ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Справа № 160/9143/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Кондратенко А.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Темченка С.Л., адвокат;

від відповідача: Куцугуб О.Ю., представник;

перекладача: Лапи В.О.,

розглянувши у м. Дніпрі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко Сергій Леонідович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 01.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темченко Сергій Леонідович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №127 від 27 червня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Нігерія, який у березні 2018 року прибув до України на навчання. Після закінчення строку дії візи залишився проживати в Україні нелегально, оскільки у країні його походження існує небезпека його викрадення чи вбивства одним із членів терористичної організації «Unknown Gunmen», які здійснюють вбивства та викрадення людей в регіоні ОСОБА_2 , де він постійно проживав до виїзду в Україну. У випадку повернення до країни походження життю та свободі позивача буде загрожувати небезпека. 10.06.2022 у присутності перекладача та адвоката складено заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, анкету особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до яких були додані роздруківки матеріалів з інтернет-видань та документи на підтвердження небезпеки викрадення чи вбивства позивача у разі повернення до країни походження з перекладом публікацій на українську мову.  10.06.2022 позивача було зареєстровано, на нього оформлена особова справа та видано довідку про звернення за захистом в Україні. 17.06.2022 у процесі попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з позивачем у присутності перекладача та адвоката було проведено співбесіду, яка оформлена протоколом співбесіди шукача захисту. На цій співбесіді позивач детально описав існуючий конфлікт між ним та одним із членів терористичної організації «Unknown Gunmen», характер погроз, форми висловлювання погроз тощо, а до протоколу співбесіди шукача захисту за клопотанням адвоката було додано додаткові матеріали про терористичну організацію «Unknown Gunmen». 27.06.2022 відповідач надав позивачу лист №1201.3.3-6256/12.5-22 від 27.06.2022 та повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту №06-22 від 27.06.2022, видане на підставі наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №127 від 27.06.2022. Відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту обґрунтовано тим, що заява є очевидно необґрунтованою, відсутні умови, визначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Представник позивача вказує, що наказ відповідача від 27.06.2022 №127 є протиправним, оскільки відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту на попередній стадії приймається виключно в тому випадку, якщо заява є явно необґрунтованою. Разом з тим, оцінка обґрунтованості побоювань внаслідок повідомлених заявником обставин здійснюється уповноваженою посадовою особою територіального органу ДМС вже після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту. Стосовно позивача відповідач не встановив об`єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право позивачу на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/9143/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі №160/9143/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Кучугурною Н.В.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

25.07.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що а ні в заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 10.06.2022, а ні під час процедури розгляду цієї заяви ОСОБА_1 не повідомляв про наявність будь-яких фактів переслідування його особи за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань (конвенційні ознаки). Як вбачається з інформації наданої особисто громадянином Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 у його заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 10.06.2022, а також, зі слів ОСОБА_1 під час співбесіди проведеної з останнім уповноваженою посадовою особою ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 17.06.2022 та зафіксованої у протоколі співбесіди від 17.06.2022 жодних фактів переслідування його особи за конвенційними ознаками, як під час свого останнього перебування в країні походження, так і на час звернення до компетентних органів влади України з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 10.06.2022, розгляду цієї заяви та прийняття рішення відповідачем про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач не зазначав. До жодної політичної, релігійної, військової або ж громадської організації в Федеративній Республіці Нігерія а ні позивач, а ні члени його сім`ї, не належали, та не належать. Відповідач наголошує на тому, що громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 жодного разу не було відмовлено у наданні такого захисту зі сторони країни його громадянської належності. До того ж, 22.02.2022 позивача документовано паспортним документом громадянина Федеративної Республіки Нігерія (паспортом) № НОМЕР_1 , терміном дії до 21.02.2027. Члени сім`ї позивача (його батьки, брати та сестри), не зазнавали та не зазнають жодних переслідувань у країні походження. За доводами відповідача, наведені обставини свідчать про те, що у позивача відсутні умови необхідні для надання статусу біженця, передбачені Конвенцією про статус біженців 1951 року, Протоколом щодо статусу біженця 1967 року та п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а також відсутні умови необхідні для надання особі статусу особи, яка потребує додаткового захисту, передбачені статтею 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 15 Директиви ЄС 2011/95/EU від 13.11.2011 та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Також, в ході процедури розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області здійснено збір та аналіз актуальної інформації про країну походження заявника – Федеративну Республіку Нігерія, а також, проаналізовано інформацію про країну походження надану особисто заявником. Крім цього, відповідач зазначає, що за тривалий час перебування позивача в Україні (з березня 2018 року), він не виявив бажання звернутися до міграційної служби з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. З заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 звернувся до компетентних органів влади України лише 10.06.2022. Відповідач наголошує, що розгляд заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 10.06.2022 здійснено Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відповідно до процедури та в строки визначені вимогами частини 12 статті 7, статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». З огляду на викладені обставини, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, 25.07.2022 відповідачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №160/9143/22, а саме, доказів надіслання відзиву на позовну заяву на адреси суду та позивача і документів на підтвердження повноважень представника відповідача.

Ухвалою суду від 06.07.2022 витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію особової справи стосовно позивача №2022 DP 0004, яка була надана до суду разом з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.07.2022 підготовче засідання призначено на 25 липня 2022 року на 11:00 год.

25.07.2022 підготовче судове засідання було проведено за участю представника відповідача Булаха Є.Ю. Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. 21.07.2022 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання. Позивач причин неявки суду не повідомив. Засідання було відкладено на 22.08.2022 на 10:00 год.

22.08.2022 справа була знята з розгляду задля уникнення небезпеки для життя і здоров`я учасників процесу та працівників суду, з огляду на такі обставини.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась.

Останнім Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

23.08.2022 в Україні відзначається День державного прапора України, а 24.08.2022 – День незалежності України.

У зв`язку з наведеними святами та військовою агресією Російської Федерації проти України, українська влада застерегла громадян про можливі масовані ракетні обстріли Російською Федерацією всієї території України.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

В той же час, згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Наступне підготовче судове засідання було призначено на 29.08.2022 на 09:30 год.

29.08.2022 підготовче судове засідання було проведено за участю представника відповідача Булаха Є.Ю. Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Позивач причин неявки суду не повідомив. Від представника позивача – адвоката Темченка С.Л. 29.08.2022 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з його хворобою.

Ухвалою суду від 28.09.2022 продовжено підготовче провадження у справі №160/9143/22 на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання у справі №160/9143/22 на 23 вересня 2022 року на 09:30 год.

23.09.2022 підготовче судове засідання проведено за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Темченка С.Л., представника відповідача Булаха Є.Ю. та перекладача Лапи В.О.

У цьому підготовчому судовому засіданні ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.09.2022, відмовлено в задоволенні заявленого у позовній заяві клопотання представника позивача Темченка С.Л. про допит як свідка позивача ОСОБА_1 стосовно обставин, зазначених ним на співбесіді шукача захисту 17.06.2022 у процесі попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою суду від 23.09.2022 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи №160/9143/22 по суті на 05 жовтня 2022 року на 10:00 год.

05.10.2022 судове засідання проведено за участю представника позивача Темченка С.Л., представника відповідача Булаха Є.Ю. Позивач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 05.10.2022 була оголошена перерва до 24.10.2022 до 10:00 год.

24.10.2022 судове засідання відбулось за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Темченка С.Л., представника відповідача Куцугуб О.Ю. та перекладача Лапи В.О.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити. Представники відповідача наполягали на відмові в задоволенні позову.

У судовому засіданні 24.10.2022 було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) є громадянином Федеративної Республіки Нігерія, що підтверджується паспортом Федеративної Республіки Нігерія, тип Р, код країни NGA,  № НОМЕР_1 .

10.06.2022 позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (відповідач) з заявою-анкетою №04-22 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій вказав про те, що оскільки існує небезпека його викрадення чи вбивства, так як у членів його родини існує конфлікт з членами терористичної організації «Unknown Gunmen», які здійснюють вбивства та викрадення людей особливо його віку в його регіоні ОСОБА_2 , що прямо вказує на загрозу для його життя. Саме тому повертатись до Нігерії є ризиком для позивача.

Заяву-анкету на прохання іноземця складено перекладачем, громадянкою України ОСОБА_3 .

Також, 10.06.2022 позивачем була складена анкета особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

10.06.2022 відповідачем отримано на зберігання оригінал паспорта позивача НОМЕР_1 та видано довідку про звернення за захистом в Україні №003606.

17.06.2022 головним спеціалістом відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Дніпропетровській області Євтушенко Єлизаветою Василівною була проведена співбесіда з позивачем.

24.06.2022 головним спеціалістом Євтушенко Єлизаветою Василівною складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Федеративної Республіки Нігерія через те, що заява є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови, визначені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

27.06.2022 начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Богданом Чегілем видано наказ №127, яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні громадянину Федеративної Республіки Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою, яка є очевидно необґрунтованою, тобто у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Цього ж дня, 27.06.2022 було складено повідомлення №06-22, яким позивача повідомлено про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду заяви Онвумелу Георга Чімезі відділом з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області була сформована справа №2022 DP 0004 545018_7220.

Позивач не погодився з наказом про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вважає його протиправним, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» №3671-VI (далі – Закон №3671-VI).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону №3671-VI, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Статтею 3 Закону №3671-VI передбачено, що біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника (ч.1 ст.7 Закону №3671-VI).

Згідно зі статтею 6 Закону №3671-VI, не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи (частина 12 статті 7 Закону №3671-VI).

За приписами ст.8 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

У разі подання законним представником дитини, розлученої із сім`єю, заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, без попереднього розгляду заяви (частина 1 ст.8).

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (частина 4 ст.8).

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина 6 ст.8).

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону №3671-VI, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.

Частина 3 статті 10 Закону №3671-VI передбачає, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

З метою забезпечення конфіденційності інформації про заявників та захисту членів їхніх сімей, які можуть залишатися в країні їх походження, органи державної влади під час проведення зазначених заходів повинні уникати надсилання запитів з персональними даними заявників до спеціальних правоохоронних органів (служб) країни походження заявників.

Частиною 5 статті 10 Закону №3671-VI установлено, що за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені Наказом МВС України від 07.09.2011 №649 (далі - Правила №649).

Згідно з п.4.1 Правил №649, під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:

а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону. У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника. Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);

б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

Пунктом 4.3 Правил №649 передбачено, що на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:

а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до підпункту «е» пункту 5.1. Правил №649, після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 20).

Висновок складається за результатом оцінки заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, комплексного та системного вивчення документів, наявних в особовій справі заявника, та перевірки фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Відомості та обставини, про які зазначено у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і які не підтверджуються документами або іншими фактичними даними, можуть бути враховані під час підготовки висновку за умови, що твердження заявника стосовно обставин, зазначених у заяві, є послідовними і правдоподібними, надана ним інформація не суперечить загальновідомим відомостям, що мають відношення до справи заявника та встановлена загальна правдоподібність заяви.

Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про: всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування; відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об`єктом переслідування чи об`єктом завдання серйозної шкоди; особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об`єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.

Той факт, що заявник вже був об`єктом переслідувань або йому було завдано серйозної шкоди, наявність прямих загроз такого переслідування або такої шкоди є важливим показником цілком обґрунтованих побоювань заявника стати жертвою переслідування або реального ризику отримати серйозну шкоду.

У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником.

У висновку викладається обґрунтована пропозиція територіального органу ДМС щодо прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Висновок уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС, на яку покладено розгляд справи, погоджується керівником структурного підрозділу територіального органу, до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та затверджується заступником керівника територіального органу ДМС, який відповідно до розподілу обов`язків спрямовує і координує діяльність структурного підрозділу з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Таким чином, зі змісту наведених вище норм чинного законодавства видно, що попередній розгляд заяви територіальним органом ДМС проводиться протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви та передбачає: проведення співбесіди із заявником і оформлення її результатів відповідним протоколом співбесіди; розгляд відомостей, наведених заявником у заяві та доданих до неї документів; витребування додаткових відомостей; підготовка письмового висновку щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. За результатами таких дій органи міграційної служби приймають рішення про оформлення документів або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом територіального органу ДМС.

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає наступні етапи щодо заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту:

- подання заяви про визнання біженцем або особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту, та її прийняття уповноваженим органом (ч.6 ст. 5 Закону №3671-VI);

- оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Цей етап включає попередній (формальний) розгляд заяви, без розгляду заяви по суті (статті 7-8 Закону №3671-VI);

- безпосередньо розгляд заяви по суті та прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (статті 9-10 Закону № 3671-VI).

Варто зазначити, що статтею 8 вказаного Закону передбачається безпосередня реєстрація заяви-анкети та формування справи, за результатом чого (триває 15 робочих днів з моменту реєстрації заяви-анкети) приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання.

На цьому етапі, згідно з частиною 6 статті 8 зазначеного Закону, фактично здійснюється відхилення очевидно необгрунтованих заяв, тобто тих, де відсутні обставини, що вказані в пункті 1 чи 13 статті 1 Закону №3671-VI, а також, якщо особа видає себе за іншу особу, або якщо раніше особа вже зверталась з такою заявою.

Статтею 9 Закону №3671-VI передбачається безпосередній розгляд документів – визначення обставин, за якими здійснюється звернення, розгляд їх на предмет обґрунтованості та прийняття безпосереднього рішення про надання або відмову в наданні статусу – згідно з поданою заявою. Саме в рамках проведення вказаного розгляду вже приймається рішення по суті поданої заяви - надання або відмова в наданні статусу.

Також, зміст підпункту «е» пункту 5.1. Правил №649 свідчить про те, що саме на етапі безпосереднього розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту проводиться комплексне та системне вивчення документів, наявних в особовій справі заявника. Перевірка фактів, повідомлених заявником або його законним представником, відомостей та обставин, про які зазначено у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і які не підтверджуються документами або іншими фактичними даними, можуть бути враховані під час підготовки висновку за умови, що твердження заявника стосовно обставин, зазначених у заяві, є послідовними і правдоподібними, надана ним інформація не суперечить загальновідомим відомостям, що мають відношення до справи заявника та встановлена загальна правдоподібність заяви тощо.

Згідно з абзацом 4 підпункту «е» пункту 5.1. Правил №649, оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про: всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування; відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об`єктом переслідування чи об`єктом завдання серйозної шкоди; особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об`єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди тощо.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято відповідачем в порушення статей 8-10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та встановленої процедури, так як Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області фактично здійснило передчасний розгляд заяви по суті на стадії її попереднього розгляду та передчасно прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ відповідача від 27.06.2022 №127).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розгляд питання про надання чи ненадання статусу особи, що потребує додаткового захисту, дослідження наявності підстав та обставин, які виключають можливість надання такого статусу, конвенційних ознак, за наявності яких особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинно здійснюватися на наступному етапі розгляду заяви, після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Така ж правова позиція викладена у постанові від 10 вересня 2021 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №120/192/20-а.

Крім цього, той факт, що позивач прибув в Україну не через загрозу його життю, безпеці чи свободі в країні походження, а з інших причин (з метою заробітку), не може впливати на результат розгляду його заяви. Суд зауважує, що бажання шукача захисту оформити своє легальне перебування на території України не є беззаперечним доказом відсутності загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження та не є умовою, за якої особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 30 серпня 2021 року у справі № 520/11435/2020).

З огляду на викладене, відхиляються доводи відповідача про те, що протягом тривалого часу перебування в Україні позивач не виявив бажання звернутися до органів міграційної служби з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (позивач прибув до України в березні 2018 року з метою навчання, а з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, звернувся 10.06.2022).

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, і при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі)

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №120/3657/20-а, від 10 вересня 2021 року у справі №120/192/20-а.

Проте, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», зокрема частиною першою статті 8, визначено, що рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, саме до дискреційних повноважень органів державної міграційної служби належить прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання за результатами їх збору, дослідження та аналізу.

Суд у цьому випадку, під час вирішення справи, може лише визнати рішення відповідного органу протиправним, скасувати його та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі №815/7245/16.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає про часткове задоволення позовних вимог та визнає протиправним і таким, що підлягає скасуванню наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №127 від 27 червня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язує Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», за формою, встановленою Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649, з урахуванням висновків наведених у рішенні суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.14 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №127 від 27 червня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», за формою, встановленою Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649, та з урахуванням висновків наведених у рішенні суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243).

Повний текст рішення складено 03.10.2022.

Суддя                                                                                                       Н.В. Кучугурна