Справа №11-3583 2006 р.

Головуючий у 1 інстанції Галкін В.М. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем  України

27 грудня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. з участю

прокурора Каушана І.В.

захисника ОСОБА_1.

засудженого ОСОБА_2 розглянув   у  відкритому   судовому  засіданні   в  місті  Донецьку   справу  за апеляціями захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_1., засудженого ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ровеньки Луганської

області, мешканця АДРЕСА_1

не судимого засуджено за ст.309 ч.І КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.307 ч.2 КК України - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого. На підставі ст.70 ч.І КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні таких злочинів.

В порушення вимог ст.7 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", Положення "Про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.01.1996 року, які забороняють на території України обіг наркотичних засобів, ОСОБА_2 вчинив незаконні операції з наркотичними засобами за таких обставин.

Приблизно у вересні 2005 року у лісопосадці біля ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 зірвав частини рослини коноплі, переніс до себе додому в будинок АДРЕСА_1, висушив їх, подрібнив і зберігав, тобто, незаконно придбав, переніс, виготовив і зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс (маріхуану) висушену у невстановленій кількості. Частину цього наркотичного засобу він вжив, а решту у кількості 235, 53 г зберігав як для особистого вживання без мети збуту, так і з метою його збуту.

2

Займаючись приватним візництвом, ОСОБА_2  28 квітня 2006 року у місті Красноармійську при перевезенні на автомобілі ВАЗ-21093 пасажира ОСОБА_4 повідомив останньому про наявність у нього зазначеного наркотичного засобу і на прохання ОСОБА_4 поїхав до себе додому, взяв 29,53 г цього наркотичного засобу і збув його у кількості 8,68 г останньому.

Решту цього наркотичного засобу у кількості 20,85, г (в автомобілі) і у кількості 206 г (за місцем проживання) ОСОБА_2 залишив на зберігання для особистого вживання без мети збуту.

В апеляціях:

захисникиОСОБА_1 і ОСОБА_3 просять змінити вирок, пом'якшити покарання ОСОБА_2 і, застосувавши вимоги ст.75 КК України, звільнити засудженого від покарання з випробуванням. В обгрунтування доводів апеляції посилаються на те, що суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання засудженому, оскільки не врахував разовий і некорисливий характер збуту наркотичного засобу в невеликій кількості, вчиненого ОСОБА_2 , позитивні дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, безпідставно визнав великим розміром кількість наркотичного засобу, який був вилучений у ОСОБА_2;

Засуджений ОСОБА_2, посилаючись на аналогічні обставини що і захисники, просить пом'якшити йому покарання. У доповненнях до апеляції посилається на необґрунтованість кваліфікації одних і тих же його дій за різними статтями КК України, вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст.307 ч.І КК України.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, думку прокурора про необхідність часткового задоволення апеляцій і призначення засудженому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років обмеження волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, вказаних у вироку, доведена сукупністю наявних у справі доказів, які були досліджені судом першої інстанції і яким суд дав оцінку у вироку. Фактичні обставини їх вчинення не оспорюються і в поданих апеляціях.

Доводи засудженого про те, що всі його дії повинні бути кваліфіковані за ст.307 ч.І КК України є необгрунтованими, оскільки до вчинення збуту наркотичного засобу він незаконно придбав, виготовив і зберігав цей наркотичний засіб без мети збуту, про що стверджував сам ОСОБА_2 і що узгоджується з фактом виявлення і вилучення в автомобілі засудженого і за місцем його проживання наркотичного засобу - маріхуани висушеної у кількості 20,85 г і 206 г відповідно. Таким чином до вчинення збуту ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.309 ч.І КК. Крім цього, маріхуана (каннабіс) висушена віднесена до особливо небезпечного наркотичного засобу. Тому його дії правильно кваліфіковані за ст.307 ч.2 КК України, як збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 ч.І КК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що міра покарання, призначена ОСОБА_2, не відповідає конкретним обставинам вчинення злочинів і даним про особу засудженого.

Висновки суду першої інстанції при призначенні покарання про те, що у ОСОБА_2 була  вилучена велика кількість  наркотичного  засобу,  не  відповідає

З

фактичним обставинам справи, встановленим самим же судом у вироку. Так, судом встановлено, що у ОСОБА_2 було вилучено 226,85 г маріхуани (каннабісу) висушеної, тоді як згідно до наказу МОЗ України №188 від 1.08.2000 року великою кількістю цього наркотичного засобу визнається від 500 до 2500 г.

ОСОБА_2 вчинив збут 8,68 г маріхуани, тобто у невеликій кількості, ці його дії носили одноразовий, некорисливий характер. Він повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, своїми діями сприяв встановленню істини у справі. Раніше ОСОБА_2 не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, сім'ю, двох дітей, один з яких є неповнолітнім, хвору матір, яка потребує стороннього нагляду.

Санкція ст.309 ч.І КК України передбачає покарання не тільки у виді позбавлення волі, а й у виді обмеження волі. Враховуючи сукупність вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, апеляційний суд вважає можливим відповідно до ст.69 КК України призначити ОСОБА_2 за ст.307 ч.2 КК України більш м'яке покарання, не зазначене в санкції цієї норми закону, у виді обмеження волі без конфіскації майна.

У той же час, враховуючи, що злочин, передбачений ст.307 ч.2 КК України є тяжким, апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення засудженого від покарання з випробуванням, як про це просять в своїх апеляціях засуджений і його захисники.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляції захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_1., засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити: призначити ОСОБА_2 покарання за ст.309 ч.І КК України у виді 1 року обмеження волі, за ст.307 ч.2 із застосуванням ст.69 КК України - у виді 2 років обмеження волі без конфіскації майна. На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без конфіскації майна.

Зарахувати у строк відбутого ОСОБА_2 покарання час перебування його під вартою з 19 вересня по 27 грудня 2006 року із розрахунку 1 день перебування під вартою за 2 дні обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно в залі суду.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.