28.10.22

Справа № 522/20418/18

Провадження № 2/522/3529/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання Тофан Л.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_2 , за участю третьої особи акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_2 , за участю третьої особи акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Позивач просить визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40432861 від 02.04.2018 року державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича на квартиру  АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 ; Скасувати запис про державну реєстрацію права власності №25538499 від 29.03.2018 на квартиру  АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 ; Витребувати з володіння ОСОБА_2  квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність  ОСОБА_1 ; Визнати припиненими правовідношення за іпотечним договором від 24.10.2007, який укладений з метою забезпечення кредитного договору №014/0018/82/84820 від 24.10.2007, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з однієї сторони та ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 , з другої сторони; Стягнути в солідарному порядку з державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича та ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування зазначає, що строк дії кредитного договору №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року припинився у 2010 року, а грошові зобов`язання за ним припинилися у 2015 року; ні Банк, ні інші особи, яким банк відступив право вимоги за кредитним договором не повідомили Позивача про укладення договорів про відступлення права вимоги; не надіслали Позивачу письмову вимогу про усунення порушень договірних зобов`язань та вимогу про добровільне виселення із спірної квартири; ні ОСОБА_4 ні будь-хто інший не зверталися до суду з позовною заявою до Позивача та про примусове виселення із вказаної квартири; Позивач не укладав з жодною особою будь-яких договорів про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; Позивач не має доступу до квартир у зв`язку з чим Позивач наділений правом витребування вказаної квартири від ОСОБА_4 , який заволодів нею без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову від 21 грудня 2018 року повернуто заявнику.

04 грудня 2019 року клопотання адвоката Романюка В.І., який представляє інтереси ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано із Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копію реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 .

26 грудня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року про відкриття провадження по справі залишено без змін.

15 січня 2020 року від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до суду на виконання ухвали надійшли завірені копії документів реєстраційної справи № 1521595551101 щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також завірені скан-копії документів зазначеної реєстраційної справи, які містяться в електронному вигляді у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Протокольною ухвалою суду від 27 серпня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

22 листопада 2021 року від представника Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав неявки учасників справи.

В судове засідання 28 жовтня 2022 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, яке суд не приймає до уваги, оскільки підстав для відкладення розгляду справи, визначених частиною 2 ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.

Також, суд враховує, що будь яких пояснень чи заяв по суті від представника ОСОБА_2 до суду не надходило.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Справа перебуває на розгляді в суді з листопада 2018 року.

Верховний Суду постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив проте, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права осіб на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги, що будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в суді, сторони не з`явились, суд оцінює таку поведінку сторін як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа яка звернулась до суду виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач) не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Тож, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

13.09.2007 року розпорядженням органу приватизації Одеської міської ради №204687 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_3 трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

13.09.2007 року управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру в рівних частках.

27.09.2007 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, у рівних долях.

24.10.2007 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», з другої сторони, був укладений кредитний договір №014/0018/82/84820 на суму 315 588 грн.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору Кредит надавався на строк до 24.10.2017 року для використання під споживчі цілі.

24.10.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з другої сторони, було укладено договір іпотеки, згідно п.1.2 якого, його предметом була квартира АДРЕСА_1 , яка станом на 24.10.2007 року була оцінена у сумі 451 000 гривень.

Згідно п. 4.4 договору Іпотеки від 24.10.2007 року перехід права власності на предмет іпотеки можливий лише у трьох випадках: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як зазначено в позовній заяві та перевірено судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.09.2010 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1237/10 стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 344515 (триста сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять) гривень 81 копійка.

23.06.2015 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-1237/10, провадження №6/522/272/15 було відмовлено у задоволені заяви представника ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків на пред`явлення їх до виконання по справі №2-1237/10.

09.09.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 09 вересня 2017 року, серія НОМЕР_1 .

Як, вбачається з позовної заяви у зв`язку з тим, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 , відповідно до приписів ст.ст. 1261, 1268 ЦК України ОСОБА_1 прийняв у спадщину Ѕ квартири АДРЕСА_1 .

23.02.2018 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «Оксі банк» було укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним договором іпотеки №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року та підписано акт прийому-передачі до Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 23 лютого 2018 року. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.В. за №411.

Відповідно до п.3.1.1 протягом п`яти календарних днів після дати підписання сторонами Акту приймання-передачі, відповідно до п.3.1.2 цього Договору кредитор зобов`язаний був повідомити Боржника (Позивача) про відступлення права вимоги за Договором іпотеки Новому кредитору.

23.02.2018 року між ТОВ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 та підписано акт приймання передачі до Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 23 лютого 2018 року. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.В. за №412.

23.02.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року та підписано акт приймання-передачі за Договором іпотеки від 23 лютого 2018 року. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.В. за №413.

Суд погоджується з доводами Позивача, що вказані договори про відступлення права вимоги №410, №412, №413 від 23.02.2018 року укладенні із порушенням ст.24 Закону України «Про іпотеку» №898-15 , згідно якої, іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Також, слід звернути увагу, що згідно завірених копій документів реєстраційної справи № 1521595551101 щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які надійшли до суду від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, вбачається Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було відправлено ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 23 лютого 2018 року та Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було відправлено ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 23 лютого 2018 року з відмітками про отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд не приймає до уваги, так як 23 лютого 2018 року тобто на момент відправки ОСОБА_2 листів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 09 вересня 2017 року, серія НОМЕР_1 , проте в рекомендованому повідомленні про вручення вбачається, що ОСОБА_3 отримала дане повідомлення (а.с. 11 т. 2).

Слід зазначити, що зіставивши рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які були направленні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд вбачає подібні підписи про отримання даних повідомлень, що також дає підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були повідомлені належним чином в порушення ст.24 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч. 2 ст. 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що ПАТ «Райффайзен банк Аваль», ТОВ «Оксі Банк», «Фінасова компанія «Укрфінтранс Груп» повідомляли ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року.

Про незаконність договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами, за відсутності повідомлення іпотекодавця, вказувала Велика Палата Верховного суду у п.34-36 постанови від 01.04.2020 року по справі №520/13067/17.

Також, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» №898-15 у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про державну реєстрацію власності на оспорювану квартиру за  ОСОБА_2  судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру нерухомого майна підставою для реєстрації права власності за  ОСОБА_2  були: договір іпотеки №7037 від 24.10.2007; договір про відступлення права вимоги №413 від 23.02.2018; вимога ОСОБА_2 б/н від 23.02.2018; рекомендоване повідомлення серії та номер: 6500157654325 від 23.02.2018.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення та ін.

Згідно ст. 18 вказаного Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону №1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно п. 46 Порядку для проведення державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1127 від 25.12.2012  для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі .

Відповідно до п. 4.4 договору Іпотеки від 24.10.2007 року для перереєстрації право власності на спірну квартиру необхідно було: рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Разом з тим, рішення  державного реєстратора Махортова І.О. №40432861 від 02.04.2018 року щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на оспорювану квартиру за ОСОБА_2 прийняте без вищевказаних документів, що є порушенням ст.ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 46 Порядку для проведення державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1127 від 25.12.2012.

Така позиція була висловлена у п. 39  постанови Великої палата Верховного суду по справі №554/14813/15-ц від 11.04.2018 року.

Щодо обраного Позивачем способу захисту шляхом визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності суд зазначає наступне.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому доводи Позивача про належність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права судом відхиляються.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц (провадження №61-9961св20),  03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час розгляду судом справи матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у цій частині визнання незаконним рішення державного реєстратора Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.04.2018 року індексний номер 40432861.

Щодо вимог про витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 34 постанови від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) сформулювала висновок за яким власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України.

Суд враховує, що Позивач отримав спірну квартиру шляхом приватизації, а не за кошти отриманні за кредитним договором; строк дії кредитного договору був змінений і закінчився у 2010 року (з моменту винесення судом рішення про повне повернення кредиту); зобов`язання за Позивачем та банком припинилися у 2015 року (з моменту відмови судом у видачі дубліката виконавчого листа).

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Правила, що містяться в статті 321 Кодексу повторюють зміст частин 4 та 5 ст. 41 Конституції України, тим самим непорушність права власності знаходить статус конституційного принципу.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п. 5  постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до п. 19 вказаної постанови пленуму ВСУ №5 від 07.02.2014 року застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Оскільки судом встановлено, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2   проведена з порушенням норм чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 незаконно, суд вважає позов в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірної квартири також обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України  способом захисту цивільних прав та інтересів може бути:  припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п.5.2 іпотечного договору від 24.10.2007 року останній припиняє свою дію у разі припинення основного зобов`язання.

Враховуючи те, що строк дії кредитного договору №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року припинився у 2010 році, а з 23.06.2015 року припинилися грошові зобов`язань між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та Позивачем – зобов`язання за вказаним іпотечного договору від 24.10.2007 року також припинилися.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує, що до позовної заяви Позивач надав копію прибуткового касового ордеру №0008 від 16.10.2018 про оплату правової допомоги за договором №16/10/2018 від 16.10.2018 у сумі 10 000 грн.

Враховуючи складність справи, об`єм наданої правничої допомоги, ціну позову, значення даної справи для ОСОБА_1 , а також те, що відповідачі не зверталися з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають компенсації у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81,258-259, 267, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_2 , за участю третьої особи акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння – задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40432861 від 02.04.2018 року державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича (67140, Одеська область, Великомихайлівський район, село Великоплоске, вул. Центральна, будинок 121 код ЄДРПОУ 41395911) на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_4 кв.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_5 ) квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ).

Встановити порядок виконання рішення суду, визначивши, що це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ) права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати припиненими іпотечний договір від 24.10.2007 року, який укладений з метою забезпечення кредитного договору №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909), з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з другої сторони.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З врахуванням хвороби судді з 01 листопада 2022 року по 04 листопада 2022 року, повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2022 року.

Суддя                                                                Чернявська Л.М.