ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Справа № 640/14371/22

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Кобзар Д.В.,

представника Позивачки Зінкевича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві

Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач) про скасування постанови від 18.08.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69668502 щодо стягнення виконавчого збору у сумі 156 718,61 грн з примусового виконання постанови № 66132643 від 20.07.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивачка стверджувала, що стягнення виконавчого збору без повного виконання виконавчого листа у зв`язку з його поверненням стягувачу є протиправним.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у випадках, передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця.

Разом з тим, суд звернув увагу на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 69668502 від 18.08.2022 винесення на підставі та на виконання іншої постанови від 20.07.2021 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 66132643, яка є виконавчим документом і відповідно законодавства та підлягає примусовому виконанню.

Водночас, суд зауважив, що вказана постанова від 20.07.2021 про стягнення виконавчого збору є чинною, не оскаржується Позивачкою, не є предметом судового спору в цій справі і не підлягає оцінці суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та задовольнити позовні вимоги повністю, зазначаючи, що законодавством, а саме ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Разом з тим, Апелянтка зазначає, що виконавчий документ був повернутий за заявою стягувача, і на її переконання, стягнення виконавчого збору без повного виконання виконавчого листа у зв`язку з його поверненням є протиправним.

В обґрунтування апеляційних вимог Апелянтка посилається на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/1587/13, 761/11524/15-ц, 910/1456/21, 910/11384/20, та на постанову Великої палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18.

Також, Апелянтка стверджує, що обраний нею спосіб захисту порушеного права є правильним, оскільки всі постанови у виконавчому провадженні є, на її думку, похідними від оскаржуваної нею постанови державного виконавця.

З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 та від 13.10.2022 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Шевченківським районним судом м. Києва 26.04.2018 винесено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №10115784000 від 23.08.2006 р., яка складається з: кредитної заборгованості у розмірі - 59369,85 доларів США; заборгованості по процентам у розмірі - 5163,87 доларів США, пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 10210,07 грн та судовий збір у розмірі 26002,96 грн.

20.07.2021 Відповідачем винесено постанову у виконавчому провадженні № 66132643 з виконання виконавчого листа № 761/36112/17 від 17.07.2019, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 1 793 466,61 грн.

Вказаною постановою з Позивачки також стягнуто виконавчий збір у розмірі 179 346,61 грн.

17.08.2022 Шевченківським відділом ДВЧ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

18.08.2022 Відповідачем відкрито виконавче провадження № 69668502 з примусового виконання постанови Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 66132643 від 20.07.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 156718,61 грн.

Позивачка, вважаючи таку постанову державного виконавця протиправною, звернулася до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою та п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній станом на час винесення Відповідачем оскаржуваної постанови, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 42 Закону №1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Отже, відповідно до законодавства, чинного, як станом на час відкриття вказаного виконавчого провадження, так і станом на час винесення Відповідачем оскаржуваної Позивачкою постанови, розмір виконавчого збору становив 10 % від суми, що підлягала стягненню.

2. При цьому, аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII у вимірі обставин цієї справи надає підстави для висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема без реального та/або повного його виконання) не спростовує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (повернутим) виконавчим документом.

3. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

4. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 640/7697/21 та від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21.

5. Доводи Апелянтки про те, що законодавством, а саме ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, на чому наголошено вище.

6. Доводи Апелянтки про те, що виконавчий документ був повернутий за заявою стягувача, і на її переконання, стягнення виконавчого збору без повного виконання виконавчого листа у зв`язку з його поверненням є протиправним, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, викладених вище.

При цьому, судова колегія ще раз наголошує, що ст.ст. 27, 40 Закону № 1404-VІІІ прямо передбачено стягнення виконавчого збору від суми, що підлягала стягненню, у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача. Іншого чинним законодавством не передбачено.

7. Посилання Апелянтки на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/1587/13, 761/11524/15-ц, 910/1456/21, 910/11384/20, та на постанову Великої палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах мали місце інші обставини та інше правове регулювання, ніж те, що застосовується до правовідносин, що є предметом спору в цій справі.

8. Твердження Апелянтки, що обраний нею спосіб захисту порушеного права є правильним, оскільки всі постанови у виконавчому провадженні є, на її думку, похідними від оскаржуваної нею постанови державного виконавця, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки, як відзначалося вище, оскаржувана постанова державного виконавця винесення на підставі та на виконання іншої постанови про стягнення виконавчого збору, що є самостійним виконавчим документом у цьому випадку. Тобто, саме постанова, що оскаржується ОСОБА_1 є похідною від постанови про стягнення виконавчого збору з неї, а не навпаки.

9. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

10. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

11. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. .

12. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року - без змін.

13. Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 01 листопада 2022 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

О.В. Карпушова