ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 листопада 2022 р.             м. Чернівці        Справа № 600/1950/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ПГУ серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 09.10.1998, РНОКПП: НОМЕР_2 ) з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ПГУ серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 09.10.1998, РНОКПП: НОМЕР_2 ) з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.

1.2. Ухвалою суду від 23.05.2022 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно заяв по суті справи, представник позивача зазначає, що з 2009 року позивачу довічно призначено пенсію за віком. В подальшому її переведено на пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 (далі – Закон №1058-IV).

2.2. У лютому 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року. Листом №2400-1706-8/7688 від 22.02.2022 року відповідач повідомив про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, аргументуючи свою позицію тим, що «призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника Законом №889-VІІІ не передбачено», а також зазначив, що «рішення про проведення перерахунку приймається за результатами розгляду заяв, поданих відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

2.3. Вважає відмову Головного управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року протиправною та такою, що порушує її конституційні права і гарантії на належний соціальний захист.

Позиція відповідача

2.4. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.

2.5. Так зазначає, що згідно архівної пенсійної справи, годувальник позивача ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував довічне грошове утримання судді у відставці.

2.6. Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців» №1402-VIII від 04.06 2016 року (далі – Закон №1402-VIII) визначено, що пенсійне забезпечення судді, який вийшов у відставку виплачується на умовах, визначених Законом № 1058-ІV, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

2.7. Призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1402-VIII не передбачено.

2.8. Зазначає, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. З прийняттям цього Закону Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року.

2.9. Призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №889-VIII не передбачено. Одночасно зауважує, що посада судді, яку обіймав ОСОБА_2 , не віднесена до відповідних категорій посад державних службовців та на цій посаді не передбачено присвоєння рангу державного службовця.

2.10. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що з 17.12.2008 року ОСОБА_1 довічно призначено пенсію за віком згідно Закону №1058-IV.

3.2. 28.10.2021 року та 02.11.2021 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці.

3.3. Як повідомлено позивача ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 10.11.2021 року призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1402-VIII чинним законодавством не передбачено. Відтак, відповідно до поданої позивачем заяви від 02.11.2021 року, документів щодо переведення з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною було прийнято рішення щодо переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 02.11.2021 року та встановлення пенсії за особливі заслуги з 24.09.2021 року.

3.4. 08.02.2022 року позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою щодо переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

3.5. У відповідь на подану заяву, ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 22.02.2022 року повідомило позивача про те, що призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до законів №1402-VIII та №889-VIII не передбачено. Окрім цього наголошено, що рішення про проведення перерахунку приймається за результатами розгляду заяв, поданих відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

4.2. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

4.5. Судом у цій справі визначено, що позивача цій справ наразі вже переведено на пенсію у разі втрати годувальника, натомість спірним у цій справі є право на такий вид пенсії у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

4.6. При наданні оцінці проблеми, яка породила правовий конфлікт між сторонами, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд вже розглядав справи № 667/1568/16, № 592/7939/16-а, №635/4299/17 та № 318/2128/15-а з подібними правовідносинами та, відповідно, у постановах від 11.07.2019, 15.01.2020, 28.04.2020 та 19.03.2021 дійшов висновку, що «виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді».

4.7. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV.

4.8. Статтею 37 вказаного Закону (у редакції, чинні на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із завою від 08.02.2022 року) визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

4.9. Суд звертає увагу на те, що у статті 37 Закону №1058-IV не зазначено, що пенсія за віком померлого годувальника обчислюється саме за Законом №1058-IV .

4.10. Судом у цій справі встановлено, що померлому годувальнику позивача ОСОБА_2 на виконання Постанови Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30.11.2015 року у справі №725/6208/15-а, залишеною без змін ухвалою Вінницьким апеляційним адміністративним судом від 04.08.2016 року, з 04.08.2015 року призначено довічне грошове утримання у розмірі 80% від грошового утримання судді.

4.11. При цьому, при розгляді справи №725/6208/15-а судами було встановлено, що ОСОБА_2 , починаючи з 20.06.1977 року по 21.06.1987 року обіймав посаду судді Вижницького районного народного суду Чернівецької області; з 09.07.1992 року по 16.07.2015 року обіймав посади судді Першотравневого районного суду м. Чернівці та судді Апеляційного суду Чернівецької області. У березні 2014 року він звернувся до Вищої ради юстиції з заявою про внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Чернівецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.10.05.2014 року ОСОБА_2 досяг шістдесяти п`ятирічного віку, однак з незалежних від нього причин його було звільнено постановою Верховної ради України лише 16.07.2015 року, на підставі якої, в подальшому, було видано наказ Апеляційного суду Чернівецької області №05-07/91-к від 03.08.2015 року. Окрім цього, встановлено також те, що розпорядженням №193663 від 05.08.2015 року ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком.

4.12. Суд звертає увагу на те, що на час прийняття Закону №1058-IV (09.07.2003) частина 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).

4.13. Проте, на час виходу ОСОБА_2 у відставку змінилося законодавство про статус суддів, а саме був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року. Відповідно до частини 1 статті 141 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

4.14. Отже, ОСОБА_2 , виходячи у відставку, мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом №1058-IV.

4.15. У статті 37-1 Закону № 3723-XII було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

4.16. Отже, якщо б ОСОБА_2 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів - у збільшеному розмірі) до смерті.

4.17. Однак, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року не визначав особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

4.18. Статтею 37 Закону № 3723-XII було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

4.19. Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

4.20. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

4.21. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.

4.22. Більше того, Верховний Суд раніше розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 70% від заробітної плати судді.

4.23. Відмовляючи у призначення такої пенсії, відповідач наводив ті самі мотиви, що й у справі, що розглядається. Таким чином, спірним у тій справі була правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого судді у відставці відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

4.24. У постанові від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 статті 37 Закону № 3723-XII , мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

4.25. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів у справі №236/3193/16-а погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції, яким позов було задоволено частково та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України перевести позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XI.

4.26. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

4.27. Отже, Пенсійний Фонд та його органи у практичній роботі повинні застосовувати законодавство з урахуванням висновків Верховного Суду.

4.28. Закон України №1058-IV не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді. Однак цей Закон і не визначає, за яким законом повинна розраховуватися пенсія за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію за Законом № 3723-XI і за Законом №1058-IV.

4.29. З огляду на це, суд дійшов висновку, що частину 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:

(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, або

(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.

4.30. Такий висновок суду знову ж таки узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20.

4.31. Поряд з цим, суд наголошує, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, як наслідок Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року.

4.32. Однак, суд наголошує, що дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII не змінює та не нівелює право позивача на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу в переведенні позивача на пенсії за віком, обчислену на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.4. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

5.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №42729004-1 від 16.05.2022 року.

6.3. Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

6.4. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №42729004-1 від 16.05.2022 року судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя                                                                                                                         О.В. Анісімов