Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 525/983/21

провадження № 61-5659св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року у складі судді Ячала Ю. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2022 року у складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 жовтня 2019 року він працював у Великобагачанській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області на посаді начальника відділу земельних відносин Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (розпорядження № 102 від 30 вересня 2019 року).

З 01 січня 2021 року відділ земельних відносин перейменовано на відділ земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (рішення 1 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 17 листопада 2020 року).

Відповідно його було переведено на посаду начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до структури апарату ради та виконавчих органів Великобагачанської селищної ради» вирішено: - припинити шляхом ліквідації з 01 серпня 2021 року відділ земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища з штатною чисельністю 9 штатних одиниць; - припинити шляхом ліквідації з 01 серпня 2021 року сектор містобудування, архітектури, ЖКГ та інфраструктури з штатною чисельністю 2 штатні одиниці; - створити з 01 червня 2021 року відділ архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (зі статусом юридичної особи) з штатною чисельністю 11 штатних одиниць.

31 травня 2021 року на підставі пункту 20 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування України», відповідно до статті 49-2 КЗпП України, на виконання рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до структури апарату ради та виконавчих органів Великобагачанської селищної ради», у зв`язку з ліквідацією відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради позивачу вручено попередження про скорочення його посади та наступне вивільнення з 31 липня 2021 року.

28 липня 2021 року Великобагачанською селищною радою йому було запропоновано переведення на посаду діловода загальних питань документообігу виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (на території Багачанського Першого старостинського округу). Ознайомившись з зазначеною пропозицією, він від неї відмовився.

Розпорядженням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 29 липня 2021 року за № 191-к його було звільнено з посади начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради з 02 серпня 2021 року в зв`язку з ліквідацією відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою звільнення в розпорядженні зазначено рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до структури апарату ради та виконавчих органів Великобагачанської селищної ради», розпорядження селищного голови від 28 травня 2021 року № 134-к «Про попередження про скорочення», попередження про скорочення посади та можливе наступне вивільнення від 31 травня 2021 року.

Вважає, що відповідачем у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України не було запропоновано йому іншої вакантної посади, яка б відповідала його спеціальності та кваліфікації, зокрема посада головного спеціаліста відділу архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради.

Позивач вважає, що відповідач таким чином грубо порушив його право на працю, запропонувавши лише посаду діловода загальних питань документообігу Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (на території Багачанського Першого Старостинського округу).

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд поновити його на посаді головного спеціаліста відділу архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради з 03 серпня 2021 року та стягнути з Виконавчого комітету Великобачанської селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2021 року до дня поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необгрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 червня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 15 липня 2022 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 07 вересня 2022 року Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради, просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.

17 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 жовтня 2019 року працював у Великобагачанській селищній раді Великобагачанського району Полтавської області на посаді начальника відділу земельних відносин виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (розпорядження № 102 від 30 вересня 2019 року).

З 01 січня 2021 року відділ земельних відносин перейменовано на відділ земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (рішення 1 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 17 листопада 2020 року). ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.

Рішенням 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до структури апарату ради та виконавчих органів Великобагачанської селищної ради» вирішено: - припинити шляхом ліквідації з 01 серпня 2021 року відділ земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища з штатною чисельністю 9 штатних одиниць; - припинити шляхом ліквідації з 01 серпня 2021 року сектор містобудування, архітектури, ЖКГ та інфраструктури з штатною чисельністю 2 штатні одиниці; - створити з 01 червня 2021 року відділ архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (зі статусом юридичної особи) з штатною чисельністю 11 штатних одиниць.

31 травня 2021 року на підставі пункту 20 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування України», відповідно до статті 49-2 КЗпП України на виконання рішення 9 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до структури апарату ради та виконавчих органів Великобагачанської селищної ради», у зв`язку з ліквідацією відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, позивачу вручено попередження про скорочення його посади та наступне вивільнення.

28 липня 2021 року Великобагачанською селищною радою було запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду діловода загальних питань документообігу виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради (на території Багачанського Першого старостинського округу) та попереджено, що у разі незгоди він буде вивільнений відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням. Від запропонованою посади позивач відмовився.

Розпорядженням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області № 191-к від 29 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради з 02 серпня 2021 року у зв`язку з ліквідацією відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Як вбачається з листа Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості № 16/25/175-21 від 05 листопада 2021 року, ОСОБА_1 на обліку центру не перебуває. Знятий з обліку шляхом працевлаштування в Миргородський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01 жовтня 2021 року.

Згідно наказу № 57 від 01 жовтня 2021 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом строком на 3 роки та призначено наказом військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 № 20-РС від 30 вересня 2021 року оператором групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1, зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Ураховуючи, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, запропонувавши єдину наявну вакантну посаду діловода загальних питань документообігу виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, а позивач від неї відмовився, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення на роботі.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому задоволенню також не підлягають.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України не було запропоновано йому вакантної посади головного спеціаліста відділу архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, є необґрунтованим, оскільки розпорядженням селищного голови Великобагачанської селищної ради № 91 від 09 липня 2021 року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади» було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади - головного спеціаліста відділу архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності та земельних відносин виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради, та затверджено умови конкурсу на заміщення вакантної посади.

При такихобставинах ОСОБА_1 не був позбавлений можливості приймати участь у конкурсі на заміщення вказаної вакантної посади на загальних підставах.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у наведених судових рішеннях та оскаржуваних судових рішеннях у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняВеликобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов