Справа №2-569/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-а/1890/17725/12 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Ведмедь Н. І., Собина О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 23 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково:

Визнано бездіяльність Управління протиправною.

Зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 24 грудня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01січня 2010 р. по день постановлення рішення суду з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримуєте пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У наступних роках дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то ці доводи скарги не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Частково задовольнивши вимоги позивача, суд правильно з огляду на положення ст.102 КАС України фактично поновив строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат не взяв до уваги що на даний час стягнення на витрати за інформаційно-технічне забезпечення законодавством не передбачено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення ”Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 червня 2010 року у даній справі змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області виплат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -