ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"08" листопада 2022 р.                                                                                          Справа № 924/599/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 305 матеріали заяви про ухвалення додаткового судового рішення

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", м. Київ

до колективного підприємства "Їдальня № 33", м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про стягнення 51654,91 грн заборгованості,

представники сторін:

позивача: Павленко М.В. - представник за довіреністю від 01.04.2022 р.

відповідача: Дячук Г.Г. - директор; Краєвський В.М. - представник за довіреністю від 18.06.2021 р.

третьої особи: не з`явився

У судовому засіданні 08.11.2022 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення у справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2022р. у справі № 924/599/22 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", м. Київ до колективного підприємства "Їдальня № 33", м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький про стягнення 51654,91 грн заборгованості задоволено. Стягнуто з колективного підприємства "Їдальня № 33" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, ідентифікаційний код 14157337) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (м. Київ, вул. Ділова, 6, ідентифікаційний код 43833930) 51654,91 грн (п`ятдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят чотири гривні 91 коп.) заборгованості, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

07.11.2022р. колективним підприємством "Їдальня № 33" подано до суду клопотання, у якому просить суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до визначеного державою мінімального розміру місячної заробітної плати. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що дана справа не належить до категорії складних справ і не потребує значних обсягів виконаних адвокатом робіт (надання послуг). Дана справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції. При цьому, обсяг наданих адвокатом послуг є явно завищеним та сума оплати таких послуг неспівмірна з ціною позову.

Представники сторін у судове засідання з`явились, наполягали на своїх позиціях викладених в заявах по суті.

При вирішенні заяви позивача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво Серія ЧК № 001416 від 15.04.2022р. про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Павленко М.В.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15.04.2022р. між адвокатом Павленко М.В. (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022р.

Згідно п. 4.1. договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

У відповідності до п. 4.2. договору гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін, оформляється актами про надання правової допомоги та оплачується клієнтом після підписання сторонами таких актів в національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на п/р адвоката.

28.08.2022р. між адвокатом Павленко М.В. (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору від 15.04.2022р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, що перелік, об`єм та вартість оплати наданих послуг в суді першої інстанції по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022р., а також порядок розрахунків, встановлюється незалежно від результатів наданих послуг та визначається на підставі актів надання правової допомоги, які підписуються сторонами протягом 3 (трьох) днів після прийняття рішення по справі та є невід`ємною частиною договору від 15.04.2022р.

Згідно п. 2 додаткової угоди сторони погодили, що у разі прийняття рішення судом першої інстанції по справі № 924/599/22 на користь клієнта гонорар успіху адвоката за надані послуги по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022р. становить 10000,00 грн.

У відповідності до п. 3 додаткової угоди сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити суму за надані послуги та гонорар успіху адвоката по договору про надання правової допомоги від 15.04.2022р. та представництво в господарському суді Хмельницької області по справі № 924/599/22 за позовною заявою ТОВ "Газ-Оіл Енерджі" до колективного підприємства "Їдальня № 33" до 31.12.2022р. шляхом перерахування гонорару на поточний рахунок адвоката.

19.10.2022р. сторонами укладено акт надання правової допомоги № 1 (опис робіт/наданих послуг) до договору від 15.04.2022р., відповідно до якого виконавець виконав та передав, а замовник прийняв наступні послуги за розрахунком:

1) ввідна консультація, аналіз та застосування відповідних правових норм по даній категорії справі та з урахуванням специфіки введення таких справ – 1000,00 грн;

2) підготовка позовної заяви, додатків, розрахунку ціни електроенергії, погодинне споживання, погодинне фактичне споживання з урахуванням цін купівлі-продажу е/е на РДН по ОЕС, розрахунок небалансів – 7000,00 грн;

3) ксерокопіювання документів позовної заяви, додатків, розрахунку ціни електроенергії, погодинне споживання, погодинне фактичне споживання з урахуванням цін купівлі-продажу е/е на РДН по ОЕС, розрахунок небалансів – 500,00 грн;

4) представництво інтересів адвокатом Павленко М.В. в судових засіданнях в господарському суді Хмельницької області по справі № 924/599/22. Розраховано по судовим засіданням, які відбулись: 19.09.2022р., 18.10.2022р. Вартість участі адвоката в одному судовому засіданні складає – 4000,00 грн, а всього – 8000,00 грн;

5) складання та подання до суду відповідь на відзив від 06.10.2022р. по справі № 924/599/22 – 2500,00 грн;

6) усне консультування з юридичних питань пов`язаних з розглядом справи № 924/599/22 – 1000,00 грн;

7) гонорар успіху по справі № 924/599/22 – 10000,00 грн.

Всього вартість виконаних послуг (винагороди) становить 30000,00 грн.

Адвокатом Павленко М.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" рахунок на оплату правничих послуг за договором від 15.04.2022р. на суму 30000,00 грн.

При розгляді заяви позивача про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто, із наведеного слідує, що відшкодуванню підлягають не тільки витрати на професійну правничу допомогу, що вже фактично понесені позивачем, але й такі, що будуть понесені у майбутньому.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому у п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Що стосується "гонорар успіху" адвоката у разі прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 10000,00 грн (п. 2 додаткової угоди № 1) суд враховує наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат не є в повній мірі співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, а також витраченим ним часом, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг.

Також, суд зазначає, що враховуючи, предмет та ціну спору (малозначна справа), обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, підготовка позовної заяви, додатків розрахунків, складання відповіді на відзив з огляду на їх правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей. Крім того, вартість послуг адвоката за представництво інтересів позивача в судових засіданнях також є завищеною, оскільки адвокат брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Водночас судом зважається, що стягнення з відповідача заявлених витрат на правову допомогу становитиме для позивача невиправданий і необґрунтований тягар, оскільки колективне підприємство в умовах воєнного стану надає послуги харчування добровольчим формуванням територіальної оборони, внутрішньо переміщеним особам районів бойових дій на території Хмельницької міської територіальної громади, що підтверджується довідками № 3 від 31.03.2022р., № 8 від 30.04.2022р., листом № 244 від 08.06.2022р.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, очевидно, що вартість послуг та гонорар успіху адвоката є завищеними.

З огляду на зазначене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 6700,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву позивача частково та стягує з відповідача 6700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23300 грн суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства "Їдальня № 33" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, ідентифікаційний код 14157337) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (м. Київ, вул. Ділова, 6, ідентифікаційний код 43833930) 6700,00 грн (шість тисяч сімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 08.11.2022 року.

Суддя                                                                                                                        С.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим.:

1 - до справи;

Електронні адреси:

позивача - gas.oil.ener@gmail.com

відповідача - 14157337@ukr.net

третьої особи - kanc@energo.km.ua