15.03.2011 року, та, відповідно сплив 15.03.2014 року, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову за наявності обставин, які вказують на обґрунтованість позовних вимог, про що також зазначила відповідач у поданій заяві про перегляд заочного рішення, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2019 року у справі №520/17304/15-ц (провадження №14-94цс19), у ЦК України та в Законі України «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається зі змісту іпотечного договору, умовами договору іпотеки не встановлено строків, у межах яких іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку.

Сплив позовної давності щодо позовних вимог Банку, є підставою для відмови в задоволенні позову Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі звернення кредитора до суду, однак вказане не свідчить про відсутність відповідної заборгованості та припинення основного зобов`язання та зобов`язання із забезпечення основного зобов`язання.

Оскільки строк дії іпотечного договору сторонами не встановлено, а основне зобов`язання не припинилося, позаяк виконавче провадження щодо стягнення суми кредиту з ОСОБА_1 не виконане, колегія суддів звертає увагу на те, що Банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку та на підставах передбачених 6.3 іпотечного договору без звернення до суду з відповідним позовом.

За встановлених обставин, враховуючи що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 140 ЦПК України, з Банку на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3405 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі Хмельницької обласної дирекції до ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмету іпотеки та виселення з житлового приміщення, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на користь ОСОБА_1 3405 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.

Судді:                                                                        Р.С. Гринчук

                                                                               А.М. Костенко

                                                                               Т.В. Спірідонова