ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2022 р.                               м. Ужгород                    Справа № 907/350/22

          Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши в порядку загального провадження справу,

          за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, код ЄДРПОУ - 41999833,

          до відповідача: Комунального підприємства "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради", Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ - 36917235,

          про стягнення коштів (з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог (вх. №02.3.1 - 02/4157/22 від 15.08.2022)

          Секретар судового засідання: Сінкіна Е.В.

          За участі представників сторін:

          від позивача - Чекан Вікторія Василівна, адвокат (ордер серія АО 1050250 від 03.05.2022 року)

          від відповідача - не з`явився,

в с т а н о в и в:

          ТОВ "Закарпаттяенергозбут" звернулось до суду з позовом до КП "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради" про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №1300686 від 20.02.2019 і за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 у загальному розмірі 1 244 122,59 грн.

          Описова частина рішення.

          Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи. Призначено підготовче засідання на 07.07.2022 року.

          Телефонограмою від 13.06.2022 повідомлено додатково представника відповідача в особі директора Ревай Ярослава Івановича про відкриття провадження у справі, призначення судового засідання на 07.07.2022 та про необхідність надати суду заяви по суті справи на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2022 року.

           27.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

          Також на адресу суду 27.06.2022 від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, в якому він просив залучити до участі у справі в якості третьої особи - Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області.   

          Ухвалою суду від 07.07.2022, за підсумками судового засідання, відкладено підготовче засідання на 08.09.2022, встановлено позивачу строк до 15 днів для подання відповіді на відзив.

          Вказане вище клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача судом залишено без задоволення.

           27.07.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

           15.08.2022 на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від позивача, в якій він просить стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 1 244 122,59 грн. (з яких 614 496,58 грн. за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №130686 від 20.02.2019 та 629 626,01 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021); інфляційні втрати у розмірі 189 522,62 грн.; 3% річних у розмірі 24 665,26 грн. і пеню в сумі 142 866,67 грн., що разом складає 1 601 177,14 грн.

          Також 15.08.2022 на адресу суду надійшла заява про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом від позивача, в якій він просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

           24.08.2022 на адресу суду надійшла заява (клопотання) від позивача, в якому він просить провести підготовче судове засідання, призначене на 08.09.2022 за відсутності позивача та його представника та закрити підготовче провадження у господарській справі №907/350/22, призначити справу до судового розгляду по суті.

          Ухвалою суду від 25.08.2022 заяву про збільшення позовних вимог позивача від 15.08.2022 - задоволено, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог і нової ціни позову в розмірі 1 601 177,14 грн.

           02.09.2022 на адресу суду надійшло заперечення від відповідача, в яких він просить відмовити у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення суми у розмірі 189 522.62 грн. інфляційних втрат, 24 665,26 грн. 3% річних, 142 866,67 грн. пені.

          Також від відповідача надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких він просить у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у розмірі 30 000,00 грн. - відмовити або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлену позивачем.

          Ухвалою суду від 08.09.2022 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті на 06.10.2022 року.

           05.10.2022 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача на заперечення відповідача.

          Також на 05.10.2022 на адресу суду надійшла заява з процесуальних питань від позивача, в якій він просить провадження по справі №907/350/22 в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №130686 від 01.01.2021 в сумі 250 000,00 грн. - за спожиту активну електроенергію - закрити.

          Додатково представником позивача 05.10.2022 були подані до суду письмові пояснення щодо заперечення відповідача проти заяви позивача про розподіл судових витрат.

           06.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи, призначеного на 06.10.2022 на інший день.

          Ухвалою суду від 06.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 01.11.2022 року.

          В судовому засіданні 01.11.2022 суд розглянув справу по суті, вийшовши з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

          І. Суть спору за позицією Позивача.

          В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на те, що він являється учасником ринку електричної енергії, який на підставі ліцензії від 14.03.2018 №429 проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

          Позивач вказує, що 20.02.2019 між ним та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 від 20.02.2019 року.

          Згідно п. 2.1. зазначеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

          Згідно п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

          Пунктом 5.10 договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за договором може бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

          Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідач за період з травня 2021 року по квітень 2022 року включно належним чином не виконав умови договору, внаслідок чого, з врахуванням часткових платежів, в останнього утворилась непогашена заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 614 496,58 грн., яку він підтвердив своїм підписом в акті звірки про стан розрахунків за договором.

          Позивач також зазначає, що з 01.01.2021 відповідач також приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу та комерційної пропозиції №7 "комунальна".

          Згідно умов даного договору, постачальник продає споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

          Пунктом 5.7. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

          Позивач вказує, що в порушення вищезазначених умов договору, відповідач з вересня 2021 року по квітень 2022 року включно належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 629 626,01 грн., яку він аналогічно підтвердив в акті звірки про стан розрахунків за договором.

          Таким чином, позивач у поданій позовній заяві зазначає, що загальна заборгованість відповідача перед ним за двома договорами складає 1 244 122,59 грн. основного боргу, яку він просить стягнути.

          У поданій відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що споживач, який купує електричну енергію повинен здійснювати оплату за виставленим рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, який зазначено у платіжних документах постачальника.

          У поданій заяві про збільшення позовних вимог, яка була задоволена судом окремою ухвалою, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 1 601 177,14 грн., з яких 1 244 122,59 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 189 522,62 грн., 3 % річних у розмірі 24 665,26 грн., пеню в сумі 142 866,67 грн.

          У письмових поясненнях на заперечення відповідача, позивач заперечує часткове погашення заборгованості відповідачем перед ним та зазначає, що сума основного боргу за двома договорами складає 614 496,58 грн.

          У заяві з процесуальних питань від 05.10.2022 позивачем було зазначено, що в процесі ведення судових засідань у підготовчому провадженні, тобто вже після пред`явлення позову та до початку судового розгляду справи по суті, відповідачем 19.08.2022 добровільно було здійснено часткову оплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №130686 від 01.01.2021, в розмірі 250 000,00 грн. - за споживчу електроенергію.

          Отже, загальна сума, що підлягає сплаті позивачу складається із 994 122,59 грн. основного боргу і штрафних санкцій в сумі 357 054,55 грн., що разом складає суму 1 351 177,14 грн. Також позивач зазначає про необхідність стягнення з відповідача сплаченого судового збору в розмірі 24 017,66 грн., а також 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

          ІІ. Позиція Відповідача у справі.

          Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву від 21.06.2022 зазначає, що ним надаються послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідач вказує, що вартість електроенергії становила 2,3986 грн. за 1 кВт, а станом на сьогодні становить - 5,45 грн. за 1 кВт, тобто вартість електроенергії збільшилася понад 2 рази. КП "Комунал-Сервіс" Великоберезнянської селищної ради" стверджує, що діючий тариф на його послуги навіть не відшкодовує собівартість своїх складових, в результаті чого, кредиторська заборгованість перед позивачем продовжує зростати.

          Однак, відповідач зазначає і просить звернути увагу суду, що 05.04.2022 ним було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 62 584,04 грн. за січень 2022 року та частково за лютий 2022 року. Крім того, відповідач зазначає, що ним здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 187 415,96 грн. Однак, на переконання відповідача, погашення такого боргу не вбачається у поданому позивачем розрахунку основного боргу.

          Додатково зазначає також, що 29.06.2021 між сторонами був укладений договір №85 щодо реструктуризації заборгованості за постачання електричної енергії, предметом якого є умови погашення заборгованості за фактично спожиту електричну енергію споживача по договору №130686 від 20.02.2019. Вказує, що заборгованість станом на 29.06.2021 становить 407 668,03 грн. з ПДВ, включно з травнем 2021 року. Відтак, на переконання відповідача, позивачем не доведено з якого саме періоду виникла заборгованість, не підтверджено належними доказами куди саме спрямовано кошти, перераховані відповідачем в рахунок наявної заборгованості.

          Стосовно задоволення поданої заяви про збільшення позовних вимог відповідач заперечував, оскільки вважає, що заявлені вимоги у такій заяві є зміною предмету позову, а не збільшенням позовних вимог. Крім того, того відповідач у поданих запереченнях на відповідь на відзив, вказує, що заявлені позивачем штрафні санкції невірно розраховані, включивши в період прострочення й дні, коли зобов`язання не було прострочено. Також, відповідач вказує, що на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування і стягнення неустойки, штрафів, пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.  

          ІІІ. Мотивувальна частина.

          Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

          Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

          3.1. 20.02.2019 між сторонами був укладений договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 (далі - договір) (а. с. 18 - 38) на об`єкт адмінбудинок, який знаходиться за адресою: м. В. Березний, вул. Фізкультура згідно даних заяви-приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а. с. 29 - 34).

          Згідно п. 2.1. зазначеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

          Згідно п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

          Пунктом 5.10 договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за договором може бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

          Згідно п. 5.12. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за постачання електричної енергії, споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за договором.

          Пунктом 6.1. договору передбачено, що споживач має право, зокрема вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому договором порядку.

          Пунктом 6.2. договору передбачені обов`язки споживача, зокрема споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.

          Постачальник (позивач) ж має право згідно п. 7.1. договору отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами договору.

          Згідно п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

          3.2. Згідно розрахунку основного боргу по КП "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради" (за Договором від 20.02.2019 за №130686) - заборгованість відповідача за період травень 2021 - квітень 2022 складає 614 496,58 грн. (а. с. 39).

          3.3. Наявність вказаної вище заборгованості за вказаний період підтверджується також рахунками на оплату (а. с. 40 - 51), одержувачем за якими виступає - КП "Комунал - сервіс" Великоберезнянської селищної ради", а також актами прийняття-передавання товарної продукції (а. с. 53 - 64).

          Судом встановлено, що дані акти пропечатані і підписані уповноваженими представниками обох сторін на виконання вимог чинного законодавства та п. 5.10. договору. Крім того, відповідачем, шляхом підписання даних актів, підтверджено заборгованість в розмірі та за періоди, які вказує позивач у розрахунку основного боргу за договором (а. с. 39).

          Крім того, відповідач здійснив оплату на користь у розмірі 187 415.96 грн. і 62 584.04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №34 і 33 від 05.04.2022 (а. с. 140 - 141) і про що сторонами були складені акти прийняття-передавання товарної продукції (а. с. 138 - 139). Призначення платежу - оплата за договором №130686 від 20.02.2019.

          Однак, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що сума здійсненого платежу у розмірі 62 584.04 грн. була зарахована в погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, а саме 41 124,32 грн. в погашення заборгованості за квітень 2021 року та 21 462,72 грн. за травень 2021 року. Сума здійсненого платежу в розмірі 187 415,96 грн. була аналогічно зарахована позивачем в погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, а саме 24 685.94 грн. в погашення заборгованості за червень 2021 року, 63 275,45 грн. за липень 2021 року, 57 299,04 грн. за серпень 2021 року та 42 155,53 грн. за вересень 2021 року.

          3.4. 01.01.2021 відповідачем додатково була підписана заява-приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу (а. с. 70 - 83).

          Згідно п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії і здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

          Пунктом 5.6. даного договору передбачено, що розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за договором через банківську платіжну систему,он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.

          Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

          Згідно п. 5.7. договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

          3.5.  Згідно розрахунку основного боргу по КП "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради" (за Договором від 01.01.2021 за №130686) - заборгованість відповідача за період вересень 2021 - квітень 2022 складає 629 626,01 грн. (а. с. 84).

          Наявність вказаної вище заборгованості за вказаний період підтверджується також рахунками на оплату (а. с. 85 - 92), одержувачем за якими виступає - КП "Комунал - сервіс" Великоберезнянської селищної ради", а також актами прийняття-передавання товарної продукції (а. с. 96 - 103). Дані акти аналогічно пропечатані і підписані уповноваженими представниками обох сторін на виконання вимог чинного законодавства та п. 5.10. договору. Крім того, відповідачем, шляхом підписання даних актів, підтверджено заборгованість в розмірі та за періоди, які вказує позивач у розрахунку основного боргу за договором від 01.01.2021 (а. с. 84).

          3.6. 29.06.2021 між сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості за постачання електричної енергії (а. с. 132 - 135).

          Предметом даного договору щодо реструктуризації заборгованості є умови погашення заборгованості за фактично спожиту електричну енергію (постачання) споживача по договору про постачання електричної енергії від 20.02.2019 року. В п. 1 даного договору передбачено, що заборгованість станом на 29.06.2021 становить 407 668,03 грн. Пунктом 11 передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому, але не довше ніж до 30.11.2021 року включно.

          На підтвердження оплати зазначеної вище суми заборгованості, відповідачем надано виписку від 14.06.2022 (а. с. 135). Однак як встановлено судом, вказана сума перерахована відповідачем на поточний розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання для сплати за спожиту електроенергію по договору від 01.01.2021, хоча у відповідності до вимог п. 1 і 4 договору щодо реструктуризації заборгованості за постачання електричної енергії повинен був перерахувати вказані кошти на поточний розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання для сплати за спожиту електроенергію по договору від 20.02.2019 року. З наданих пояснень представника позивача судом встановлено, що перерахований платіж по такому договору був зарахований в погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, а саме, в погашення заборгованості за період з грудня 2020 року по липень 2021 року. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, а відповідач не спростовував, що на його адресу жодних письмових заяв щодо неправильного зарахування коштів та/або повернення коштів від відповідача не надходило.

           3.7. 14.01.2022 позивачем була направлена вимога відповідачу стосовно необхідності сплати простроченої заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 903 568,61 грн. в семиденний термін з дня отримання вимоги. Позивач вказував у такій вимозі, що у випадку непогашення заборгованості в повному обсязі ним буде розпочато процедуру стягнення заборгованості у судовому порядку.

           3.8. 10.02.2022 позивач звернувся із запитом (а. с. 65 - 66) про надання інформації до ПрАТ "Закарпаттяобленерго", в якому просив надати інформацію зокрема щодо переданих обсягів спожитої електричної енергії споживачу за договором №130686 від 20.02.2019 за період з квітня 2021 року по січень 2022 року/лютий - березень 2022 року та за договором №130686 від 01.01.2021 за період з червня 2021 року по січень 2022 року/лютий - березень 2022 року.

          Листом від 31.05.2022 (а. с. 67 - 68) ПАТ "Закарпаттяобленерго" підтверджено факт укладення вказаних вище договорів між ним та КП "Комунал-сервіс", а також обсяги спожитої електричної енергії КП "Комунал-Сервіс" за обома договорами.

           3.9. 05.08.2022 на адресу позивача надійшла пропозиція від відповідача про укладення мирової угоди у справі №907/350/22 (а. с. 193 - 195), зі змісту якого вбачається, що КП "КОМУНАЛ-СЕРВІС" визнає свою заборгованість перед позивачем в розмірі 1 244 122,59 грн.

          В свою чергу, позивач розглянув даний лист відповідача, за результатом розгляду якого, відповідача було повідомлено про те, що Товариство не погоджується на реструктуризацію заборгованості КП "КОМУНАЛ-СЕРВІС" строком на 24 місяці, однак, готове розстрочити суму строком до 6 місяців, що підтверджується листом позивача від 09.08.2022, направленого на адресу відповідача (а. с. 146 - 147).

          В подальшому позивач зазначив, що на момент розгляду справи по суті, сторони не дійшли згоди для врегулювання спору на підставі взаємних поступок, шляхом укладення мирової угоди.

           3.10. Із долучених позивачем розрахунків (а. с. 198 - 201) встановлено, що позивачем нараховані: 99 358,75 грн. - інфляційні втрати за договором від 20.02.2019 та 90 163,87 грн. - інфляційні втрати за договором від 01.01.2021, що разом складає 189 522,62 грн.; 13 813,42 грн. - 3% річних за договором від 20.02.2019 та 10 851,84 грн. - 3% річних за договором від 01.01.2021, що разом складає 24 665,26 грн.; 66 617,52 грн. - пеня за договором від 20.02.2019 і 76 249,15 грн. - пеня за договором від 01.01.2021, що разом складає 142 866,67 грн.

           3.11. Судом встановлено, що відповідач добровільно 19.08.2022 здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 250 000,00 грн. за спожиту активну електроенергію (а. с. 34, том 2). Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 994 122,59 грн. (з яких 614 496,58 грн. за договором від 20.02.2019 і 379 626,01 грн. за договором від 01.01.2021 року); інфляційні втрати у розмірі 189 522,62 грн.; 3% річних у розмірі 24 665,26 грн. та пеня в сумі 142 866,67 грн., що разом складає 1 351 177,14 грн.

          Твердження відповідача про сплату ним додатково 150 00,00грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №694 від 19.08.2022 (а. с. 9, том 2) спростовується запереченням позивача, в якому він зазначає, що дана копія платіжного доручення взагалі не стосується погашення заборгованості саме перед ним, оскільки, як вбачається з його змісту, 150 000,00грн. перераховано на розрахунковий рахунок, отримувачем якого єінша юридична особа, а саме - ПрАТ "Закарпаттяобленерго".

           3.12. Дослідивши долучені сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Закарпаттяенергозбут" є обґрунтованими, оскільки належними та допустимими доказами підтверджується існуюча непогашена заборгованість відповідача перед позивачем. Однак, суд дійшов висновку про необхідність зменшення нарахованої позивачем пені відповідно до ст. 233 ГКУ.

          Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

           3.13. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

          Цивільний кодекс України.

          Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

          1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

           2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

           1) договори та інші правочини;

          Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

          1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

          Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

          1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

          1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Стаття 549. Поняття неустойки.

           1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

           2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

           3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

          Стаття 551. Предмет неустойки.

          3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

          1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.          

          Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання.

          1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

          Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

          1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

           2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Стаття 626. Поняття та види договору.

          1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.                                                   

          Стаття 629. Обов`язковість договору.

          1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

          Стаття 631. Строк договору.

          1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

           2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

           3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

           4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

          Господарський кодекс України.

          Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

          Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

          Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

          1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

           2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

           3. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

           4. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

           5. Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

           6. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

           7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

           8. Управлена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини.                  

          Стаття 230. Штрафні санкції.

          Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій.

           1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

           2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

          3.14. Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

          Як вже зазначалося вище та як підтверджується належними і допустимими доказами непогашена заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 351 177,14 грн., з яких сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом склала 994 122,59 грн. (з яких 614 496,58 грн. за договором від 20.02.2019 і 379 626,01 грн. за договором від 01.01.2021 року); інфляційні втрати у розмірі 189 522,62 грн.; 3% річних у розмірі 24 665,26 грн. та пеня в сумі 142 866,67 грн.

          Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.                                           Відповідно до вимог ст. 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Договір є обов`язковим до виконання.

          Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки проведені вірно та відповідають умовам чинного законодавства.

          В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.            

          Суд звертає увагу на те, що загальна сума пені становить понад 10 % від суми основної заборгованості. При цьому, у Позивача зберігається право на стягнення з Відповідача грошових втрат, що передбачені законом як річні та інфляційні. Отже, враховуючи обставини, що наведені судом вище та на які покликався Відповідач, суд погоджується з твердженням останнього, що загальна сума штрафних санкцій у цих відносинах є надмірною.       

          Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

          Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

          Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

          При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

          Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

          Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача пені у повному розмірі 142 866,67 грн., є обтяжливим для нього.

          Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованої пені згідно умов договору.

          Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, зокрема оплатив 250 000,00грн. в рахунок своєї заборгованості перед Позивачем.

          Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

          Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

          Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

          Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (з 142 866,67 грн. до 90 000,00 грн.), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

          Щодо обґрунтованості рішення.

          Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

          За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

          Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

          У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про часткову відмову у задоволенні позовних вимог.

          ІV. Розподіл судових витрат.

          Згідно платіжного доручення №55648 від 23.05.2022 (а. с. 17) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 18 661,84 грн.

          При поданні позивачем заяви про збільшення позовних вимог, ним додатково був сплачений судовий збір у розмірі 5 355.82 грн. (а. с. 202).

          Відповідно, загальна сума сплаченого судового збору складає 24 017.66 грн.

          Таким чином, судові витрати слід покласти на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

          Питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 30 000,00 грн. буде вирішуватись судом при ухваленні додаткового рішення в межах даної справи.

          Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -          

у х в а л и в:

           1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Комунального підприємства "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради", Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ - 36917235, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, код ЄДРПОУ - 41999833, заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 1 298 310,47 грн. (один мільйон двісті дев`яносто вісім тисяч триста десять гривень 47 копійок), що складається з: суми основного боргу 994 122,59 грн. (дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто двадцять дві гривень 59 копійок) (з яких 614 496,58 грн. за Договором про постання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №130686 від 20.02.2019 та 379 626,01 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2021 року); суми інфляційних втрат у розмірі 189 522,62 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дві гривень 62 копійок); суми 3% річних у розмірі 24 665,26 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 26 копійок); суму пені в розмірі 90 000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень 00 копійок).

          3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

          4. Судовий збір покласти на відповідача повністю.

          5. Стягнути з Комунального підприємства "Комунал-сервіс" Великоберезнянської селищної ради", Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ - 36917235, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, код ЄДРПОУ - 41999833, витрати зі сплати судового збору в сумі 24 017,66 грн. (двадцять чотири тисячі сімнадцять гривень 66 копійок).

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          Копію рішення надіслати сторонам.

          Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 09.11.2022 року

Суддя                                                        П.Д. Пригуза