Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #481337881

02.11.2022



Ленінський районний суд м. Полтави


Справа № 553/2164/22

Провадження № 1-кп/553/350/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року                                                        м. Полтава


Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України


в с т а н о в и в :

Харківською обласною прокуратурою до Ленінського районного суду м. Полтави скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченої ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає.

Прокурором на розгляд суду подано клопотання про продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Копія клопотання з наведенням детального обґрунтування була вручена обвинуваченій.

Обвинувачена та її захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечили та прохали змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення існування заявлених ризиків.

Інші учасники судового провадження у підготовче судове засідання не прибули.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, присутніх в підготовчому судовому засіданні, суд вказує, що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

       Питання щодо запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

       З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

       Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

       За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

       Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, суд, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченої, ступінь тяжкості інкримінованих їй кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

       При цьому, стала практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

       Конституція України визнає людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3), а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

Обвинуваченій інкримінується вчинення, серед іншого, особливо тяжкого злочину щодо незаконного зберігання, перевезення та збуту наркотичних засобів у складі організованої групи, та за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, при цьому судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання, і у кримінальному провадженні має бути проведений значний обсяг дій, у тому числі допит свідків, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку. При цьому сам факт перебування обвинуваченої в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились чи відпали, і більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, а тому наявна необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. З огляду на наведене суд відхиляє посилання сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу та зазначає, що тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

       Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ст.183 КПК України.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314,315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

       Продовжити застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 31.12.2022 включно із визначенням застави в попередньому розмірі - 198480 грн.

       Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії судового рішення.


Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави                                 ОСОБА_1

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація