ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4800/22 Справа № 201/9257/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року                        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

       головуючого                Лаченкової О.В.

       суддів                        Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

       при секретарі                Гаржі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в м.Дніпро, третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом,-

ВСТАНОВИЛА:

       В вересні 2020 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в м.Дніпро, третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом.

       В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №331-р призначено з 14 червня 2019 року незалежним членом наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» претендента на посаду члена наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» Шерон Кей Іскі та затверджено умови цивільно-правового договору із позивачем. У подальшому між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено відповідний цивільно-правовий договір. 31 жовтня 2019 року ОСОБА_2 (керівник профспілкової організації) надіслав звернення №415708 до АТ КБ «Приватбанк» щодо обмеження його у доступі до засобів корпоративного зв`язку та систем документообігу банку, на що йому була надана відповідь від 29 листопада 2019 року про відсутність підстав вважати обмеження у доступі до засобів корпоративного зв`язку та систем документообігу банку відстороненням від виконання службових обов`язків. Листами від 27 вересня 2019 року та 15 жовтня 2019 року профспілкова організація також звернулася до наглядової ради із низкою запитань, зокрема щодо обмеження ОСОБА_2 у доступі до засобів корпоративного зв`язку та систем документообігу банку, на що було надані відповідні відповіді в порядку передбаченому положенням про наглядову раду АТ КБ «Приватбанк». 20 грудня 2019 року профспілковій організації було надано відповідь, у якій повідомлено ОСОБА_2 про те, що обмеження доступу до програмних комплексів банку та корпоративної поштової скриньки не слід ототожнювати з відстороненням від виконання службових обов`язків, оскільки останній мав можливість виконувати інші функції, які передбачені його посадовою інструкцією.

25 лютого 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі №201/11580/19 визнано незаконним та скасовано наказ голови правління АТ КБ «Приватбанк» №3.16.0.0.0/1-6931368/ від 13 червня 2019 року «Про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від роботи». 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 стало відомо про існування вимоги профспілкової організації про розірвання контракту з нею за порушення трудового законодавства, яка базується на рішенні засідання комітету профспілкової організації, оформленого протоколом №53 від 31 серпня 2020 року про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розірвати укладений з ОСОБА_1 договір про виконання нею обов`язків керівника АТ КБ «Приватбанк» - Голови Наглядової ради за порушення нею трудового законодавства, а саме ст.43 Конституції України, ст.46, 21 КЗпП України. Підставою оскаржуваного рішення є незгода із відповіддю наглядової ради банку, а також твердження про те, що нібито, ОСОБА_1 особисто брала участь у виданні наказу голови правління АТ КБ «Приватбанк» №3.16.0,0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року, який було скасовано в судовому порядку у справі №201/11580/19. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та безпідставним, а також таким, що прийняте профспілковою організацією за відсутності правових підстав для звернення з такою вимогою (зважаючи на те, що між АТ КБ «Приватбанк» та позивачем укладено цивільно-правовий, а не трудовий договір, що свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин), а тому таке рішення підлягає скасуванню в судовому порядку. Кей Іскі наголошує на незаконності оскаржуваного рішення, оскільки у відповідача відсутні повноваження і права на прийняття рішення та направлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) із керівником банку; Шерон Кей Іскі уклала з АТ КБ «ПриватБанк» цивільно-правовий договір щодо виконання обов`язків члена Наглядової ради Банку, тобто відсутні трудові правовідносини між позивачем та АТ КБ «Приватбанк»; твердження відповідача про порушення Шерон Кей Іскі законодавства є безпідставними і необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного позивач просила визнати незаконним і скасувати рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», оформлене протоколом №53 від 31 серпня 2020 року про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розірвати укладений з Шерон Кей Іскі договір до виконання нею обов`язків керівника АТ КБ «Приватбанк» - голови наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» (а.с.1-13).

       Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м.Дніпрі, третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого протоколом задоволено.

       Визнано незаконним та скасовано рішення Засідання Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м.Дніпро, оформлене протоколом №53 від 31 серпня 2020 року, про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розірвати укладений з Шерон Кей Іскі договір про виконання нею обов`язків керівника АТ КБ «Приват Банк» - Голови наглядової ради АТ КБ «Приват Банк»

       Стягнуто з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в м.Дніпрі на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн.

       В апеляційній скарзі Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

       У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року просить у задоволенні апеляційної скарги Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відмовити, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

       Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" -залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року - залишено без змін.

       Постановою Верховного Суду від 12 травня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

       Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року №331-р призначено з 14 червня 2019 року незалежним членом наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» претендента на посаду члена наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» Шерон Кей Іскі та затверджено умови цивільно-правового договору із позивачем (а.с.17).

       31 серпня 2020 року на засіданні Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ухвалено рішення про звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою розірвати укладений з Шерон Кей Іскі договір про виконання нею обов`язків керівника АТ КБ «Приватбанк» - Голови Наглядової Ради АТ КБ «Приватбанк» за порушення нею трудового законодавства, а саме ст.43 Конституції України, ст.46, 21 КЗпП України, оформлене протоколом №53 від 31 серпня 2020 року (а.с.37-38).

       В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на протиправні дії позивача, яка у листі наглядової ради заперечила факт відсторонення профспілкового лідера ОСОБА_2 від виконання його службових обов`язків. Свій умовивід відповідач обґрунтовує фактом відключення ОСОБА_2 від системи електронного документообігу та засобів корпоративного зв`язку.

       Правомірність та обґрунтованість указаного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

       Відповідно до ч.1 ст.45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

       Відповідно до ст.33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

       Згідно з п.9 ч.1 ст.247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

       Таким чином, законодавство містить норми, що створюють правове підґрунтя для прийняття Профспілкою рішення про звернення з вимогою про звільнення. Виходячи з буквального тлумачення ст.45, 247 КзПП таке рішення може бути прийняте Профспілкою виключно за умови вчинення керівником підприємства порушень законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закону про профспілки. Крім того, для прийняття такого рішення Профспілка повинна мати необхідний обсяг представницьких повноважень.

       Відповідно до статті 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

       Частина 2 статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року №3356-XII (надалі – Закон про колективні договори) передбачає, що саме у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

       Частина 1 статті 15 Закону про колективні договори визначає, що контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.

       Тобто, діюче законодавство передбачає певні умови застосування ст.33 Закону про профспілки та ст.45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Такий взаємозв`язок, зокрема, проявляється у вигляді укладеного між профспілковою організацією та підприємством колективного договору.

       З преамбули Протоколу №53 від 31 серпня 2020 року вбачається, що відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в банку. Однак, жодних відомостей про підписання колективного договору в оскаржуваному рішенні не зазначено.

       В ході судового розгляду встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем колективний договір не укладався, а тому відповідач не має відповідних повноважень, що можуть випливати з такого колективного договору.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не чим не визначені повноваження, взаємні зобов`язання профспілкової організації та підприємства щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, в тому числі право вимагати розірвання цивільно-правових договорів із членами наглядової ради підприємства.

       Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі №804/2581/16.

       Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Стаття 1 Закону №1045-XIV встановлює, що професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

       Згідно статті 3 Закону №1045-XIV дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об`єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об`єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування. Особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), Національній поліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами.

       Частиною 1 статті 11 Закону №1045-XIV передбачено, що для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

       Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №1045-XIV статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

       Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1045-XIV профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

       Частиною 4 статті 19 Закону №1045-XIV встановлено, що представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

       Згідно ч.1 ст.20 Закону №1045-XIV профспілки, їх організації та об`єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.

       Як вбачається із положень статті 33 Закону про профспілки, первинна профспілкова організація має право звернутися із відповідною вимогою лише стосовно чітко визначених порушень, які здійснює особисто керівник підприємства.

       Статтею 33 Закону №1045-XIV визначено право профспілок, їх об`єднань щодо притягнення до відповідальності посадових осіб.

       Згідно частин першої, першого речення частини другої статті 33 Закону №1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання.

       За змістом Закону №1045-XIV в судовому порядку може бути оскаржено рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

       Колективний договір - це основний інструмент захисту забезпечення прав та інтересів працівників. Він укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавця.

       Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

       Стаття 12 КЗпП України визначає сторін колективного договору, згідно якої колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

       Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання відповідно до ст.14 КЗпП України регулюються Законом України Про колективні договори і угоди.

       Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

       Отже, чинне законодавство передбачає низку умов застосування ст.33 Закону №1045-XIV, у тому числі, наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору.

       Крім того, діюче законодавство передбачає певні умови застосування ст.33 №1045-XI та ст.45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Так, зі змісту наведених норм вбачається право пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником безпосередньо у органу профспілкової організації підприємства, установи, організації, профспілки, створеної працівниками одного підприємства, установи, організації.

       Як визначено в рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року у справі №14-рп/98 "Поняттям «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди".

       Відповідач має статус первинної профспілкової організації та об`єднує осіб, які працюють в АТ КБ «Приватбанк», втім жодних відомостей щодо підписання колективного договору суду не надано, у зв`язку з цим відповідач не має повноважень звертатися до власників та наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» із вимогою розірвати договір з керівником АТ КБ «ПриватБанк» - голови наглядової ради банку Шерон Кей Іскі за порушення трудового законодавства і звільнення її з займаної посади.

       Як установлено судом між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем колективний договір не укладався, що свідчить про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

       Третя особа стверджує, що у банку створено та зареєстровано 32 профспілкових організації, включаючи Всеукраїнську професійну спілку працівників Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та 20 організацій такої профспілки, а також 11 профспілок зі статусом первинних. Отже, наразі у банку діє 32 організації профспілок з різним статусом.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи ті обставини, що на підприємстві діє 32 профспілки, які не обрали об`єднаного представника, відповідач не є стороною колективного договору, тому у суду відсутні належні правові підстави для висновку про незаконну бездіяльність відповідача та, як наслідок, зобов`язання останнього розглянути вимогу позивача. Крім того, оскільки відповідач не є єдиною профспілковою організацією, яка існує в банку, то її вимоги не відображають спільну волю (інтерес) всього трудового колективу банку.

       Також зі Статуту відповідача не вбачається належності Спілки до Всеукраїнської професійної спілки працівників Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».

В якості обґрунтування вимоги розірвання договору з позивачем відповідач в оскаржуваному рішенні вказує на те, що Шерон Кей Іскі брала безпосередню участь у виданні та подальшому запобіганні скасування наказу голови правління АТ КБ «Приватбанк» П.Крумханзла №3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року, яким було відсторонено від виконання службових обов`язків керівника напрямку «Credit Collection» ГО АТ КБ «Приватбанк» Шевченка М.В., який у подальшому було скасовано рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року у справі №201/11580/19. Так, у рішенні йдеться мова про лист наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» на ім`я Первинної Профспілкової організації співробітників АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250857 від 20 грудня 2019 року, підписаний особисто ОСОБА_3 .

       Водночас, в тексті оскаржуваного рішення відповідач не навів конкретних посилань на норми трудового законодавства, які, на його думку, були порушені позивачем.

       Дослідивши належним чином обставини справи та надані сторонами докази, встановлено, що жодні з перелічених порушень, які нібито вчинялись позивачем, не знайшли свого підтвердження. Крім того дії та рішення, у вчиненні яких звинувачується позивач, не є предметом регулювання трудового законодавства України та не порушують його норм.

       Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 309/361/17.

       Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені факти порушення позивачем вимог чинного трудового та профспілкового законодавства, отже, передумови для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про направлення вимоги про звільнення позивача були відсутні.

       Доводи апеляційної скарги, що Шерон Кей Іскі навмисно порушила законодавство України про працю: ст.43 Конституції України, ст.ст.46,21 КЗпП України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені апелянтом обставини щодо порушень з боку позивача (керівника підприємства - Голови Наглядової Ради АТ КБ “ПриватБанк”) законодавства про працю перевірено, порушень, які викладені в оспорюваному рішенні у формі протоколу від 31 серпня 2020 року №53 рішення комітету ППОС АТ КБ "ПриватБанк, не виявлено.

       Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково посилався на п.14 постанови 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», є слушними, однак зазначене не спростовує правильність встановлених судом першої інстанції висновків у справі та не вплинуло на правильне вирішення спору.

       Апелянт безпідставно посилається на рішення Конституційного Суду України №14-рп/98 від 29.10.1998 у справі №1-31/98, оскільки вказане рішення стосується офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві). При цьому, в даному рішенні надано тлумачення “професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації" в контексті реалізації вказаним органом відповідних прав щодо захисту прав та інтересів своїх членів, в тому числі, визначених ст.ст.43, 431 КЗпП України.

       Звертаючись з вимогою до Кабінету Міністрів України про розірвання договору, укладеного з позивачем, профспілкова організація не здійснює захист прав чи інтересів своїх членів (захищати права та інтереси яких, як вбачається з рішення Конституційного Суду Украхни, вона має право), а захищає (як зазначено у вимозі) інтереси співробітників АТ КБ “ПриватБанк”, а отже мова йде про колективний інтерес.

       Як зазначалося вище, відповідач не є єдиною профспілковою організацією, яка існує в банку, а відтак, її рішення (прийняті 4 особами) та вимога не відображають спільну волю та інтерес всього трудового колективу банку, в той час як такі повноваження можуть набуватися внаслідок укладення колективного договору.

       Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №266/4331/17 (провадження № 61-45630св18).

       За таких обставин суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази у справі, які подані сторонами, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

       Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 201/1426/20-ц (провадження № 61-2537св21).

       Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

       Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

       Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

       Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

       Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Головуючий суддя                                                О.В.Лаченкова

       Судді                                                                В.С.Городнича

                                                                       М.Ю.Петешенкова