ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________

_______________________________________________________________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

Від "03" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1157/17

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой",

за участю учасників судового процесу:

від кредиторів: Кленовський О.М. - представник Малого підприємства "Полісянка" (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

від боржника: не з`явився,-

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (далі - ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой", боржник, банкрут).

15.08.2022 до господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника (т. 35 а.с. 1-104).

Обґрунтовуючи вказану заяву, Головним управлінням ДПС у Житомирській області зазначено про наявність у ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" заборгованості, а саме:

- 142,00 грн основного боргу та 212 388,45 грн пені з податку на додану вартість;

- 4336,21 грн основного боргу та 2644,26 грн пені з орендної плати за землю;

- 64,17 грн пені з податку на прибуток;

- 1213,51 грн пені з податку на доходи фізичних осіб;

- 46901,91 грн основного боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За викладених обставин, кредитором зазначено про необхідність визнання вимог до боржника на суму 46901,91 грн єдиного внеску (друга черга), 4478,21 грн податкового боргу (третя черга); 216 311,36 грн пені (шоста черга).

Ухвалою господарського суду від 17.08.2022 прийнято заяву Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2022 о 10:00 год (т. 34 а.с. 106).

30.08.2022 на електронну пошту господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.09.2022 № 1418/06-30-13-04 щодо правомірності нарахування пені (т. 35 а.с. 131-134).

Ухвалою господарського суду від 06.10.2022, зокрема, відкладено розгляд заяви Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника; призначено наступне судове засідання на 03.11.2022 о 10:00 год (т. 38 а.с. 11-12).

28.10.2022 на електронну пошту господарського суду надійшли пояснення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.10.2022 № 3758/5/06-30-13-04 (т. 38 а.с. 13-21).

03.11.2022 до господарського суду надійшов відзив ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. від 01.11.2022 на заяву Головного управління ДПС у Житомирській області (т. 38 а.с. 23-25), у якому повідомлено про визнання вимог кредитора до боржника на суму 46 901,91 грн єдиного внеску (1 черга); 4 336,21 грн орендної плати за землю (3 черга); відхилення інших вимог кредитора до боржника у зв`язку з пропуском кредитором позовної давності.

03.11.2022 до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. від 02.11.2022 № 02-01/99 про розгляд справи без його участі.

Представник Головного управління ДПС у Житомирській області та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Постоленко В.О. у судове засідання 03.11.2022 не з`явилися.

Розглянувши клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. від 02.11.2022 № 02-01/99 про розгляд справи без його участі, заслухавши пояснення представника кредитора, яким висловлено думку про необхідність задоволення даного клопотання, господарський суд прийшов до висновку задовольнити клопотання ліквідатора банкрута, здійснити розгляд заяви Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника без участі ліквідатора банкрута.

Представник Малого підприємства "Полісянка" при розгляді заяви Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника поклався на розсуд суду.

Дослідивши заяву Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково вказану заяву, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що  ухвалою господарського суду від 24.01.2018, серед іншого, було відкрито  провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой".

24.01.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2020 вирішено подальший розгляд справи №906/1157/17 про банкрутство ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою господарського суду від 27.10.2020, зокрема, визнано банкрутом ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"; відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

27.10.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України опубліковано повідомлення про визнання ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Згідно з частиною 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Відповідно до частини 3 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з частиною 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України), які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання.

Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника виникли на підставі наступного.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують функції погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України унормовано, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з пунктом 129.1. статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

- при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

- у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

У свою чергу, відповідно пункту 129.3 статті 129 ПК Украни нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 ПК України).

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Щодо вимог з податку на додану вартість на суму 142,00 грн основного боргу, 212388,45 грн пені, слід зазначити наступне.

Боржником самостійно задекларовано у податковій звітності, однак не сплачено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 142,00 грн основного боргу з податку на додану вартість, що підтверджується податковою звітністю боржника, а саме:

- уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2018 року від 19.10.2018 № 9228450940 на суму 71,00 грн (термін сплати 19.10.2018), несплачений залишок - 71,00 грн (т. 35 а.с. 17-18);

- податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.11.2018                      № 56631151 за жовтень 2018 року на суму 71,00 грн (термін сплати 30.11.2018), несплачений залишок - 71,00 грн (т. 35 а.с. 19-20).

Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що стаття 102 ПК України визначає спеціальні строки давності для нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань та стягнення податкового боргу.

За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19.

Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).

У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17), від 13.05.2021 у справі № 913/84/20).

Враховуючи, що відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу, тобто - від фактичної дати виникнення податкового боргу, не заявлення кредитором вимог до боржника на суму 142,00 грн основного боргу протягом 1095 календарних днів з дня їх виникнення (19.10.2018 та 30.11.2018), вказані вище положення статті 102 ПК України, вимоги кредитора до боржника на суму 142,00 грн основного боргу з податку на додану вартість є необґрунтованими та підлягають відхиленню судом.

Також, кредитором нараховано боржнику пеню на загальну суму 212388,45 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань , а саме:

- за період з 05.07.2013 по 28.02.2018 на суму 18953,48 грн, з 19.06.2013 по 28.02.2018 на суму 1816,84 грн та 697,19 грн, з 21.05.2013 по 28.02.2018 на суму 894,63 грн, з 05.07.2013 по 28.02.2018 на суму 4819,82 грн, 24414,83 грн та 8672,29 грн, з 19.06.2013 по 28.02.2018 на суму 3633,67 грн та 3153,27 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 22 від 27.09.2013;

- за період з 17.04.2014 по 28.02.2018 на суму 57646,47 грн та 1729,68 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9000614151 від 16.01.2014;

- за період з 27.01.2014 по 28.02.2018 на суму 1417,90 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000171502 від 11.01.2014;

- за період з 27.01.2014 по 28.02.2018 на суму 94,17 грн,  3452,96 грн, 924,97 грн та 2085,14 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000181502 від 13.01.2014;

- за період з 27.01.2014 по 28.02.2014 на суму 19,15 грн, 32,12 грн, 4,71 грн, 0,08 грн, 4,77 грн, 16,86 грн та 0,21 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000191502 від 13.01.2014;

- за період з 01.05.2014 по 28.02.2018 на суму 14344,73 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації               № 9088521300 від 21.01.2014;

- за період з 19.06.2014 по 28.02.2018 на суму 12057,46 грн та 361,83 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок № 9015052004 від 20.03.2014;

- за період з 29.08.2014 по 28.02.2018 на суму 248,76 грн та 7,41 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправлення самостійно виявлених помилок № 9028806850 від 20.05.2014 (т. 6 а.с. 196);

- за період з 18.07.2014 по 28.02.2018 на суму 1511,79 грн, з 18.07.2014 по 28.02.2018 на суму 830,58 грн, 1594,06 грн, 299,89 грн та 102,50 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення  № 0006691501 від 02.07.2014 (т. 6 а.с. 204);

- за період з 30.07.2014 по 28.02.2018 на суму 1803,65 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення №0007661501 від 14.07.2014;

- за період з 15.10.2014 по 28.02.2018 на суму 619,13 грн та 712,71 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення  № 0010241501 від 29.09.2014;

- за період з 16.01.2015 по 28.02.2018 на суму 526,29 грн, 308,09 грн та 70,00 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0014841501 від 25.12.2014;

- за період з 01.06.2015 по 28.02.2018 на суму 894,62 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9018913789 від 19.02.2015;

- за період з 28.04.2015 по 28.02.2018 на суму 2227,74 грн, 1993,15 грн, 1352,35 грн, 714,32 грн та на суму 498,29 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення рішення № 0002741501 від 08.04.2015;

- за період з 28.08.2015 по 28.02.2018 на суму 25,15 грн та 0,8 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9109876214 від 29.05.2015;

- за період з 29.08.2015 по 28.02.2018 на суму 19892,84 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації               № 9100264296 від 19.05.2015;

- за період з 14.07.2015 по 28.02.2018 на суму 11,50 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0005251501 від 30.06.2015;

- за період з 29.11.2015 по 28.02.2018 на суму 865,07 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9173767889 від 18.08.2015 (т. 6 а.с. 202);

- за період з 11.09.2015 по 28.02.2018 на суму 112,85 грн, 30,90 грн та 742,59 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення рішення № 0006291501 від 27.08.2015 (т. 6 а.с. 204);

- за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 на суму 316,27 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9214259624 від 19.10.2015 (т. 6 а.с. 206-207);

- за період з 30.03.2016 по 28.02.2018 на суму 59,85 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9257369127 від 21.12.2015 (т. 6 а.с. 208-209);

- за період з 11.01.2016 по 28.02.2018 на суму 2,02 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0009371501 від 21.12.2015 (т. 6 а.с. 210);

- за період з 22.07.2016 по 28.02.2018 на суму 31,42 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0005281200 від 16.06.2016 (т. 6 а.с. 212);

- за період з 28.11.2016 по 28.02.2018 на суму 1,55 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що, що виникли на підставі  уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9154943278 від 29.08.2016 (т. 6 а.с. 214);

- за період з 29.11.2016 по 28.02.2018 на суму 4,47 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9149995961 від 19.08.2016 (т. 6 а.с. 215);

- за період з 29.09.2016 по 28.02.2016 на суму 238,07 грн, 139,36 грн та 31,66 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0014851501 від 25.12.2014 (т. 6 а.с. 200);

- за період з 03.10.2016 по 28.02.2018 на суму 173,34 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0008001200 від 14.09.2016 (т. 6 а.с. 216);

- за період з 19.12.2016 по 28.02.2018 на суму 3,18 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0011141200 від 02.12.2016 (т. 6 а.с. 218);

- за період з 31.03.2017 по 28.02.2018 на суму 2,79 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9238525423 від 12.12.2016 (т. 6 а.с. 220);

- за період з 23.01.2017 по 28.02.2018 на суму 138,51 грн, 0,94 грн, 1,63 грн, 3,48 грн, 0,56 грн, 7,70 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 000031200 від 03.01.2017;

- за період з 01.05.2017 по 28.02.2018 на суму 723,29 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9267478725 від 20.01.2017 (т. 6 а.с. 221);

- за період з 07.04.2014 по 28.02.2018 на суму 674,91 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі  податкового повідомлення - рішення № 0002331501 від 26.03.2014 (т. 6 а.с. 194);

- за період з 28.04.2014 по 28.02.2018 на суму 74,12 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що  виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0002741501 від 08.04.2015;

- за період з 30.07.2015 по 28.02.2018 на суму 7817,23 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9071540694 від 17.04.2015;

- за період з 29.10.2015 по 28.02.2018 на суму 2695,84 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкової декларації № 9138165818 від 03.07.2015, що підтверджується витягом з інтегрованої картки (т. 35 а.с. 21-27, т. 38 а.с. 16-19).

Розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків, у т. ч. заявлену у розмірі нарахованої на податкове зобов`язання пені, господарському суду першочергово належить встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу, тобто з урахуванням положень статті 129 ПК України достеменно з`ясувати з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано, відтак, виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку нарахування пені та строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, в тому числі пені за таким зобов`язанням.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Слід звернути увагу, що на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (такий висновок неодноразово зазначався у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 11.07.2019 у справі №904/2394/18 та інших).

Частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15, від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Судом встановлено, що до заяви з вимогами до боржника Головним управлінням ДПС у Житомирській області не було надано розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення податкових зобов`язань, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу.

Подання лише інтегрованих карток на підтвердження суми податкового боргу за відсутності відповідного розрахунку суми пені позбавляє як суд, так і платника податків заперечувати проти правильності нарахування цих сум через відсутність можливості перевірити правильність обрахування таких сум.

Зазначене відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.07.2019 у справі № 909/95/18, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17, від 02.09.2021 у справі 914/1194/16.

За відсутності обґрунтованого розрахунку пені, нарахованої на податкові зобов`язання, суд позбавлений можливості визначити дату, з якої у кредитора виникло право нараховувати пеню, перевірити правомірність застосування сум і періодів нарахування пені, а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати, у зв`язку з чим вимоги кредитора до боржника на суму 212388,45 грн є необґрунтованими.

Також, господарський суд враховує, що 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).

Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування цих норм, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі  № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20.

Враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на положення статтей 102, 129 ПК України та те, що відлік строку давності розпочинається з фактичної дати виникнення податкового боргу; не заявлення кредитором вимог до боржника на суму 212388,45 грн пені з податку на додану вартість протягом 1095 календарних днів з дня її виникнення, вимоги кредитора до боржника на суму 212388,45 грн пені з податку на додану вартість є необґрунтованими та підлягають відхиленню судом.

Щодо вимог з орендної плати за землю на суму 4336,21 грн основного боргу, 2644,26 грн пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Боржником самостійно обчислено суму податкового зобов`язання та подано до податкових органів податкову декларацію з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 09.11.2020 № 43366161 відповідно до якої розмір податкового зобов`язання становить 4639,99 грн, а саме: за жовтень 2020 року - 1333,33 грн, за листопад 2020 року - 1653,33 грн, за грудень 2020 року 1653,33 грн (т. 35 а.с. 28-30). З урахуванням часткової оплати, актуальна заборгованість боржника перед кредитором з орендної плати за землю становить 4336,21 грн основного боргу.

Матеріали справи не містять доказів сплати боржником 4336,21 грн основного боргу з орендної плати за землю.

За викладених обставин, враховуючи наявність чинного договору оренди землі від 03.09.2022, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги кредитора до боржника на суму 4336,21 грн основного боргу з орендної плати за землю є обґрунтованими, поточними, у зв`язку з чим підлягають визнанню судом.

Також, кредитором 28.02.2018 нараховано боржнику пеню на загальну суму 2644,26 грн у зв`язку з не сплатою / несвоєчасною  сплатою боржником узгоджених зобов`язань, а саме:

- за період з 02.06.2015 по 28.02.2018 на суму 150,06 грн, з 01.07.2015 по 28.02.2018 на суму 239,94 грн, з 31.07.2015 по 28.02.2018 на суму 226,71 грн, з 31.08.2015 по 28.02.2018 на суму 213,16 грн, з 30.12.2015 по 28.02.018 на суму 172,17 грн, з 29.01.2016 по 28.02.2018 на суму 162,48 грн, з 29.02.2016 по 28.02.2018 на суму 152,48 грн, з 30.03.2016 по 28.02.2018 на суму 142,80 грн, з 30.04.2016 по 28.02.2018 на суму 133,15 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового розрахунку земельного податку № 1500003427 від 20.02.2015 (т. 6 а.с. 228);

- за період з 31.05.2016 по 28.02.2018 на суму 178,50 грн, з 29.06.2016 по 28.02.2018 на суму 167,69 грн, з 30.07.2016 по 28.02.2018 на суму 156,96 грн, з 29.08.2016 по 28.02.2016 на сум 147,18 грн, з 29.09.2016 по 28.02.2018 на суму 137,22 грн, з 29.10.2016 по 28.02.2018 на суму 127,76 грн, з 29.11.2016 по 28.02.2018 на суму 118,66 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового розрахунку земельного податку № 9021925942 від 22.02.2016 (т. 6 а.с. 230);

- за період з 17.07.2017 по 28.02.2018 на суму 1,92 грн, з 03.10.2017 по 28.02.2018 на суму 9,24 грн, з 11.12.2017 по 28.02.2018 на суму 2,01 грн, з 11.12.2017 по 28.02.2018 на суму 1,85 грн, з 11.12.2017 по 28.02.2018 на суму 2,30 грн за несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань, що виникли на підставі податкового повідомлення - рішення № 0008205212 від 22.11.2017 (т. 6 а.с. 236).

На підтвердження обґрунтованості нарахування пені кредитором надано витяг з інтегрованої картки (т. 35 а.с. 31-32,  т. 38 а.с 20-21).

Судом встановлено, що до заяви з вимогами до боржника Головним управлінням ДПС у Житомирській області не було надано розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення податкових зобов`язань, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу.

Подання лише інтегрованих карток на підтвердження суми податкового боргу за відсутності відповідного розрахунку суми пені позбавляє як суд, так і платника податків заперечувати проти правильності нарахування цих сум через відсутність можливості перевірити правильність обрахування таких сум.

За відсутності обґрунтованого розрахунку пені, нарахованої на податкові зобов`язання, суд позбавлений можливості перевірити правомірність застосування сум і періодів нарахування пені, а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати, у зв`язку з чим вимоги кредитора до боржника на суму 2644,26 грн не є обґрунтованими.

Враховуючи викладене у сукупності з вказаними при розгляді вимог у частині податку на додану вартість положеннями статтей 102, 129 ПК України, та те, що відлік строку давності розпочинається з фактичної дати виникнення податкового боргу; не заявлення кредитором вимог до боржника на суму 2644,26 грн пені з орендної плати за землю протягом 1095 календарних днів з дня її виникнення, вимоги кредитора до боржника на суму 2644,26 грн пені з орендної плати за землю підлягають відхиленню судом.

Щодо вимог з податку на прибуток на суму 64,17 грн, слід зазначити наступне.

Кредитором нараховано боржнику пеню за період з 25.09.2015 по 28.02.2018 на суму 65,17 грн у зв`язку з не сплатою / несвоєчасною сплатою боржником узгоджених зобов`язань, визначених податковим повідомленням - рішенням № 0006741502 від 08.09.2015 (т. 6 а.с. 224). На підтвердження обґрунтованості нарахування пені кредитором надано витяг з інтегрованої картки (т. 35 а.с. 15, т. 38 а.с. 19-20). Розмір заявлених вимог кредитора до боржника становить 64,17 грн пені з податку на прибуток.

Судом встановлено, що до заяви з вимогами до боржника Головним управлінням ДПС у Житомирській області не було надано розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення податкових зобов`язань, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу.

Подання лише інтегрованих карток на підтвердження суми податкового боргу за відсутності відповідного розрахунку суми пені позбавляє як суд, так і платника податків заперечувати проти правильності нарахування цих сум через відсутність можливості перевірити правильність обрахування таких сум.

За відсутності обґрунтованого розрахунку пені, нарахованої на податкові зобов`язання, суд позбавлений можливості визначити дату, з якої у кредитора виникло право нараховувати пеню, перевірити правомірність застосування сум і періодів нарахування пені, а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати, у зв`язку з чим вимоги кредитора до боржника на суму 64,17 грн не є обґрунтованими.

Враховуючи викладене у сукупності з вказаними при розгляді вимог у частині податку на додану вартість положеннями статтей 102, 129 ПК України, та те, що відлік строку давності розпочинається з фактичної дати виникнення податкового боргу; не заявлення кредитором вимог до боржника на суму 64,17 грн пені протягом 1095 календарних днів з дня їх виникнення, вимоги кредитора до боржника на суму 64,17 грн пені з податку на прибуток є необґрунтованими та підлягають відхиленню судом.

Щодо вимог з податку на доходи фізичних осіб на суму 1213,51 грн, слід зазначити наступне.

Кредитором нараховано боржнику пеню за період з 01.02.2013 по 28.02.2018 на суму 1213,51 грн у зв`язку з не сплатою / несвоєчасною  сплатою боржником узгоджених зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000041702 від 17.01.2013 у розмірі 1213,51 грн. На підтвердження обґрунтованості нарахування пені кредитором надано витяг з інтегрованої картки (т. 35 а.с. 16, т. 38 а.с. 20).

Судом встановлено, що до заяви з вимогами до боржника Головним управлінням ДПС у Житомирській області не було надано розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення податкових зобов`язань, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу.

Подання лише інтегрованих карток на підтвердження суми податкового боргу за відсутності відповідного розрахунку суми пені позбавляє як суд, так і платника податків заперечувати проти правильності нарахування цих сум через відсутність можливості перевірити правильність обрахування таких сум.

За відсутності обґрунтованого розрахунку пені, нарахованої на податкові зобов`язання, суд позбавлений можливості визначити дату, з якої у кредитора виникло право нараховувати пеню, перевірити правомірність застосування сум і періодів нарахування пені, а також можливості перевірити математичні розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати, у зв`язку з чим вимоги кредитора до боржника на суму 1213,51 грн не є обґрунтованими.

Враховуючи викладене у сукупності з вказаними при розгляді вимог у частині податку на додану вартість положеннями статтей 102, 129 ПК України, та те, що відлік строку давності розпочинається з фактичної дати виникнення податкового боргу; не заявлення кредитором вимог до боржника на суму 1213,51 грн пені протягом 1095 календарних днів з дня їх виникнення, вимоги кредитора до боржника на суму 1213,51 грн пені з податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованими та підлягають відхиленню судом.

Щодо вимог з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування  на суму 46901,91 грн, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Боржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI ) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктами 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частина 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI).

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону від 08.07.2010 №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 25 Закону від 08.07.2010 №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У відповідності до частини 12 статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується ( частина 8 статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI).

Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які самостійно подавалися боржником, сума нарахованого єдиного внеску становить:

- за січень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 36-37);

- за лютий 2018 року -1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 38-39)

- за березень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с .40-41);

- за квітень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 42-43);

- за травень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 44-45);

- за червень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 46-47);

- за липень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 48-49);

- за серпень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 50-51);

- за вересень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 52-53);

- за жовтень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 55-56);

- за листопад 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с.57-58);

- за грудень 2018 року - 1638,12 грн, несплачений залишок - 1638,12 грн (т. 35 а.с. 59-60);

- за січень 2019 року - 1836,12 грн, несплачений залишок - 1836,1212 грн (т. 35 а.с. 61-62);

- за лютий 2019 року -1836,12 грн, несплачений залишок - 1836,12 грн (т. 35 а.с. 63-64);

- за березень 2019 року - 1836,12 грн, несплачений залишок - 1836,12 грн (т. 35 а.с. 65-66);

- за квітень 2019 року - 1497,36 грн, несплачений залишок - 1497,36 грн (т. 35 а.с. 67-68);

- за травень 2019 року - 1039,06 грн, несплачений залишок - 1039,06 грн (т. 35 а.с. 69-70);

- за червень 2019 року - 1039,06 грн, несплачений залишок - 1039,06 грн (т. 35 а.с. 71-72);

- за липень 2019 року - 1052,75 грн, несплачений залишок - 1052,75 грн (т. 35 а.с. 73-74);

- за серпень 2019 року - 1052,75 грн, несплачений залишок - 1052,75 грн (т. 35 а.с. 75-76);

- за вересень 2019 року - 1052,75 грн, несплачений залишок - 1052,75 грн (т. 35 а.с. 77-78);

- за жовтень 2019 року - 1052,75 грн, несплачений залишок - 1052,75 грн (т. 35 а.с. 79-80);

- за листопад 2019 року - 1052,75 грн, несплачений залишок - 1052,75 грн (т. 35 а.с. 81-82);

- за грудень 2019 року - 1053,40 грн, несплачений залишок - 1053,40 грн (т. 35 а.с. 83-84);

- за січень 2020 року - 1171,06 грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 85-86);

- за лютий 2020 року - 1171,06 грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 87-88);

- за березень 2020 року - 1171,06  грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 89-90);

- за квітень 2020 року - 1171,06  грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 91-92);

- за травень 2020 року - 1171,06  грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 93-94);

- за червень 2020 року - 1171,06  грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 95-96);

- за липень 2020 року - 1171,06  грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 97-98);

- за серпень 2020 року - 1171,06 грн, несплачений залишок - 1171,06 грн (т. 35 а.с. 99-100);

- за вересень 2020 року - 1237,50 грн, несплачений залишок - 1237,50 грн (т. 35 а.с. 101-102);

- за жовтень 2020 року - 1237,50 грн, несплачений залишок - 1237,50 грн (т. 35 а.с. 103-104).

Отже, відповідно до поданих боржником самостійно звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованість боржника перед кредитором становить 46901,91 грн єдиного внеску.

Господарський суд також враховує, що за приписами частини 2 статті 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

В свою чергу, у відповідності до частини 4 цієї статті порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом України від 08.07.2010 №2464-VI, в частині адміністрування - ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а відтак положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідальності за його порушення.

Наведене підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2020 у справі за № 200/10402/19-а.

В силу вимог частини 16 статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI та пункту 13 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, cтрок давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, єдиний внесок не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, що унеможливлює застосування положень статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.

На цьому також зауважив Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі за № 480/1192/19.

Матеріали справи не містять доказів сплати боржником 46901,91 грн основного боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим господарський суд прийшов до висновку, що вимоги кредитора до боржника на суму 46901,91 грн основного боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є обґрунтованими, поточними, у зв`язку з чим підлягають визнанню судом.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника сплачено судовий збір в розмірі 4962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2022 № 880 (т. 35 а.с.10).

У зв`язку з чим, на підставі статті 129 ГПК України на боржника покладається сплата 4962,00 грн судового збору, що сплачені кредитором при поданні до суду заяви з вимогами до боржника.

Відповідно до частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу, зокрема, задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; у другу чергу задовольняються вимоги із зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово; у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Господарським судом відхиляються доводи ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. про необхідність включення 46901,91 грн основного боргу з єдиного внеску до першої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки ним не надано доказів, що дані суми страхових внесків нараховані на вихідну допомогу, належну працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин.

За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку заяву Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за №129/06-30/13-04 з вимогами до боржника задовольнити частково; визнати вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 4336,21 грн основного боргу (третя черга), 46901,91 грн основного боргу (друга черга), 4962,00 грн судового збору (перша черга); у решті вимог заяви Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника відмовити; ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Постоленку В.О. внести визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись статтями 41, 58, 59, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за №129/06-30/13-04 з вимогами до боржника задовольнити частково.

2. Визнати вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096781) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (11500, Житомирська обл., місто Коростень, вул. Грушевського, буд. 106А, ідентифікаційний код 30014709) на суму 4336,21 грн основного боргу (третя черга), 46901,91 грн основного боргу (друга черга), 4962,00 грн судового збору (перша черга).

3. У решті вимог заяви Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.08.2022 за № 129/06-30/13-04 з вимогами до боржника відмовити.

4. Ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Постоленку В.О. внести визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили 03.11.2022.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

                                          Повний текст ухвали складено та підписано 08.11.2022.  

Суддя                                                                                                      Костриця О.О.