ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/16135/17 Номер провадження 22-ц/814/2808/22Головуючий у 1-й інстанції Поліщук Т.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Дряниці Ю.В.. Пилипчук Л.І.,

секретар Бродська В.О.,

за участі представника ОСОБА_1 , адвоката - Кислого А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката - Кислого Андрія Матвійовича на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року в складі судді Поліщук Т.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома Оксана Вікторівна про визнання спадкового договору недійсним.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив визнати недійсним спадковий договір, укладений 28 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хома Оксаною Вікторівною, № 851.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні подав клопотання про призначення по справі судової посмертної психіатричної експертизи стосовно померлої ОСОБА_4 , виконання якої доручити Київському міському центру судово-психіатричної експертизи, оплату за виконання експертизи покласти на нього.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року призначено судову посмертну психіатричну експертизи на вирішення якої поставлено питання, що вказані позивачем.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 , адвокат - Кислий А.М. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу місцевого суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, вказує у раніше постановленій ухвалі по даній справі від 02.05.2018 року суд першої інстанції вказує, що 02.04.2018 року розгляд справи розпочато по суті, а тому клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволенню не підлягає, а в оскаржувані ухвалі від 15.11.2021 року суд непослідовно та незаконно задовольняє цілком подібне клопотання позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про призначення посмертної психіатричної експертизи місцевий суд виходив з того, що для встановлення об`єтивної істини у справі та вирішення поставлених питань необхідні спеціальні знання.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що для встановлення об`єктивної істини у справі необхідно призначити посмертну психіатричну експертизи, оскільки вирішення зазначених вище питань потребує спеціальних знань.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показами свідків.

Згідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України  учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно до статті 103 ЦПК України  суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності.

Пленум Верховного Суду України у пункту 17 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснив судам, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Посилання апелянта на той факт, що в раніше постановленій ухвалі по даній справі від 02 травня 2018 року суд першої інстанції зазначив, що 02 квітня 2018 року розгляд справи розпочато по суті, у зв`язку з цим клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення, а в оскаржувані ухвалі від 15.11.2021 року суд непослідовно та незаконно задовольняє цілком подібне клопотання позивача, колегією судів не приймаються, оскільки задовольняючи клопотання про призначення посмертної психіатричної експертизи, суд першої інстанції виходив з необхідності дотримання засад рівних можливостей сторін у доказуванні з метою забезпечення змагальності в доведенні та повного і об`єктивного встановлення обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що для встановлення об`єктивної істини у справі необхідно призначити посмертну психіатричну експертизи, оскільки вирішення зазначених вище питань потребує спеціальних знань.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

Таким чином, оскаржувана ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката - Кислого Андрія Матвійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук

Повний текст постанови складено 09.11.2022 року