ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 920/575/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.09.2022

від позивача: Сухомлин О.В.

від відповідача: Лісовський Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021

у справі № 920/575/20 (суддя - Котельницька В.Л.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

про стянення 1 398 488, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (далі - позивач, ТОВ "Стенкор") звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - відповідач, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"), в якій просив стягнути з відповідача 1398488,92 грн заборгованості, у тому числі 1286100,00 грн основного боргу за поставлений товар, згідно з умов договору поставки №675-19 від 22.07.2019, 82999,13 грн пені, 12650,16 грн 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат; а також покласти на відповідача судові витрати у справі. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що факт укладення між сторонами договору поставки від 22.07.2019 №675-19 - є підтвердженим. Водночас, зазначив, що продукція, поставлена за договором позивачем відповідачу не в повному обсязі, оскільки частина з неї виявилась такою, що не відповідає вимогам Додатку 1 до договору щодо поставки продукції 1-ї категорії (нової). Спір між сторонами, на думку відповідача, виник внаслідок розбіжностей в оцінці якості двох підшипників марки 3286848Д, які згідно з укладеним між сторонами договором від 22.07.2019 №675-19 мали б бути першої категорії - тобто новими. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважав, що його зобов`язання по сплаті поставленої продукції - не виникло, заборгованість у сумі 1286100,00 грн у відповідача перед позивачем відсутня, а тому немає підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій. Таким чином, відповідач просив суд залучити до матеріалів справи як речові докази підшипники, дві штуки марки 2386848Д з позначками « 2172» та « 1783»; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та покласти на позивача судові витрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» на користь Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 39715,92 грн 92 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що:

- відповідно до п. 5.2. спірного договору зобов`язання відповідача по сплаті продукції виникає лише після проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі відповідача;

- суд дійшов висновку, що підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» не є підшипниками першої категорії, а тому, дані підшипники правомірно не були прийняті відповідачем для подальшого їх застосування на авіаційній техніці, оскільки вони не є новими підшипниками, а отже продукція була поставлена позивачем не в повному обсязі;

- судом встановлено факт порушення саме позивачем умов спірного договору, а саме: позивачем не було поставлено відповідачу всього обсягу продукції, в зв`язку з чим у відповідача згідно з п. 5.2. договору відсутній обов`язок щодо 100% оплати такої продукції;

- зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті поставленої продукції не виникло, заборгованість у сумі 1286100,00 грн у відповідача - відсутня, а тому немає підстав для застосування до відповідача і штрафних санкцій;

- у зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1286100,00 грн основного боргу за поставлений товар, 82999,13 грн пені, 12650,16 грн 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору поставки №675-19 від 22.07.2019, визнаються судом незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стенкор» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/575/20 від 27.09.2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі: Стягнути з Державного підприємця «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», місцезнаходження юридичної особи№41600,Сумська область, місто Конотоп, вул. Рябошапка, 25, код ЄРДПОУ 12602750 ІНН126027518053), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» грошові кошти у розмір 1 398 488, 92 грн. Здійснити перерозподіл судових витрат. Судові витрати, пов`язані із апеляційним провадженням, стягнути з відповідача.

До апеляційної скарги додано клопотання про призначення експертизи, в якому апелянт просить суд призначити у справі № 920/575/20 судову комплексну інженерно-механічну експертизу та експертизу матеріалів, речовин та виробів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що висновок судового експерта № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 920/575/20, як і будь-який інший доказ, повинен бути підданий належній правовій оцінці. При цьому, вказаний висновок експерта, на переконання скаржника, не підлягав прийняттю до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки він не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (п. 4.12, п. 4.13), що вплинуло на повноту, обґрунтованість і об`єктивність дослідження, а також на результати відповідного дослідження. При цьому, скаржник посилався на підтвердження своїх тверджень на Консультативний висновок від 27.07.2021, складений атестованим судовим експертом Дуць Д.Л. з рецензування висновку експерта № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 920/575/20, а також наявні протилежні висновки спеціалістів.

Також, скаржник наголошував на тому, що у двосторонньому акті про фактичну якість і комплектність продукції № 8/19 від 24.09.2019 жодного висновку з приводу відповідності/невідповідності поставлених підшипників товарам першої категорії - немає, як відсутні і будь-які інші зауваження з приводу інших параметрів якості, окрім способу нанесення маркування, і в акті відсутні будь-які зазначення про наявність корозійного/іншого пошкодження, слідів експлуатації, тощо. При цьому, згідно висновку експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, здійсненого атестованим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, номерні маркування зазначені як « 1783» та « 2172» на наданих на дослідження підшипниках 3286848Д нанесені хімічним способом, що повністю допускається у відповідності до вимог ЕТУ-100.

Скаржник наголошував, що суд першої інстанції не повністю з`ясував всі обставини справи, оскільки не навів мотивування у оскаржуваному рішенні, чому саме спірні дві одиниці підшипників - не є товаром першої категорії, і коли саме ці недоліки з`явилися (до чи після передавання товару ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"), а висновки суду першої інстанції про те, що спірні підшипники не є новими - є припущеннями, які не підтверджені жодним доказом, а отже, відповідні твердження суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсності.

При цьому, усі умови щодо якості, визначені п. 2.3 Договору, згідно якого якість, гарантійні зобов`язання, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам ЕТУ 100 для даного виду продукції, а будь-які посилання на ГОСТ 3189-75 у тексті договору та додатку № 1 до даного договору - відсутні, а на переконання скаржника, спірні підшипники згідно умов Договору, повинні відповідати єдиному документу - ЕТУ 100, п. 3.6 якого допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства - виробника, місяць і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, електрохімічним або ультразвуковим способом. Ні відповідачем під час розгляду справи, ні судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено доказів того, що позначення « 2172» та « 1783» на підшипниках 3286848Д не відповідає типу, розміру, конструктивним особливостям, умовному позначенню підприємства - виробника, місяцю або року випуску підшипника.

Додатково скаржник наголошував, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні:

- не з`ясував чи були дійсно некондиційними повернуті відповідачем та замінені позивачем підшипники, і чи були складені відповідні документи про їх фактичну якість і комплектність, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог щодо якості поставленого товару, чи було дотримано відповідачем порядок виявлення недоліків у поставленій продукції, чи було викликано представника позивача для складання акту у відповідності до вимог Інструкції П-7, яка підлягає застосуванню згідно п. 6.1 Договору;

- не навів мотивів неприйняття до уваги доказів та тверджень, поданих позивачем з приводу якісності поставлених підшипників ШН-30ЮТ

Окрім того, скаржник наголошував на тому, що при розгляді справи:

- було порушено принципи рівності та змагальності сторін, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної інженерно - механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а в подальшому - і повторної судової товарознавчої експертизи, чим порушено приписи норм процесуального права;

- не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 27.08.2019 у справі № 910/12653/16, від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18, від 10.11.2020 у справі № 910/16436/19;

- не було застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 07.03.2018 у справі № 911/1471/17.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, за текстом якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021, а оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на наступне:

- судом першої інстанції встановлено факт порушення саме позивачем (скаржником) умов договору, а саме: позивачем не було поставлено відповідачу всього обсягу продукції, у зв`язку з чим у відповідача згідно з п. 5.2 договору відсутній обов`язок щодо 100% оплати такої продукції;

- вказаний висновок зроблено судом першої інстанції не лише на підставі експертного висновку, але й з урахуванням як умов договору, так і наявних у справі доказів;

- підстави вважати висновок судового експерта від 09.06.2021 № 19/151 неналежним доказом - матеріали справи № 920/575/20 не містять та не наводяться скаржником;

- Додатком №1 до Договору встановлено, що якість підшипників повинна шати ЕТУ 100, (1-ої категорії), Підшипники повинні бути в неушкоджених фабричних упаковках-з паспортом заводу-виробника (якщо копія, повинна стояти мокра печатка постачальника);

- стосовно якості поставлених скаржником підшипників, сторонами було складено Акт про фактичну якість від 24.09.2019 р. №8/19 (надалі - Акт). У Акті сторони зазначили:"Під час виконання перевірки технічного підшипників марки 3286848Д (2 шт.) встановлена їх невідповідність вимогам ЕТУ 100, а саме, на підшипниках присутні маркування нанесене безкислотним методом, яке читається як "2172" та "1783" (згідно вимогам п. 3.6 ЕТУ 100 допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, :хімічним або ультразвуковим способом)";

- тобто, в Акті зазначено, що маркування на підшипниках, які читаються '2172" та "1783" нанесено безкислотним (хімічним) методом, однак відповідно до вимог п. 3.6. ЕТУ 100 допускається нанесення маркування хімічним (безкислотним) методом лише у випадку якщо таке маркування позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника; у будь яких інших випадках нанесення маркувань на нові підшипники не допускається;

- маркування "2172" та "1783" нанесене на підшипники не позначає розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника, а отже, підшипники не відають вимогам ЕТУ 100, а отже не є підшипниками першої категорії та не відповідають умовам Договору щодо якості продукції;

- кожна буква чи цифра на агрегатах чи частинах авіаційної військової техніки (у тому числі підшипники) містить конкретну інформацію, а нанесення будь-яких позначень встановлюється відповідними нормативними актами з експлуатації того чи іншого агрегатах;

- Керівництво по експлуатації та ремонту авіаційних підшипників кочення, Міністерства цивільної авіації від 1981 року, наказ Міністерства оборони України від 05.07.2016 року №343 «Про затвердження Правил інженерно - авіаційного забезпечення державної авіації України, рекомендації «Вхідний контроль підшипників у споживача ВАТ "Самарський підшипниковий завод", ГОСТ 3189-75, ЕТУ 100 - є нормативними актами встановлюють вимоги щодо якості підшипників марки 3286848Д, і у жодному із перелічених документах не міститься допустимості нанесення на підшипники першої категорії маркування "2172" та "1783"; також такі маркування не зазначені у паспорті підшипників;

- згідно пунктів 2.5.1., 2.5.2. та 2.5.3. Керівництва по експлуатації та ремонту авіаційних підшипників кочення Міністерства цивільної авіації 1981 року, маркування, яке міститься на Підшипниках, а саме "2172" та "1783", наноситься на підшипники у разі їх встановлення на авіаційну техніку під час їх ремонту та зняття з авіаційної техніки; таке маркування є позначенням вузла в який встановлюється підшипника або позначенням годин роботи у складі такого вузла, а при визначенні годин напрацювання проставляється буква "Н"; у будь-якому разі, наявні на підшипниках маркування "2172" та "1783" свідчать про те, що такі підшипники вже встановлювались в авіаційний агрегат, отже не є новими і не відповідають 1 категорії;

- у пункті 6.1 Договору сторони зокрема погодили і можливість використання відповідних нормативно - правових актів, а саме: приймання Продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитись сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості Продукції;

- у підписаному сторонами Акті мова йшла не про спосіб нанесення маркування « 2172» та « 1783» без кислотним методом, що є тотожним з хімічним методом, а про зміст такого маркування;

- жодних доводів того, що нанесення позначень на підшипниках 3286848Д маркування "2172" та "1783" , як на підшипниках першої категорії, є допустимими - скаржником не наведено;

- прийняття постачальником продукції, повернутої покупцем, та поставка іншої продукції взамін повернутої , підтверджує те, що постачальник погодився із висновками покупця про те, що продукція є неякісною.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенкор» у справі № 920/575/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» у справі №920/575/20 призначено на 30.11.2021.

11.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції, в якому апелянт просить суд забезпечити проведення судового засідання призначеного на 30.11.2021 об 10:40 у справі № 920/575/20, визначити суд, відповідальний за проведення судового засідання у режимі відеоконференції у справі № 920/575/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» до Державного підприємства «Авіакон».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 прийнято справу № 920/575/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.11.2021 до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., розгляд справи № 920/575/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 розгляд справи відкладено до 14.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 розгляд справи № 920/575/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 продовжено строк розгляду справи № 920/575/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 розгляд справи відкладено до 25.01.2022, призначено судове засідання в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. з 17.01.2022 по 31.01.2022 на лікарняному, 25.01.2022 судового засідання не відбулось.

Зважаючи на вищенаведене, після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного та з відпустки, справа має бути призначена до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі № 920/575/20 призначено на 15.03.2022, а також призначено судове засідання в режимі відеоконференції.

Проте, судове засідання у справі № 920/575/20 призначене на 15.03.2022 11:30 год. - не відбулося, оскільки Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розгляду даної справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 розгляд справи призначено на 31.05.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 задоволено клопотання представника Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» про проведення судового засідання в режимі відео конференції поза межами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 розгляд справи відкладено до 05.07.2022.

В судовому засідання 05.07.2022 оголошено перерву до 10.08.2022, а в судовому засіданні 10.08.2022 - до 06.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 клопотання Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про заміну сторони відповідача у справі № 920/575/20 - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" - задоволено.

В порядку ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі № 920/575/20 - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750).

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 06.09.2022 з`явились представники скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» (позивача) та відповідача - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", які приймали участь у засіданні в режимі відео конференції поза межами суду.

В судовому засіданні 06.09.2022 судом поставлено на обговорення клопотання Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про заміну сторони відповідача у справі № 920/575/20 - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Клопотання мотивовано тим, що в силу приписів ст. 52 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" є процесуальним правонаступником Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Суд, заслухавши думки присутніх в режимі відеоконференції учаників справи, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витяг з якого наявний у матеріалах справи, містить відомості про те, що єдиним засновником Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" є Державний концерн «Укроборонпром», і що учасниками справи не заперечувалось.

Наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 07.07.2022 № 273 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" шляхом перетворення Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", а також зазначено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків підприємства з урахуванням правового статуту майна, переданого до статутного капіталу товариства, з дня внесення відповідного запису про його державну реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1595-р «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 07.07.2022 № 273 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" шляхом перетворення Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.07.2022 № 1010501450000000031, витяг з якого наявний у матеріалах справи.

Окрім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витяг з якого наданий суду апеляційної інстанції, наявний запис 1006281120044000229 від 08.07.2022, вчинений державним реєстратором Мадорним О.А., виконавчий комітет Конотопської міської ради, про припинення юридичної особи - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" в результаті її реорганізації на підставі рішення про реорганізацію.

Також, відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код 12602750) з дня його державної реєстрації. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч. 2).

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно - промислового комплексу державної форми власності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1595-р «Про погодження перетворення державних підприємств в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю», наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 07.07.2022 № 273 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" шляхом перетворення Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", з зазначенням правонаступництва товариства, про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.07.2022 № 1010501450000000031, витяг з якого наявний у матеріалах справи. Також, відповідним наказом засновника - Державного концерну «Укроборонпром» від 07.07.2022 № 273 - чітко визначено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків підприємства, що також зазначено і в п. 1.1. Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотань Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про заміну сторони відповідача у справі № 920/575/20 - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", у зв`язку з чим суд на стадії апеляційного провадження задовольнив вказані клопотання та в порядку ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України здійснює процесуальне правонаступництво відповідача у справі № 920/575/20 - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (код ЄДРПОУ 12602750), про що постановив відповідну ухвалу та роз`яснив учасникам справи, що у відповідності до ч. 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Представник скаржника в судовому засіданні 06.09.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав наведених в апеляційній скарзі, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стенкор» (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - покупець, відповідач) укладено договір №675-19 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Додатку 1 до цього договору, надалі - "продукція", на умовах, передбачених даним договором.

Кількість та якість продукції встановлена 2 розділом договору.

Кількість, номенклатура продукції вказується в Додатку 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною Договору. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всієї або частини продукції шляхом направлення Постачальникові відповідного повідомлення з переліком продукції, від поставки якої він відмовляється, не пізніше, ніж за 10 днів до дати поставки продукції. З моменту відправлення покупцем постачальникові повідомлення про відмову від придбання всієї або частини продукції, даний договір втрачає чинність у частині, що стосується продукції, зазначеної в повідомленні про відмову, але зберігає чинність у частині продукції, не зазначеної в повідомленні. Якість, гарантійні зобов`язання, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам ЕТУ 100 для даного виду продукції. Строк гарантії на продукцію відповідає міжремонтному строку служби, зазначеному у паспорті на виріб, на який встановлюється продукція. Гарантія відповідності продукції вимогам п. 2.3. повинна підтверджуватися сертифікатом якості або паспортом виробника, які надаються покупцеві разом з продукцією. У разі відсутності сертифіката якості або паспорта виробника, надається їх копія, яка завіряється мокрою печаткою і підписом постачальника (п.п. 2.1.-2.4. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, поставка продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDP - м. Конотоп склад перевізника однією з наступних компаній на вибір постачальника (ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Ин-Тайм», ТОВ «Деливери», ТОВ «ТК «CAT», ПП «Нічний Експрес», ТД «Міст Експрес», ТОВ «Автолюкс Експрес пошта», AT «ДХЛ Інтернейшнл Україна») відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад перевізника за місцезнаходженням покупця. У разі поставки частини продукції така частина може бути прийнята покупцем, проте оплаті не підлягає до моменту поставки всього обсягу Продукції та проходження вхідного контролю.

Строки поставки продукції складають 40 календарних днів з моменту набуття чинності цим Договором. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Додатку №1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає: 1286100,00 грн, у тому числі ПДВ 214350,00 грн.

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата здійснюється наступним чином: 100% від вартості продукції - протягом 15 днів з дати проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі покупця. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. За узгодженням Сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству (п. 5.1. - 5.4. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що сторони встановили, що до відносин стосовно приймання продукції покупцем за якістю та кількістю (вхідний контроль) застосовуються положення даного Договору, а у частині не врегульованій даним Договором - Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7. Приймання продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитися Сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості продукції.

Відповідно до п. 6.8. договору, продукція вважається поставленою у строк, який визначений п. 3.2. договору, якщо вона була поставлена в повному обсязі та за результатами вхідного контролю визнана якісною.

Згідно з п. 6.9. договору, передача продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товаро-транспортної накладної за наявності документу, який засвідчує якість продукції (сертифікат, паспорт тощо). Товаро-транспортна накладна (експрес-накладна тощо) повинна містити посилання на видаткову накладну постачальника. Вартість та/або вага продукції, яка зазначена у товаро-транспортній накладній повинна збігатися із вартістю та/або вагою, які зазначені у видатковій накладній постачальника. Недотримання вимог даного пункту Договору є підставою для відмови покупця у проведенні прийняття та/або оплати продукції до усунення постачальником недоліків товаро-транспортної накладної.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10.6. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Крім того, Додатком №1 до договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти наступну продукцію:

1) підшипник 7205А (ЕТУ 100/4) (1 категорія) в кількості 120 шт. вартістю 1400,00 грн, загальною вартістю 168000,00 грн;

2) підшипник 05-950118Л (ЕТУ 100/4) (1 категорія) в кількості 83 шт. вартістю 7400,00 грн, загальною вартістю 614200,00 грн;

3) підшипник ШН-30ЮТ (ЕТУ 100/4) (1 категорія) в кількості 80 шт. вартістю 1610,00 грн, загальною вартістю 128800,00 грн;

4) підшипник 3286848Д в кількості 5 шт. вартістю 32150,00 грн, загальною вартістю 160750,00 грн.

Додатком №1 до договору встановлено загальну вартість товару, що має бути поставлений, а саме: 1286100,00 грн у тому числі ПДВ 214350,00 грн. Якість підшипників повинна відповідати ЕТУ 100, (1-ої категорії). Підшипники повинні бути в неушкоджених фабричних упаковках з паспортом заводу-виробника (якщо паспорт - копія, повинна стояти мокра печатка постачальника). У разі закінчення терміну консервації, підшипники повинні бути переконсервовані з відповідним записом у паспорті.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач здійснив поставку Продукції за договором наступним чином:

- Підшипники 7205А в кількості 120 штук, а саме: 75 штук - згідно з видаткової накладної від 08.08.2019 №РН-19083; 13 штук - згідно з видаткової накладної від 23.08.2019 №РН-19088; 8 штук - згідно з видаткової накладної від 03.09.2019 №РН-19096; 24 штуки - згідно видаткової накладної від 28.09.2019 №РН-19128;

- Підшипники 05-950118Л в кількості 83 штуки, а саме: 60 штук - згідно з видаткової накладної від 24.07.2019 №РН-19073, з яких 23 штуки вхідним контролем відповідача були визнані некондиційними та повернуті позивачу згідно накладної від 28.08.2019 №530; 20 штук - згідно з видаткової накладної від 12.08.2019 №РН-19084, з яких 1 вхідним контролем відповідача було визнано некондиційним та повернуто позивачу згідно з накладної від 04.09.2019 №544; 3 штуки - згідно з видаткової накладної від 19.08.2019 №РН-19086.

- в подальшому позивачем було здійснено заміну некондиційних підшипників на кондиційні: видаткова накладна від 05.09.2019 №РН-19106, згідно з якої було поставлено 6 підшипників; видаткова накладна від 12.09.2019 №РН-19109, згідно якої було поставлено 8 підшипників; видаткова накладна від 11.12.2019 №РН-19159, згідно якої було поставлено 5 підшипників, які відповідно до вхідного контролю відповідача знову виявились некондиційними та були повернуті позивачу накладною від 02.01.2020 №1 та в наступному замінені позивачем на кондиційні згідно з видаткової накладної від 09.01.2020 №РН-0000001; видаткова накладна від 19.12.2019 №РН-19161, згідно з якої було поставлено 5 підшипників;

- Підшипники ШН-30ЮТ в кількості 81 шт, а саме: 31 штуку згідно з видаткової накладної від 23.08.2019 №РН-19088; 11 штук згідно видаткової накладної від 03.09.2019 №РН-19096; 34 штуки згідно видаткової накладної від 04.09.2019 №РН-19098, з яких 21 штука вхідним контролем відповідача були визнані некондиційними та повернуті позивачу згідно з накладної від 08.10.2019 №565; 4 штуки згідно з видаткової накладної від 01.10.2019 №РН-19131, один з яких вхідним контролем відповідача був визнаний некондиційним та повернутий позивачу згідно з накладної від 08.10.2019 №565; далі відбувалась заміна позивачем некондиційних підшипників на кондиційні: видаткова накладна від 09.11.2019 №РН-19146, згідно з якої було поставлено 22 підшипника;

- Підшипники 3286848Д в кількості 5 штук, а саме: 5 штук підшипників згідно з видаткової накладної від 08.08.2019 №РН- 19083, з яких 2 штуки вхідним контролем відповідача було визнано некондиційними та повернуті позивачу згідно з накладної від 04.09.2019 №544.

Спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок розбіжностей в оцінці якості 2-х підшипників марки 3286848Д, які відповідно до укладеного позивачем та відповідачем договору мали б бути 1-ї категорії - тобто новими.

Згідно з видаткової накладної від 20.09.2019 №РН-19117, позивачем було здійснено поставку 2 підшипників 3286848Д (заміна некондиційних підшипників), однак при проведені вхідного контролю відповідачем дані підшипники було визнано такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам.

Між позивачем та відповідачем було складено Акт про фактичну якість продукції №8/19 від 24.09.2019 (надалі - Акт).

У п. 14. Акту сторони зазначили наступне: "Під час виконання перевірки технічного стану підшипників марки 3286848Д (2 шт.) встановлена їх невідповідність вимогам ЕТУ 100, а саме, на підшипниках присутні маркування нанесені безкислотним методом, яке читається як "2172" та "1783" (згідно вимогам п. 3.6. ЕТУ 100 допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, електрохімічним або ультразвуковим способом)".

У наведеному Акті комісією зроблено наступний висновок: «за результатами виконаної перевірки підшипники марки 3286848Д (2шт) визнано некондиційними, які підлягають заміні або поверненню постачальнику згідно з вимог Договору №6575-19 від 22.07.2019».

27.11.2019 некондиційні підшипники 3286848Д у кількості 2 штуки були повернуті позивачу за накладною №719.

Відповідач отримав ті ж самі підшипники 3286848Д у кількості 2 штуки (які були забраковані згідно Акту), видаткова накладна від 25.03.2020 №РН-0000011, разом із супровідним листом Позивача від 25.03.2020 №41 та висновком експертного дослідження від 18.03.2020 №3-3, у якому було зазначено, що спосіб нанесення (а саме хімічний спосіб) номерних маркувань "2172" та "1783" на підшипниках марки 3286848Д допускається згідно вимогам ЕТУ-100.

У супровідному листі від 25.03.2020 вих. №41, позивач вимагав прийняти підшипники марки 3286848Д, однак відповідач зазначені підшипники не прийняв.

Відповідач є державним підприємством оборонного комплексу України та відноситься до державного сектору економіки.

Відповідно до умов договору, а саме Додатку №1 до договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу підшипники 3286848Д ЕТУ 100, 1 категорії.

Визначення які саме вироби авіаційної техніки відносяться до 1 категорії міститься у наказі Міністерства оборони України від 05.07.2016 року №343 Про затвердження Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України (надалі - ПрІАЗ).

У п. 4 ч. 5 Розділу X ПрІАЗ зазначено: "перша категорія - нова авіаційна техніка, придатна до використання в межах встановлених (гарантійних) ресурсних показників і відповідає технічним умовам, з моменту прийняття її представником замовника до моменту передачі до суб`єктів державної авіації, в якій буде здійснюватись експлуатація ".

Тобто, підшипники 3286848Д мають бути підшипниками 1 категорії, тобто мають бути новими.

Згідно з копією паспорта підшипника марки 3286848Д, наданої позивачем разом з підшипниками, заводом-виробником є ВАТ "Самарський підшипниковий завод", у рекомендаціях "Вхідний контроль підшипників у споживача" ВАТ "Самарський підшипниковий завод" зазначено (мова оригіналу): «Убедитесь в совпадении маркировки условного обозначения подшипника и завода-изготовителя, нанесенной на подшипник, с указанной в паспорте. Маркирование подшипников ОАО «Самарского подшипникового завода» производится следующим образом: на остальных подшипниках - электрохимическая маркировка (частично электрографическая)».

Маркування, нанесене на підшипниках марки 3286848Д: "2172" та "1783", в паспорті не зазначено.

Підшипники марки 3286848Д - є кульковими радіально-упорними підшипниками. Умовні позначення, які наносяться на підшипники даного виду зазначені у ГОСТ 3189-75. Порядок розміщення знаків умовних позначень підшипників повинен відповідати схемам 1 та 2 (п. 1.1. ГОСТ 3189-75).

Розділи 2-6 ГОСТ 3189-75 містять положення про те, що кожна цифра маркування має певне значення, які саме цифри мають зазначатися для певного типу, серій, конструктивного різновиду підшипників. Позначення "2172" га "1783" нанесені на підшипниках марки 3286848Д не підпадають під жодний пункт ГОСТ 3189-75.

Залучений до участі у проведені експертизи спеціаліст у сфері авіаційної техніки Лівертовський М.І., надіслав суду першої інстанції письмовий висновок спеціаліста щодо досліджуваних підшипників марки 3286848Д (т. 3 арк.с. 59-65), в якому зазначено, що внаслідок ураження корозією обойм підшипників, досліджувані підшипники належать до тих, що потребують відновлюваних робіт та ремонту, що відповідає третій категорії згідно з Наказом №343 МО України від 05.07.2016. У той час як, представлені на дослідження підшипники є новими, такими, що не були у використанні, сліди попередньої експлуатації відсутні, однак внаслідок невідповідного зберігання потребують відновлювальних робіт.

Інший залучений до участі у проведені експертизи спеціаліст Король В.А надав свій висновок (т.3 арк.с. 74-102), відповідно до якого вказав, що пошкодження (сліди зносу), що наявні на підшипниках, що досліджувались, мають експлуатаційний характер, що свідчить про те, що дані підшипники маркувалися, встановлювались на агрегати, тобто перебували в експлуатації та не є підшипниками І категорії. Позначки « 2172» та « 1783» виконані не на заводі-виробнику.

Суд першої інстанції зазначив, що хоча висновки спеціалістів щодо перебування підшипників в експлуатації мають суперечливий характер, проте обидва спеціаліста надали висновок, що досліджувані ними підшипники, не є підшипниками 1 категорії.

Зазначене також підтверджується судовим експертом у висновку експерта №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20, яким встановлено наступне (т. 3 арк.с 149):

1) по першому питанню - за результатами проведеного дослідження в межах компетенції експерта-товарознавця, з урахуванням висновків спеціалістів у сфері авіаційної техніки Лівертовського Михайла Ігоровича б/н від 24.04.2021 та Король Віктора Анатолійовича б/н від 29.04.2021, надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» - не є підшипниками першої категорії за визначенням, наведеним у п. 4 ч. 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 №343;

2) по другому питанню - питання «Чи свідчать написи « 2172» та « 1783» та/або інші пошкодження, наявні на значених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол?» - не є предметом товарознавчої експертизи, є предметом комплексної судової товарознавчої та трасологічної експертизи, із дослідженням зразка нового підшипника 1 категорії марки 3286848Д.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.2. договору, зобов`язання відповідача по сплаті продукції виникає лише після проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі відповідача.

При цьому, як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, відповідно до умов договору, а саме Додатку №1 до договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу підшипники 3286848Д ЕТУ 100, 1 категорії.

В свою чергу, частиною 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, судовим експертом у висновку експерта №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20, встановлено, зокрема, по першому питанню: за результатами проведеного дослідження в межах компетенції експерта-товарознавця, з урахуванням висновків спеціалістів у сфері авіаційної техніки Лівертовського Михайла Ігоровича б/н від 24.04.2021 та Король Віктора Анатолійовича б/н від 29.04.2021, надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» - не є підшипниками першої категорії за визначенням, наведеним у п. 4 ч. 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 №343.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи, погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що відсутні обумовлені процесуальним законом підстави для відхилення висновку експерта по першому питанню, поставленому експерту на дослідження, яким встановлено, що підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» - не є підшипниками першої категорії.

Доводи скаржника про те, що висновок експерта №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20 не підлягав прийняттю до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки він не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (п. 4.12, п. 4.13), що вплинуло на повноту, обґрунтованість і об`єктивність дослідження, а також на результати відповідного дослідження, і що зокрема, підтверджується Консультативним висновком від 27.07.2021, складеним атестованим судовим експертом Дуць Д.Л. з рецензування висновку експерта № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 920/575/20- судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною 4 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Частиною 5 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Частиною 6 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 8 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Так, дослідивши висновок експерта Гордієнко І.М. №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20, (т. 3 арк.с 149), судом апеляційної інстанції встановлено, що у ньому містяться відомості, обумовлені ч. 6 та ч. 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, а також відомості стосовно дослідження, зокрема, використана Методика, проведення візуального обстеження, з фіксацією дослідження, наведено методологію товарознавчої ідентифікації товару, застосовані Національний стандарт України ДСТУ ГОСТ 520:2014 «Підшипники кочення, Загальні технічні умови (ГОСТ 520-2011, IDT, ISO 492:2002 NEQ ISO 199:2005, NEQ)», ЕТУ 100 «Подшипники авиационной техники» (мовою оригіналу), Правила інженерно - авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджені наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 року №343, висновки спеціалістів у сфері авіаційної техніки Лівертовського Михайла Ігоровича б/н від 24.04.2021 та Король Віктора Анатолійовича б/н від 29.04.2021 (залучення яких також було погоджено ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2021, і проти чого позивач у встановленому процесуальним законом порядку - не заперечував), а також чітко викладено висновок по першому питанню, надано чітку відповідь стосовно другого питання, а отже, вказаний висновок обгрунтовано прийнято судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в тій частині висновку, яким чітко встановлено, що надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками «2172» та « 1783» - не є підшипниками першої категорії за визначенням, наведеним у п. 4 ч. 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 №343.

Окрім того, експерт Гордієнко І.М. також прибув на виклик суду першої інстанції та в судовому засіданні 26.08.2021 надав суду відповідні пояснення стосовно висновку №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20.

При цьому, посилання скаржника на Консультативний висновок від 27.07.2021, складений атестованим судовим експертом Дуць Д.Л. з рецензування висновку експерта № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 920/575/20 - також є необґрунтованими, оскільки відповідне рецензування здійснено виключно за ініціативою позивача, ним не погоджувався ні з відповідачем, ні з судом в установленому процесуальному порядку рецензент відповідного висновку. Окрім того, наведені рецензентом порушення фактично зводяться до власних висновків рецензента стосовно предмета спору, що в силу приписів ст. 76, 77,79 Господарського процесуального кодексу України не спростовує висновок експерта Гордієнко І.М. №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20, який є більш вірогідним доказом в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, в сукупності з приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження обставини стосовно того, що надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» - не є підшипниками першої категорії за визначенням, наведеним у п. 4 ч. 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 №343.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що експертний висновок був прийнятий судом першої інстанції як єдиний доказ, яким мотивовано відмову у позові, оскільки судом першої інстанції враховано в сукупності наявні усі у справі докази, а саме: і відповідний висновок експерта №19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі №920/575/20, так і укладений між сторонами договір та додаток до № 1 до нього, яким встановлено чіткі характеристики поставляємого товару, а також досліджено документальні докази в підтвердження поставок товару, внаслідок чого зроблено обгрунтований висновок, що підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» -не є підшипниками першої категорії, а тому дані підшипники правомірно не були прийняті відповідачем для подальшого їх застосування на авіаційній техніці, оскільки вони не є новими підшипниками, а отже продукція була поставлена позивачем не в повному обсязі.

Окрім того, доводи скаржника про те, що згідно висновку експертного дослідження № 3-3 від 18.03.2020, здійсненого атестованим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, номерні маркування зазначені як « 1783» та « 2172» на наданих на дослідження підшипниках 3286848Д нанесені хімічним способом, що повністю допускається у відповідності до вимог ЕТУ-100 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, стосовно якості поставлених скаржником підшипників, сторонами було складено Акт про фактичну якість від 24.09.2019 р. №8/19, у якому сторони зазначили: "Під час виконання перевірки технічного підшипників марки 3286848Д (2 шт.) встановлена їх невідповідність вимогам ЕТУ 100, а саме, на підшипниках присутні маркування нанесене безкислотним методом, яке читається як "2172" та "1783" (згідно вимогам п. 3.6 ЕТУ 100 допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, :хімічним або ультразвуковим способом)".

Таким чином, у Акті зазначено, що маркування на підшипниках, які читаються '2172" та "1783" нанесено безкислотним (хімічним) методом, однак відповідно до вимог п. 3.6. ЕТУ 100 допускається нанесення маркування хімічним (безкислотним) методом лише у випадку якщо таке маркування позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника; у будь яких інших випадках нанесення маркувань на нові підшипники не допускається. Отже, маркування "2172" та "1783" нанесене на підшипники не позначає розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника, а отже, підшипники не відповідають вимогам ЕТУ 100, а отже, не є підшипниками першої категорії та не відповідають умовам Договору щодо якості продукції.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими твердженнями відповідача про те, що у підписаному сторонами Акті мова йшла не про спосіб нанесення маркування « 2172» та « 1783» без кислотним методом, що є тотожним з хімічним методом, а про зміст такого маркування, і жодних доводів того, що нанесення позначень на підшипниках 3286848Д маркування "2172" та "1783" , як на підшипниках першої категорії, є допустимими - скаржником не наведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у пункті 6.1 Договору сторони зокрема погодили і можливість використання відповідних нормативно - правових актів, а саме: приймання продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитись сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості Продукції, а отже, Керівництво по експлуатації та ремонту авіаційних підшипників кочення, Міністерства цивільної авіації від 1981 року, наказ Міністерства оборони України від 05.07.2016 року №343 «Про затвердження Правил інженерно - авіаційного забезпечення державної авіації України, рекомендації «Вхідний контроль підшипників у споживача" ВАТ "Самарський підшипниковий завод", ГОСТ 3189-75, ЕТУ 100 - є нормативно - правовими актами, які в сукупності встановлюють вимоги щодо якості підшипників марки 3286848Д, і у жодному із перелічених документах не міститься допустимості нанесення на підшипники першої категорії маркування "2172" та "1783".

Крім того, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував всі обставини справи, оскільки не навів мотивування у оскаржуваному рішенні, чому саме спірні дві одиниці підшипників, не є товаром першої категорії - є необґрунтованими та спростовуються чіткими висновками у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зокрема які наведені і судом апеляційної інстанції вище.

При цьому, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановлено і не досліджено коли саме ці недоліки з`явилися (до чи після передавання товару ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"), які не підтверджені жодним доказом, - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема: (1) Договором, зокрема пунктом 6.2 якого передбачено здійснення вхідного контролю у 20-денний строк з дня надходження продукції на склад покупця (2) видатковою накладною № РН-19117 від 20.09.2019, в якій містяться відомості в графі «отримано» про те, що підшипники отримано для проходження вхідного контролю (тобто зазначено чітке застереження стосовно отримання товару для проведення відповідної процедури вхідного контролю) та (3) Актом про фактичну якість від 24.09.2019 №8/19, у якому сторони зазначили: "Під час виконання перевірки технічного підшипників марки 3286848Д (2 шт.) встановлена їх невідповідність вимогам ЕТУ 100, а саме, на підшипниках присутні маркування нанесене безкислотним методом, яке читається як "2172" та "1783", і наведені докази в сукупності спростовують вищенаведене твердження скаржника та підтверджують те, що відповідні недоліки були на товарі саме у момент його передачі, і виявлені в процесі обумовленої договором процедури вхідного контролю.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не з`ясовано того факту, чи було викликано представника позивача для складання акту у відповідності до вимог Інструкції П-7, яка підлягає застосуванню згідно п. 6.1 Договору - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7 (Інструкція), і пунктом 1 якої визначено, що ця інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання виробничо-технічного призначення, та товарів народного споживання по якості та комплектності. При цьому, як зазначалось вище, саме умовами Договору (зокрема, п. 6.2-6.9) обумовлено відповідний порядок приймання продукції, який сторонами було дотримано та здійснено відповідне документальне його оформлення (видаткова накладна № РН-19117 від 20.09.2019, акт про фактичну якість від 24.09.2019 №8/19),і судом першої інстанції надано відповідну оцінку наявним у справі доказам.

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не навів мотивів неприйняття до уваги доказів та тверджень, поданих позивачем з приводу якісності поставлених підшипників ШН-30ЮТ - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на предмет оцінки спірних правовідносин, які стосуються саме спірних підшипників.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками « 2172» та « 1783» -не є підшипниками першої категорії, а тому дані підшипники правомірно не були прийняті відповідачем для подальшого їх застосування на авіаційній техніці, оскільки вони не є новими підшипниками, а отже продукція була поставлена позивачем не в повному обсязі.

Таким чином, оскільки факт порушення саме позивачем умов спірного договору є документально підтвердженим, і саме: позивачем не було поставлено відповідачу всього обсягу продукції, а тому у відповідача згідно з п. 5.2. договору, відсутній обов`язок щодо 100% оплати такої продукції. Тобто зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті поставленої продукції не виникло, заборгованість у сумі 1286100,00 грн у відповідача - відсутня, а тому відсутні і підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) і відповідальності за порушення грошових зобов`язань (3% річних та інфляційних втрат).

У зв`язку з наведеним вище, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази як окремо, так і у їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1286100,00 грн основного боргу за поставлений товар, 82999,13 грн пені, 12650,16 грн 3% річних, 16739,63 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору поставки №675-19 від 22.07.2019, - є незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.11.2018 у справі № 924/242/18 (в якій акт було складено позивачем в односторонньому порядку, за участі лише працівників підприємства - позивача), від 27.08.2019 у справі № 910/12653/16 (предметом спору у якій були вимоги з первісним позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та 27 087,00 грн реальних збитків, а за зустрічним штрафних санкцій у зв`язку з порушенням строків поставки товару), від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18 (спір в якій між сторонами стосувався саме щодо підтвердження факту поставки товарів), від 10.11.2020 у справі № 910/16436/19 (спір в якій стосувався вимог щодо зобов`язання відповідача належним чином оформити та підписати видаткову накладну від 16.02.2018 № РН-0000323, і прийняти товар на виконання умов договору), суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини у вказаних справах і розглядуваній справі - є відмінними, і посилання скаржника на вказані судові акти - не є релевантними в векторі оцінки під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції у даній справі, в контексті спірних правовідносин.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 07.03.2018 у справі № 911/1471/17, суд апеляційної зазначає, що висновки суду першої інстанції у даному спорі здійснені з урахуванням даних обставин справи та не суперечать вказаним актам суду касаційної інстанції, оскільки у наведених постановах судом касаційної інстанції зазначено про застосування відповідної Інструкції П-7, і зроблено висновки, що доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, як вірно встановили суди, оскільки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей умовами укладеного договору, що є обов`язковим до виконання. При цьому, у межах розглядуваної справи № 920/575/20 судом першої інстанції надано відповідну оцінку наявному у справі Акту, що перевірено і судом апеляційної інстанції.

Окрім того, скаржник наголошував на тому, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено принципи рівності та змагальності сторін, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової комплексної інженерно - механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а в подальшому - і повторної судової товарознавчої експертизи, чим порушено приписи норм процесуального права.

Проте, що доводи скаржника у наведеній частині судом апеляційної інстанції визнаються необгрунтованими та безпідставними з огляду на те, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

При цьому, для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування є встановлення факту відповідності або невідповідності якості підшипників 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками "1783" та " 2172" умовам Договору, а саме відповідність їх критеріям товару 1-й категорії. Питання, які позивач хоче поставити на розгляд експертизи, не стосуються предмета доказування у даній справі №920/575/20. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про недоцільність призначення у справі судової комплексної інженерно-механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, у зв`язку з чим обгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про її призначення.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою від 26.08.2021 судом першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено справу №920/575/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 27.09.2021 в режимі відео конференції.

15.09.2021 представником позивача подано, зокрема, клопотання про призначення повторної судової товарознавчої експертизи (вх№3398), відповідно до якого позивач просив суд: 1)призначити у справі № 920/575/20 повторну судову товарознавчу експертизу; 2)доручити провести повторну судову товарознавчу експертизу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 02000); 3)поставити перед експертом наступні питання: 3.1) чи є підшипники марки 3286848Д у кількості 2 штуки з позначками "2172" та " 1783" підшипниками першої категорії за визначенням наведеним у п. 4. ч. 5 Розділу X Правил, інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343?; 3.2) чи свідчать написи "2172" та " 1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол?; 4)витрати по оплаті судової експертизи покласти на позивача; 5)відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" попередити експерта про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов`язків або за дачу завідомо неправдивого висновку (статті 384, 385 Кримінального кодексу України); 6)провадження у справі №920/575/20 зупинити на період проведення повторної судової товарознавчої експертизи.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає правомірними дії суду першої інстанції стосовно постановлення в порядку ч. 5 ст.233 Господарського процесуального кодексу України протокольної ухвали, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення повторної судової товарознавчої експертизи (вх № 3398 від 15.09.2021) та роз`яснено представнику позивача про неможливість повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття и призначення справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, доводи скаржника про допущені порушення норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотань про призначення заявлених експертиз - є безпідставними та недоведеними.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем на стадії апеляційного розгляду справи були подані клопотання про призначення судової комплексної інженерно - механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а також повторної судової товарознавчої експертизи, а також подано клопотання про призначення судової комплексної інженерно - механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, у оновленій редакції, і в судовому засіданні 05.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про проведення комплексної інженерно - механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, поданого у відповідній останній оновленій редакції. Також. представник скаржника в судовому засіданні 05.07.2022 відмовився від решти поданих клопотань про призначення експертизи, з огляду на їх ідентичність розглянутому в судовому засіданні 05.07.2022, і у задоволенні якого було відмовлено. Таким чином, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду подані представником позивача аналогічні клопотання про призначення експертиз.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності з дослідженими доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача - не є законними та обгрунтованими, а отже, задоволенню не підлягають, як з підстав наведених в рішенні суду першої інстанції так і за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи, як і подані ними усі докази в процесі розгляду справи в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі №920/575/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі №920/575/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі №920/575/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником- Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" .

4. Матеріали справи №920/575/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови підписано 07.11.2022.