ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2022 р. справа № 300/3465/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39762528, вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2021 № 939/2 та зобов`язання до вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтерасах якого діє представник Баран Василь Володимирович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2021 № 939/2 та зобов`язання до вчинення певних дій.
В обгрунтованні позовних вимог позивач зазначив, що згідно із приписами пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" має статус учасника бойових дій та, відповідно, наділений правом на отримання безоплатної вторинної правової допомоги на всі види правових послуг. 02.11.2021 звернувся до відповідача із заявою про надання безоплатної правової допомоги щодо підготовки та подання конституційної скарги до Конституційного суду України. Проте директором Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано наказ від 11.11.2021 №939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ". У вищезазначеному наказі відповідач зазначив підставою для відмови те, що складення конституційної скарги не є видом вторинної правової допомоги згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" Позивач вважає, що вказана відмова не відповідає нормам чинного законодавства та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 №939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ";
- зобов`язати Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу у складенні конституційної скарги у відповідності до його звернення від 02.11.2021.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.09.2022, в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованими та такими, що не відповідають законодавству. У відзиві вказав, що одним з основних завдань місцевого центру є надання безоплатної первинної правової допомоги і безоплатної вторинної правової допомоги. Відповідачем наведено правові норми Закону України "Про безоплатну правову допомогу", а саме частину 2 статті 7 та частину 2 статті 13 та зазначено, які види правових послуг включає безоплатна первинна та безоплатна вторинна правові допомоги. На звернення позивача від 02.11.2021 щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги по складенню конституційної скарги, Івано-Франківським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано наказ № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ", оскільки складення конституційної скарги не є видом вторинної правової допомоги згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Відповідно до статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до суду письмове клопотання, а згідно зі статтею 50 конституційна скарга - це форма звернення. Тобто складення конституційної скарги є видом безоплатної первинної правової допомоги. З метою забезпечення надання позивачу безоплатної первинної правової допомоги, 11.11.2021, фахівцем відділу безоплатної правової допомоги підготовлено та надіслано на електронну адресу позивача проект конституційної скарги, факт отримання якої позивач підтвердив у своєму електронному листі, направленому відповідачу. Враховуючи зазначене, відповідачем забезпечено надання позивачу безоплатної первинної правової допомоги, а саме підготовлено проект конституційної скарги. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач скористався правом на подання заперечення на відзив, який надійшов на адресу суду 29.09.2022, в якому зазначив, що наданий відповідачем проект конституційної скарги містить діаметрально протилежну причину її написання, просить долучити заперечення на відзив до матеріалів справи.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив таке.
ОСОБА_1 має стасус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 23.06.2010 серії НОМЕР_2 та має право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
02.11.2021 позивач звернувя до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів у справі щодо написання конституційної скарги.
11.11.2021 відповідачем прийнято рішення (Наказ від 11.11.2021 № 939/2) "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ".
Позивач, вважаючи вищезазначений наказ протиправним, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI (далі - Закон України № 3460-VI) відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 1 Закону України № 3460-VI визначено, що:
1) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;
3) правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;
4) правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до статті 3 Закону України № 3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України № 3460-VI безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 7 цього Закону України визначено, що безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
3-1) надання консультацій, роз`яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок;
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Згідно зі статтею 13 Закону України № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Частиною 2 статті 13 цього Закону України безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Суб`єктами права на безоплатну вторинну правову допомогу є , зокрема, згідно пункту 9 частини 1 статті 14 Закону України № 3460-VI ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Згідно статті 15 Закону України № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Частиною 5 статті 16 Закону України № 3460-VI визначено, що повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.
Окрім того, повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначено в статті 17 Закону України № 3460-VI, де, зокрема, центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Стаття 20 Закону України № 3460-VI встановлює підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, а саме особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
Перелік підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги є вичерпним.
Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що 02.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів у справі щодо написання конституційної скарги, а відповідачем прийнято рішення (Наказ від 11.11.2021 № 939/2) "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ".
У наказі Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " визначено наступну підставу для відмови: складення конституційної скарги не є видом вторинної правової допомоги згідно із частиною 2 статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Відповідно до статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб`єкта права на конституційну скаргу. Згідно зі статтею 50 Закону конституційна скарга - це форма звернення до Конституційного Суду. Тобто складення конституційної скарги є видом безоплатної первинної правової допомоги.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наказ відповідача від 11.11.2021 № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " не містить підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які визначені статтею 20 Закону України № 3460-VI. Підстава для відмови, викладена в наказі Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 № 939/2 визначена відповідачем на власний розсуд, адже її не має у переліку підстав для відмови, визначених статтею 20 Закону України № 3460-VI.
Окрім того, судом взяті до уваги доводи відповідача про віднесення складення конституційної скарги до виду безоплатної первинної правової допомоги і відмови на тій підставі, що складення конституційної скарги не є видом вторинної правової допомоги. Щодо питання віднесення конституційної скарги до виду безоплатної первинної правової допомоги чи вторинної правової допомоги, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб`єкта права на конституційну скаргу.
У статті 151-1 Конституції України вказано, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.
Відповідно до статті 13 Закону України № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Забезпечення доступу до правосуддя включає також складення документів процесуального характеру. Тому звернення до Конституційного Суду України, що може бути викладено у конституційній скарзі, є одним із видів забезпечення доступу до правосуддя.
Завдання, що покладено на центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначено статтею 17 Закону України № 3460-VI та Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У пункті 2 частини 1 статті 17 Закону України № 3460-VI закріплено завдання щодо забезпечення складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, а у пункті 6, 11 частини 13 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначено такі завдання:
- забезпечують складення заяв, скарг та інших документів правового характеру;
- забезпечують складання документів процесуального характеру.
Отож, до завдань Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної правової допомоги належить як складення документів правового характеру, так і складення документів процесуального характеру.
Таким чином, підстава для відмови, що встановлена у наказі відповідача від 11.11.2021 № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " не передбачена нормами чинного законодавства, якими повинен керуватись відповідач у своїй діяльності.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що наказ Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 " є протиправним та таким, що слід скасувати.
Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу у складенні конституційної скарги у відповідності до його звернення від 02.11.2021, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).
Відповідно до положень пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що наказ відповідача від 11.11.2021 № 939/2 не містить підстав для відмови в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, які визначені статтею 20 Закону України № 3460-VI. Таким чином, в ході прийняття оскаржуваного наказу, відповідач не надав належної оцінки заяві позивача та не зазначив жодних підстав відмови, що передбачені статтею 20 Закону України № 3460-VI, що унеможливлює визначення правової природи відмови щодо складення конституційної скарги.
Зміст норм Закону України № 3460-VI свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність щодо вирішення питання про надання безоплатної вторинної допомоги, а саме:
1) звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. (частина 1 статті 18 Закону України № 3460-VІ);
2) у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги (частина 1 статті 19 Закону України № 3460-VІ). Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз`ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги (частина 4 статті 19 Закону України № 3460-VІ).
Вичерпний перелік підстав для відмови, як вже зазначалось, визначений статтею 20 Закону України № 3460-VI.
Таким чином, відповідач повинен з`ясувати підстави для отримання безоплатної вторинної правової допомоги позивачем і прийняти рішення про отримання безоплатної вторинної правової допомоги чи рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Відтак, суд знаходить підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.11.2021 про надання безоплатної вторинної правової допомоги у складенні конституційної скарги та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Таким чином, у вимозі позовної заяви про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу у складенні конституційної скарги у відповідності до його звернення від 02.11.2021, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.06.2010, ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має права на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій – отже, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.11.2021 № 939/2 "Про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ".
Зобов`язати Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39762528, вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 02.11.2021 про надання безоплатної вторинної правової допомоги у складенні конституційної скарги та прийняти мотивоване рішення.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39762528, вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018)
Суддя Гомельчук С.В.
- Номер: П/300/4851/22
- Опис: про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2021 №939/2 та зобов'язання до вчинення певних дій
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 300/3465/22
- Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
- Суддя: Гомельчук С.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.08.2022
- Дата етапу: 31.08.2022