Справа № 129/1429/22

Провадження № 22-ц/801/1900/2022

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокуСправа № 129/1429/22м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Шемети Т.М., Якименко М.М.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 вересня 2022 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Нікандрової С.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

встановив:

       В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 22 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого залишено без розгляду, на підставі п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

22 серпня 2022 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Вказане клопотання не містить будь-якого обґрунтування.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 вересня 2022 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відмовлено.

Ухвала Ладижинського міського суду Вінницької області мотивована тим, що клопотання відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд скасувати ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 вересня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_1 на його користь 5000 грн судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що позивач діяв недобросовісно шляхом пред`явлення заздалегідь необґрунтованого позову. Зазначає, що позивач у своїй позовній заяві не зазначила про те, що в провадженні місцевого суду перебуває аналогічний спір між тими самими сторонами, з тим же предметом та з тих же підстав. Вважає вказані дії позивача зловживанням процесуальними правами. Разом з тим звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні належні та достатні докази щодо понесення відповідачем витрат на правову допомогу.

Позивач не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).

Згідно ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, зі змісту частини 5 статті 142 ЦПК України вбачається, що про залишення позову без розгляду у справі виноситься ухвала, в якій може бути вирішене питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Таким чином, необхідною умовою для застосування частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі є встановлення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

При цьому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача, а суд встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Так, звертаючись із вказаною заявою, стороною відповідача не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо зловживання процесуальними права з боку позивача, а саме по собі пред`явлення позову, не можуть свідчити про необґрунтовані дії позивача, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення із позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі саме з підстав зловживання своїми процесуальними правами.

Водночас, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством та Конституцією України і не містить таких обмежень.

При цьому встановлено, що клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, взагалі не містить доказів необґрунтованих дій позивача, у ній по суті викладена лише прохальна частина про стягнення витрат на адвоката в розмірі 5000 грн.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, за яких можна вважати дії позивача необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, так само матеріалами справи не підтверджується і зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що сам по собі факт залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є беззаперечним доводом необґрунтованості дій позивача — є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                        О.Ю. Береговий

Судді:                                                                Т.М. Шемета

                                                                               М.М. Якименко