Справа № 2-276-2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 липня 2008 року     Тарутинський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді     Топал O.K.

при секретарі     Головирських Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «САТП-1503», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 21971 грн., та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків які йому завдані внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП, яка сталась 10 вересня 2005 року, приблизно о 2- й годині ночі, в с.м.т. Березине Тарутинського району Одеської області.

За згодою позивача в якості співвідповідачів залучені водії ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Наполягаючи на позові позивач показав, що як свідчать матеріали перевірки проведеної ДАІ Тарутинського РВ УМВС України, постанова про відмовлення в порушенні кримінальної справи від 13 вересня 2005 року, ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, а також водія ВАТ "САТП-1503" ОСОБА_2, який протиправно передав кермо ОСОБА_4 Водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем КамАЗ д/н НОМЕР_1, який рухався по зустрічній смузі з включеним дальнім світлом допустив зіткнення з автомобілем "Опель Вектра" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який належить йому на праві приватної власності, внаслідок чого автомобілю "Опель Вектра" завдано механічні пошкодження. Під час скоєння ДТП за кермом машини знаходився його син - ОСОБА_6, який має право керування автомобілем. У зв'язку з тим, що ВАТ "САТП-1503" є власником КамАЗу д/н НОМЕР_1, а водії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 винні в спричиненні позивачу матеріальної шкоди, позивач просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 21971 гривні, що становить затрати на ремонт машини, відповідно до висновку спеціаліста № 17 від 14 серпня 2006 року, 388 гривень матеріальних збитків пов'язаних з експертним дослідженням, та судові витрати у сумі 694 гривні.

Представник відповідача, керівник ВАТ "САТП-1503" ОСОБА_7 (а.с.158) позов не визнав в судовому засіданні пояснив, що про скоєння ДТП до ВАТ "САТП-1503" ніхто не звертався, тому про ДТП вони нічого не знали до судового розгляду справи. Частина машин, які належать САТП знаходяться вдома у працівників, а коли необхідно, щоб вони виконували роботи, САТП видає водіям путьові листи. Протягом декількох місяців до скоєння ДТП, КАМАЗ знаходився вдома у водія ВАТ "САТП-1503" ОСОБА_2 Путьовий лист для виконання робіт ВАТ "САТП-1503" йому не видавався. Тому в день скоєння ДТП ОСОБА_2 самовільно взяв машину та протиправно передав керування нею ОСОБА_4, який і скоїв ДТП. ОСОБА_4 представник відповідача не знає. Чи має він категорію на керування такими типами машин, не знає. До випадку скоєння ДТП, представник відповідача звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути КАМАЗ на територію САТП, однак той не відреагував

2

на його прохання. Крім того представник відповідача звертався до Тарутинського РВ ГУМВС з заявою про затримання КАмАЗу, проте відповіді з райвідділу не отримав. Тому представник відповідача вважає, що відшкодовувати шкоду повинен водій ОСОБА_2, який на той час володів автомобілем без законних підстав, а також ОСОБА_4, який можливо управляв автомобілем. Окрім того, ОСОБА_7 вважає, що згідно схеми долученої до справи, ДТП скоєне з провини водіїв обох транспортних засобів. Одного засліпили, а інший закінчував маневр. Тому вбачає змішану вину водіїв.

Співвідповідач ОСОБА_2 позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що він працює в ВАТ "САТП-1503" з 1984 року. Автомобіль КамАЗу д/н НОМЕР_1 закріплений за ним з листопада 1996 року. З дозволу адміністрації ВАТ "САТП -1503" КАМАЗ знаходився біля його будинку, тому що на підприємстві були випадки крадіжок, і водіям дозволили тримати машини біля свого дому, чи на охраняємих стоянках. Ніяких вимог з боку керівництва ВАТ "САТП-1503" повернути КАМАЗ не було. 10 вересня 2005 року в нього не було путівки, тільки талон та технічний паспорт. Він їхав з с.м.т. Бородіно до с.м.т. Тарутине. По дорозі йому стало погано і тому, коли він побачив свого знайомого ОСОБА_4, який теж працював на великих машинах, попросив його сісти за кермо, хоча і не мав право це робити. Трохи згодом йому стало зле. Коли він прийшов до тями, то побачив світло фар та почув удар. Вийшовши з машини, він побачив ОСОБА_6 з другом та двох дівчат, які сказали, що в них все добре і їм нічого не потрібно. Він пішов повідомити в ДАІ, а коли повернувся ОСОБА_4 вже не було. Як водій з великим стажем роботи, він вважає що водій Опеля Вектра ОСОБА_6 повинен був пригальмувати, коли побачив, що водій зустрічної машини не вимкнув дальнє світло фар, в нього був на це час, проте він цього не зробив, а тому просить суд не задовольняти позов, т.я. свою вину не визнає тому, що не він був за кермом автомобіля. Адміністрацію ВАТ "САТП -1503" не повідомляв про скоєння ДТП, т.я хотів самостійно відшкодувати шкоду.

Співвідповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, протягом розгляду справи починаючи з березня 2007 року по день винесення рішення, судові повістки повертались з відміткою, що за місцем реєстрації ОСОБА_4 відсутній. Також не відреагував на неодноразові повідомлення в ЗМІ. Згідно ст. 77 ЦПК України судова повістка відсилається на останню відому адресу і вважається доставленою. За згодою сторін справа розглядається за відсутності співвідповідача ОСОБА_4

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що ВАТ "САТП-1503" є юридичним власником автомобіля КАМАЗ д/н НОМЕР_1, на яке і покладається обов'язок відшкодувати шкоду (а.с. 67-70).

Однак, як встановив суд, співвідповідач ОСОБА_2, працюючи водієм автомобіля КАМАЗ д/н НОМЕР_1, згідно наказу від 18.11.1996 р.(а.с. 60), використовував джерело підвищеної небезпеки не в силу виконання ним трудових обов'язків перед власником джерела (а.с. 110-116). 10 вересня 2005 року в нього не було путівки, тільки талон та технічний паспорт. Він їхав з с.м.т. Бородіно до с.м.т. Тарутине по своїх особистим справам. Більш того, як встановив суд, ОСОБА_2 неправомірно використовував автомобіль протягом значного часу До скоєння ДТП з ВАТ "САТП-1503" до райвідділу два рази зверталися з керівництва підприємства про викрадення КАМАЗу, яким користувався ОСОБА_2 (а.с. 115,117,119) Після чого до начальника    ВАТ "САТП-1503" приїздив    прапорщик Буняк С.Ю. та особисто

3

повідомляв його про місце знаходження автомобіля. Автомобіль знаходився на стоянці Пивзаводу ВАТ «Ударний» до скоєння ДТП.

Таким чином керівництво ВАТ "САТП-1503" як встановив суд, достовірно знало, про місцезнаходження КАМАЗу, проте не вжило заходів для повернення машини до ВАТ "САТП-1503". Заперечення представника ВАТ "САТП-1503" не підкріплені доказами, та не основані на Законі.

Згідно Постанови ПВС України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року з послідуючими змінами, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці противоправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної безпеки може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Так ч.4 ст.1187 ЦК України визначає, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника(володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Також судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13 вересня 2005 року, 10 вересня 2005 року на в'їзді в с. Березине водій КАМАЗу д/н НОМЕР_3 ОСОБА_4 здійснив зіткнення з автомобілем марки Опель Вектра д/н НОМЕР_4, який належав позивачеві, в результаті чого Опель Вектра отримав механічні ушкодження. Опелем Вектра керував син позивача, ОСОБА_6, який має право керування даним автомобілем.

ОСОБА_9 на місці ДТП не було, проте ОСОБА_2 сказав, що саме той знаходився за кермом КАМАЗу під час скоєння ДТП. ОСОБА_4 приїхав до райвідділу наступного дня. Тоді і склали протокол про адміністративне правопорушення. Згідно постанови Тарутинського райсуду від 14 жовтня 2005 року, ОСОБА_4, який керував КАМАЗом д/н НОМЕР_3 під час скоєння ДТП було визнано винним та на нього накладене стягнення у вигляді штрафу.

Постанова Тарутинського райсуду від 14 жовтня 2005 року ніким не оскаржена та набрала чинності.

Однак, суд вважає, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 без законних підстав, про що він сказав суду. Нема ніяких свідчень та доказів, що на той час ОСОБА_2 дійсно не міг керувати автомобілем. Також нема доказів: чи мав ОСОБА_4 категорію на керування КАМАЗом с причепом.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 10 вересня 2005 року приблизно о 24 годині вночі надійшло повідомлення про ДТП. Він разом з прапорщиком Буняк С.Ю. виїхали на місце ДТП на службовому автомобілі. На місці ДТП знаходилися КамАЗ та Опель Вектра. Вони склали схему ДТП. З всього вбачалося, що у ДТП винен водій КамАЗу. КамАЗ та причіп знаходилися на смузі зустрічного руху. Гальмовий шлях автомобіля проходив по смузі зустрічного руху, тому не виникало питань, що в ДТП винен водій КамАЗу. Зі слів ОСОБА_2, КАМАЗом керував ОСОБА_4, який не мав права керувати даною машиною. ОСОБА_4 на місці ДТП не виявилось, тому протокол склали 13 вересня 2007 року в приміщені ДАІ.

З огляду на вище викладене суд вважає, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної безпеки повинно бути покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки ВАТ "САТП-1503", яке не забезпечило належну охорону автомобіля та ОСОБА_2, який противоправно використовував автомобіль, та передав транспортний засіб другій особі в технічне управління без належного правового оформлення.

ОСОБА_2 не надав суду достовірних доказів законності передачі прав на технічне управління транспортом іншій особі, а також доказів, що він керував транспортний засобом при виконанні трудових обов'язків.

4

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_4 відмовити

Позивач просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 21971 гривні, що становить затрати на ремонт машини, відповідно до висновку спеціаліста № 17 від 14 серпня 2006 року, 388 гривень матеріальних збитків пов'язаних з експертним дослідженням, та судові витрати у сумі 694 гривні.

Сторони не оспорюють виводів експерта. Однак суд вважає, що сторони не в повному об'ємі ознайомились з висновками експерта. Відповідно до висновку спеціаліста № 17 від 14 серпня 2006 року, загальна сума затрат на ремонт автомобіля "Опель Вектра" становить 34 291.82 грн., що перевищує ринкову вартість даного автомобіля на час заподіяння шкоди.

Згідно з висновком спеціаліста № 17 від 14 серпня 2006 року, дорожньо-транспортною пригодою, позивачеві завдано матеріальних збитків на загальну суму 21971 гривня, що рівняється ринковій вартості автомобіля "Опель Вектра" на час заподіяння шкоди.

У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку, що з відповідачів ВАТ "САТП-1503" та ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 21971 гривні. Шкода відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення А також необхідно стягнути вартість проведеної експертизи у розмірі 388 гривень, судовий збір у розмірі 224 гривні та судові витрати на інформаційно-технічний розгляд цивільної справи у розмірі 30 гривень, 300 грн за допомогу адвоката та 150 грн за оголошення в ЗМІ.

Автомобіль «ОПЕЛЬ ВЕКТРА» рік випуску 1990, що є власністю ОСОБА_1, та на даний час не відновлений, при повному відшкодуванні шкоди передати у власність ВАТ «САТП -1503» та ОСОБА_2

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10,57,60 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «САТП -1503» на користь ОСОБА_1 8 000 грн. матеріальної шкоди, 194 грн. за експертні дослідження, та 352 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13971 грн. матеріальної шкоди, 194 грн. за експертні дослідження, та 352 грн. судових витрат.

Автомобіль «ОПЕЛЬ ВЕКТРА» рік випуску 1990, реєстраційний номер НОМЕР_2, що є власністю ОСОБА_1 при повному відшкодуванні шкоди передати у власність ВАТ «САТП -1503» та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, то рішення набуває законної сили після закінчення цього строку