АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-166-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія спори, що - Манько М.В.
виникають із житлових Доповідач в апеляційній інстанції
правовідносин - Адаменко Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» січня 2007 р. Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіля М.О.
суддів Адаменко Л.В., Захарова А.Ф.
при секретарі Кулик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Смілянського міського голови на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 8 грудня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1до виконкому Смілянської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Гранд» про визнання членом сім'ї померлого та наймачем жилого приміщення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,
встановила:
18 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Смілянської міської ради з позовом про визнання його членом сім'ї дядька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який за договором найму жилого приміщення був наймачем АДРЕСА_1 га проживав у ній одиноко з 1995 року до смерті.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що протягом року до смерті ОСОБА_2 він проживав разом з ним, вів з ним спільне господарство, допомагав утримувати квартиру, сплачував комунальні послуги, доглядав за хворим дядьком, а після його смерті поніс всі витрати, пов'язані з його похованням.
Позивач зазначив, що 11 січня 2006 року ОСОБА_2 звертався із нотаріально посвідченою заявою до комунального підприємства «Гранд» про його згоду на проживання та прописку в АДРЕСА_1 а 13 січня 2006 року Смілянським МДВ УМВС України в Черкаській області він був зареєстрований за вищевказаною адресою та продовжує проживання в ній, а тому він вважає, що він є членом сім'ї померлого, який за свого життя мав намір приватизувати цю квартиру. Комунальне підприємство «Гранд» змінило договір найму жилого приміщення відповідно до якого він є наймачем спірної квартири, про що свідчить довідка КП «Гранд» за №НОМЕР_1 від 6 березня 2006 року, і особовий рахунок переведений на нього.
2
Але виконком Смілянської міської ради при розгляді його звернення про передачу у приватну власністьАДРЕСА_1 рекомендував йому звернутись до суду так, як вирішуване ним питання є спірним.
Позивач доводив, що його позовні вимоги підлягають до задоволення на підставі ст.ст.64, 106 ЖК України.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 7 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Ухвалено визнати ОСОБА_1 членом сім'ї наймача АДРЕСА_1 ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ним право користування вказаним жилим приміщенням.
Зобов'язано Смілянське комунальне підприємство «Гранд» укласти з ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення на АДРЕСА_1
З виконкому Смілянської міської ради на користь позивача ухвалено стягнути судові витрати.
Смілянським міським головою на вказане рішення подана апеляційна скарга в якій він просить ухвалене судом по даній справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, мотивуючи тим, що воно ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права: суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п.4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир вказаного фонду мають громадяни України які постійно проживають в цих квартирах; що так, як за заявою наймача від 11 січня 2006р. він дав згоду лише на проживання та прописку в квартирі, наданій йому у користування, а не на зміну договору найму спірної квартири, чим відповідно до ст.98 ЖК України його статус (позивача) був визначений як тимчасового жильця. Апелянт доводить, що суд 1-ої інстанції порушив вимоги ст. 16 ЦПК України, розглянувши в одному провадженні питання про визнання позивача членом сім'ї померлого та визнання ОСОБА_1 квартиронаймачем так, як ці вимоги підлягають розгляду за правилами відповідно окремого та цивільного провадження.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді, судова палата приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Смілянського міського голови підлягає до задоволення, а ухвалене судом першої інстанції рішення по даній справі до скасування, як ухвалене на непідтверджених доказах..
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач в АДРЕСА_1, наймачем якої був його дядько ОСОБА_2, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, вселився у 2004 році і з того часу вони постійно проживали разом та вели спільне господарство, а 13 січня 2006 року позивач був зареєстрований у вказаній квартирі. Крім цього, суд врахував показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6. про те, що позивач більше двох років проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 в квартирі останнього та, що комунальні організації уклали з позивачем договори про надання послуг, які позивач регулярно сплачував.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна так, як надані позивачем докази в підтвердження заявлених ним позовних вимог, судом не перевірені і їм не дана належна правова оцінка. Вказане підтверджується слідуючим.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 одержав ордер №ОСОБА_8 на проживання в АДРЕСА_1 -на підставі рішення виконкому Смілянської міської ради 5 серпня 1993 року і з того часу проживав та був зареєстрований в цій квартирі один.
Про це свідчать і надані позивачем ОСОБА_1: копія розрахункової книжки по оплаті за природний газ (особовий рахунок №НОМЕР_3) із якої вбачається, що договір на надання послуг з газопостачання №НОМЕР_4 був укладений з наймачем квартири ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, в якій проживає одна особа. Будь-яких даних про зміну кількості
З
проживаючих в цій квартирі, починаючи з 2001 року не було. Крім цього, даними розрахункової книжки по оплаті за природний газ (а.с. 19, 19 зворотня сторона) спростовуються доводи ОСОБА_1 про його участь в оплаті наданих послуг так, як із зазначеної книжки вбачається, що по даній квартирі мата місце заборгованість по сплаті послуг по газопостачанню, яку ОСОБА_1 погасив 30 жовтня 2006 року.
Факт заборгованості по оплаті теплової енергії підтверджується також, наданою позивачем розрахунковою книжкою (а.с.22-23), в ній же зазначено, що вАДРЕСА_1 проживала 1 особа.
Із розрахункової книжки про оплату за воду (а.с.26) видно, що починаючи з вересня місяця 2004 року кількість проживаючих в квартирі, виділений у користування ОСОБА_2 - одна особа.
Проте на зазначене суд першої інстанції не звернув увагу і протиріччя у доводах його позовної заяви та наданих доказах не усунув та не перевірив.
Безпідставні і посилання суду першої інстанції, як на підстави для задоволення позову ОСОБА_1, укладення з ним комунальними організаціями договорів на надання послуг так, як більша частина їх укладена з ним після смерті ОСОБА_2 і до того, як ним в передбаченому законом порядку ще не було вирішене його право на проживання у спірній квартирі. Законність та достовірність укладеного з позивачем договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території 15 квітня 2005 року (а.с. НОМЕР_1-30) судом перевірена не була. При цьому судом не було враховано, що наймач спірної квартири ОСОБА_2 на час укладення вказаного договору був живий (помер ІНФОРМАЦІЯ_1). Договір наймуАДРЕСА_1 на той час не змінювався. В даний договір внесені невідповідні позовним вимогам ОСОБА_1 дані про те, що у вказаній квартирі мешкає одна особа, в той час, як позивач доводить про те, що до дня смерті дядька у спірній квартирі вони проживали вдвох та вели спільне господарство.
Недостовірність та незаконність наданого договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.04.2005р. підтверджується даними довідки КП «Гранд» (а.с. 46) про те, що наймачем квартири по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, а ОСОБА_1 в ній проживає тимчасово.
Позивач не надав суду ніяких доказів про те, що на укладення вищевказаного договору була воля наймача АДРЕСА_1 ОСОБА_2
Про те, що судом першої інстанції неповно перевірені надані позивачем докази про спільне проживання його з померлим у спірній квартирі свідчить і те, що судом було достовірно встановлено, що під час загострення хвороби ОСОБА_2 проживав у своєї сестри ОСОБА_9. проживаючої в АДРЕСА_2, яка також здійснювала догляд за хворим з допомогою племінника ОСОБА_1 (а.с.131). На той час ОСОБА_1 був зареєстрований за іншою адресою, як вбачається із даних його паспорта (а.с.4) вАДРЕСА_3 а. тобто в м.Сміла не проживає ні він, ні ОСОБА_2Допитана в суді як свідок ОСОБА_5суду пояснювала, що «у позивача робота пов'язана з від'їздами», і проживав він з дядьком тоді «коли приїжджав» (а.с.131).
із акту, складеного депутатами Васильківської селищної ради вбачається (а.с.34), що за хворим доглядали та поховали в АДРЕСА_4 ОСОБА_5та ОСОБА_1, що племінник возив дядька то в м.Сміла коли йому було краще зі здоров'ям, то привозив знову його до сестри, що також виключає доводи позивача про постійне, на правах члена сім'ї проживання в квартирі ОСОБА_2
За викладених обставин в їх сукупності вважати, що позивач і ОСОБА_2 у зазначений судом період проживали однією сім'єю у АДРЕСА_1 в м.Сміла та вели спільне господарство не можна. Позивач об'єктивних доказів про це та про те, що він вів спільне господарство з ОСОБА_7 суду не надав.
Викликає сумнів і акт депутатів Васильківської селищної ради про те, що ОСОБА_2 проживаючи в сестри ОСОБА_5вів спільне господарство з нею та ОСОБА_1, з врахуванням того, що в силу його тяжкого стану здоров'я вони здійснювали за ним догляд,
4
та що в зв'язку з поганим станом здоров'я його перевозили з м.Сміла до сестри в Дніпропетровську область.
Позивач не довів суду і те, що якщо він постійно проживав у м.Сміла з дядьком, разом з ним вів спільне господарство, доглядав за ним та квартирою, надавав йому необхідну допомогу в зв'язку з його станом здоров'я, то яка необхідність була неодноразово перевозити його дядька ОСОБА_2 із м.Сміла в АДРЕСА_4 до сестри і назад.
Крім цього, із заяви ОСОБА_2, посвідченої 11 січня 2006 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори вбачається, що він давав свою згоду не на зміну договору житлового найму, а лише на проживання та прописку в АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_1 Причому вказана заява була подана ним за два дні до смерті, ОСОБА_1 зареєструвався в спірній квартирі 13 січня 2006р.
Суд першої інстанції не дав належну оцінку доказам наданим позивачем і про проведену ним оплату на придбання ліків для хворого (а.с.49) так, як частина з квитанцій виписана на ім.'я ОСОБА_2 з послідуючою допискою про те, що оплату провів ОСОБА_1, а на частині чеків про оплату медвиробів відсутні дані про платника. При цьому суду необхідно було враховувати, що ОСОБА_2 отримував пенсію, яка могла витрачатись на його лікування і проживання; мав автомобіль, який використовувався в його інтересах.
Необхідно зазначити, що надані позивачем докази про понесені ним витрати на похорони його дядька ОСОБА_2 не мають значення при вирішенні спору по суті заявлених ним позовних вимог.
За таких обставин суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував вищевикладене, повно не перевірив надані позивачем докази в їх сукупності, в тому числі і показання допитаних в судовому засіданні свідків та не врахував вимоги ст.ст.61, 63, 64, 65, 66, 98, 103, 105 Житлового кодексу України, внаслідок чого прийшов до неправильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 Крім цього прийняте рішення судом про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї померлого не відповідає вимогам закону так, як такий факт судом не встановлюється.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова палата,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1в задоволенні позову.
Рпсення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.