ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3382/22 Справа № 212/2329/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року                                                                м.Кривий Ріг

08 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:                         ОСОБА_2 ,

суддів:         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря:                         ОСОБА_5 ,

прокурора:                                 ОСОБА_6 ,

захисника:                                 ОСОБА_7 ,

обвинуваченого:                         ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2022 року по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за № 12022041730000258 від 24.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15- ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2022 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2022 року включно із альтернативним запобіжним заходом у виді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200 гривень.

Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем мешкання у Кривому Розі.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що потерпілий ОСОБА_9 , своїми діями та висловами, провокував поведінку обвинуваченого, що підтверджується показаннями як самого обвинуваченого так і показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Обвинувачений діяв в межах необхідної оборони, заподіяв тілесні ушкодження ножем, який приніс сам потерпілий.

Звертає увагу, що на даний час розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 умисно затягується прокурором, що позбавляє суд можливості пришвидшити розгляд кримінального провадження.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: ОСОБА_8 , діючи на досягнення злочинного результату – заподіяння смерті ОСОБА_9 , з мотивів гострої неприязні до нього, завдав останньому один удар лезом кухонного ножа в ліву частину грудної клітини, після чого ОСОБА_9 почав чинити опір на нанесення ударів ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 по даному кримінальному провадженню затриманий 24 лютого 2022 року.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений   ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, у зв`язку з чим  прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував характер скоєного кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення, вік обвинуваченого ОСОБА_8 , наявність ризику переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, що за найтяжчий інкримінований йому злочин передбачено покарання до 15 років та відсутність заявлених прокурором ризиків впливати на потерпілого та свідків, оскільки вони вже допитані та відсутність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, а прокурор не надав жодного доказу на існування такого ризику.

Отже суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред`явленого обвинувачення останньому, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України. Таких обставин, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ставлення ОСОБА_8 до скоєного злочину, неприязних відносин із потерпілим, якого намагався позбавити життя, але через опір потерпілого не зміг довести умисел до кінця.

Посилання захисника на протиправну поведінку потерпілого, не спростовує наявності вини ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні та відповідних наслідків та як правильно зазначив суд першої інстанції, що наведені відомості стосуються кваліфікації дій обвинуваченого, що не оцінюється у судовому розгляді щодо продовження дії запобіжного заходу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що на даному етапі, у ОСОБА_8 відсутні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що навіть при відсутності заявлених ризиків передбачених п.п.3,5 ч. 1 ст. 177 КК України та при наявності ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України свідчить про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

Крім того, відповідно до інформації наданої судом першої інстанції, під час судового розгляду вже допитані свідки та потерпілий, залишилась стадія дослідження письмових матеріалів.

Що стосується надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, то колегія суддів у даному випадку приймає до уваги тяжкість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення з сукупністю з ризиками встановленими судом першої інстанції.

На даний час, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає не переконливими доводи апеляційної скарги захисника щодо можливості зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407,  422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2022 року по кримінальному провадженню внесеному в ЄРДР за № 12022041730000258 від 24.02.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15- ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді