ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням від 02.03.2006 господарського суду Донецької області №8/6 (колегія суддів у складі головуючого судді Сковородіної О.М., суддів Мєзєнцева Є.І., Склярук О.І.) задоволені вимоги позивача про стягнення  збитків в сумі 50000 доларів США, 3% річних в сумі 11393,41 доларів США, пов'язаних з несвоєчасним поверненням банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, 10400 доларів США витрат на послуги адвоката та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ “Акціонерно-комерційний банк ”Капітал” про повернення безпідставно отриманої суми  4265,32 доларів США, що складає 21539,87 грн. за курсом НБУ на день подання позову, за договором №2 від 09.12.1999 про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не виконані умови угоди від 20.05.2002 про дострокове погашення субординованого боргу за договором №2 від 09.12.1999 про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу, що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2004 по справі №20/67, в зв'язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді сплати штрафу за несвоєчасну оплату продукції за контрактом №110 DD від 01.12.2003, укладеного ним з фірмою Tarkin AG, в сумі 50000 доларів США, крім того, внаслідок прострочення повернення коштів позивачем правомірно нараховані 3% річних за період з 21.05.2003 по 29.04.2004 в сумі 60378,24 грн., що еквівалентно 11393,41 доларам США.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що відповідачем за зустрічним позовом на виконання п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення від подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470, була надана і банком прийнята як підстава для звільнення від оподаткування процентів, виплачених за договором №2 в сумі 54362,60 доларів США за період з 16.12.1999 по 19.05.2002, відповідна довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, отже, сплачені банком податки з виплачених нерезидентові доходів не підлягають відшкодуванню за рахунок останнього шляхом зменшення відсотків як безпідставно отриманих.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Акулової Н.В., суддів Гези Т.Д., М'ясищева А.М.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою ВАТ “Акціонерно-комерційний банк “Капітал”, постановою від 03.10.2006 рішення у справі скасувала частково, задовольнивши позовні вимоги Компанії “Стіл Трейдинг Солюшинз, Інк.” в частині 3% річних в сумі 821,92 грн., витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 98,80 доларів і відмовивши в задоволенні решти позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2006 у справі №8/6 залишене без змін.

Постанова у справі мотивована недоведеністю факту порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення субординованого боргу на момент сплати позивачем своєму контрагентові штрафу в сумі 50000 доларів США, оскільки ні умовами договору № 2 від 09.12.1999 та угодою до нього від 20.05.2002, ані рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2004 у справі № 20/67 не встановлений термін повернення банком залучених коштів, за таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна заява у зазначеній справі, отримана відповідачем 03.03.2004, може вважатись вимогою про сплату боргу у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим грошове зобов'язання відповідача є простроченим з 11.03.2004, тому вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 11393,41 доларів США за період з 21.05.2003 по 29.04.2004 підлягають частковому задоволенню за період з 11.03.2004 по 29.04.2004 в сумі 821,92 доларів США.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у справі в частині часткового скасування рішення суду першої інстанції, Компанія “Стіл Трейдинг Солюшинз, Інк.” в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2006 у справі залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 165 ЦК УРСР, яка не підлягала застосуванню, та не застосував ст. 151 ЦК УРСР відносно кореспонденції зобов'язання боржника наявності права вимоги до нього, оскільки зобов'язання з повернення субординованого боргу виникло у відповідача саме внаслідок і в момент укладання угоди від 20.05.2002, що підтверджується фактом задоволення позовних вимог про стягнення цього боргу з відповідача в межах справи № 20/67, в зв'язку з чим переоцінка встановлених рішенням у цій справі фактів є порушенням вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, крім того, судом не правильно застосовані положення п. 3.12 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368, адже, на час укладання угоди від 20.05.2002 про дострокове повернення субординованого боргу такої норми не існувало.

ВАТ “АКБ “Капітал” у відзиві на  касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як не обґрунтовану, а постанову суду апеляційної інстанції у справі залишити без змін як таку, що відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства.

Ухвалою від 06.11.2006 касаційну скаргу прийнято до провадження і її розгляд призначено на 23.11.2006, однак, в зв'язку з заявленим скаржником відводом колегії суддів та подальшим оскарженням ним до Верховного суду України зазначеної ухвали від 06.11.2006 та ухвали заступника голови ВГСУ від 24.11.2006 про відхилення відводу, розгляд касаційної скарги став можливим лише після відмови ухвалою ВСУ від 21.12.2006 в порушенні касаційного провадження і поверненні справи з Верховного суду України, в зв'язку з чим згідно ухвали від 12.01.2007 засідання колегії суддів з розгляду касаційної скарги призначено на 08.02.2007 на 11 годин 15 хвилин.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів в частині первісного позову, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що правовідносини сторін за справою врегульовані договором № 2 від 09.12.1999  про залучення грошових коштів за умовами субординованого боргу, предметом якого є залучення тимчасово вільних коштів інвестора (позивача) в сумі 200000 доларів США з метою врахування їх до капіталу банку (відповідача) строком на 7 років, до 15.12.2006, з нарахуванням за користування цими коштами відсотків річних, розмір яких встановлювався і змінювався додатковими угодами до договору.

Відповідно до приписів розділів 4 та 5 договору сторони не мають права на дострокове розірвання договору, а дострокове погашення субординованого боргу можливе за обов'язковим погодженням з Національним банком України за умови, що  запит на дострокове погашення зроблено за ініціативою банку та не впливає на його платоспроможність.

Між тим, 20.05.2002 сторонами укладено угоду про дострокове погашення субординованого боргу за договором № 2 від 09.12.1999, відповідно до якої банк не заперечує проти дострокового розірвання договору і зобов'язується направити запит до 01.11.2003 про дострокове розірвання договору в Національний банк України, в якому має зазначити, що це не впливає на його платоспроможність.

Виходячи зі змісту позовної заяви, уточнень та доповнень до неї, позивач вважає, що неповернення відповідачем субординованого боргу у встановлений термін призвело до неможливості виконання умов контракту №110DD від 01.12.2003, укладеного ним з фірмою Tarkin AG на придбання деформованого арматурного стержню, та, як наслідок, сплати останній штрафних санкцій в сумі 50000 доларів США, тобто, виникнення збитків.

Також, внаслідок прострочення повернення коштів позивачем нараховані 3% річних  за період з 21.05.2002 по 29.04.2004 в сумі 11393,41 доларів США, які він просив стягнути з відповідача в порядку зміни, уточнення і доповнення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2004 у справі № 20/67 між тими ж сторонами, яким задоволено його позов про стягнення з відповідача субординованого бору за договором № 2 від 09.12.1999 на підставі угоди від 20.05.2002, отже, факти, встановлені зазначеним рішенням, зокрема, щодо зобов'язання відповідача сплатити борг з моменту укладення угоди від 20.05.2002, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиціальними.   

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо вимоги про відшкодування збитків, разом з тим вимога про стягнення 3% річних задоволена, виходячи з різного визначення судами періоду прострочення, зокрема, його початку.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах.

Так, суди попередніх інстанцій не врахували, що позовні вимоги щодо стягнення збитків в сумі 50000 доларів США не обґрунтовані жодною нормою законодавства, отже, висновки судів щодо ґрунтовності та підставності позовних вимог відсутні.

При вирішенні спору в цій частині суд апеляційної інстанції правомірно вказав на загальні умови виникнення зобов'язання з відшкодування збитків, необхідність наявності сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача, а також вини, однак, застосував ці умови виходячи з встановленої ним дати цивільного правопорушення у співвідношенні з датою сплати позивачем 50000 доларів США штрафу іноземному контрагентові. При цьому, колегія суддів вважає встановлення судом апеляційної інстанції моменту виникнення у відповідача зобов'язання з повернення субординованого боргу і початку періоду прострочення помилковим, про що буде зазначено нижче.

Позовну вимогу про стягнення 3% річних колегія суддів не вважає розглянутою судами попередніх інстанцій, оскільки не досліджено, коли саме вперше була заявлена така вимога, цій вимозі не дана належна оцінка в жодному судовому акті ні щодо періоду її нарахування, адже, з наданих позивачем розрахунків (а.с.140 т.1, а.с.47 т.2) вбачається нарахування річних з 21.05.2002 по 29.04.2004, однак, в рішенні і постанові цей період вказано з 21.05.2003 по 29.04.2004, ані на предмет прийняття до розгляду відповідної заяви про зміну підстав або предмету позову, збільшення позовних вимог, якщо її подано в порядку ст. 22 ГПК України, адже, вимоги про стягнення річних первісно не заявлялись.

За таких обставин, не можливо вважати встановленою судами дату початку нарахування 3 % річних, а наведену позивачем дату 20.05.2002 -доведеною датою виникнення у відповідача зобов'язання по поверненню субординованого боргу, адже, рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2004 у справі № 20/67, на преюдиціальні положення якого посилаються позивач і суд першої інстанції, такий факт не встановлювався, а в ньому лише викладені правові висновки суду щодо досягнення сторонами згоди про дострокове розірвання договору № 2 з моменту підписання угоди про це від 20.05.2002 та виникнення у позивача з цієї дати права вимагати повернення субординованого боргу.

Суд апеляційної інстанції, звернувши увагу на ненадання позивачем доказів про направлення відповідачеві вимоги про повернення субординованого боргу, не встановив, чи вимагались такі докази судом першої інстанції, і, в свою чергу, не вимагаючи їх подання, дійшов хибного висновку про те, що позовна заява у справі № 20/67 є вимогою в розумінні суті статті 530 ЦК України, адже, відповідно до ст. 1 ГПК України пред'явлення позовної заяви пов'язується з вже порушеним правом, а не з можливістю його порушення в майбутньому.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку факту відсутності згоди Національного банку України на дострокове погашення субординованого боргу, оскільки, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою НБУ від 28.08.2001 № 368 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за № 841/6032, як в редакції, що діяла на момент укладання сторонами угоди від 20.05.2002 (пункт 3.10 Інструкції), так і в редакції, що діяла в момент, до якого банк мав надіслати в НБУ запит -до 01.11.2003 (пункт 3.12 Інструкції), можливість дострокового погашення субординованого боргу передбачалась лише за певних умов, але, у будь-якому випадку, за дозволом Національного банку України, в зв'язку з чим посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог зазначеної Інструкції не впливає на результат такої його оцінки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків і сплати річних за порушення договірних зобов'язань.

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору за первісним позовом

Оскільки судові акти у справі, прийняті за результатами вирішення зустрічного позову, не є предметом касаційного оскарження, а передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині первісного позову з передачею справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹¹  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 у справі № 8/6 господарського суду Донецької області та рішення від 02.03.2006 у цій справі в частині первісного позову скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу Стіл Трейдинг Солюшинз, Інк., США задовольнити частково.

В інший частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006 залишити без змін.

         Головуючий                                                                 К.В.Грейц

         Судді                                                                                           О.І.Глос

                                                                                                 С.В.Бакуліна