532/1667/20

1-кп/532/6/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький  районний суд Полтавської області в складі:

судді-  ОСОБА_1 ,

з участю прокурора -  ОСОБА_2 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м. Кобеляки кримінальне провадження № 12020170190000515 по обвинуваченню:

          ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Келебердівка Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого проживаючим в АДРЕСА_1 , останнє місце проживання АДРЕСА_2 громадянина  України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, судимого:

1) 05.11.2004 року Апеляційним судом Полтавської області за п.4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 15 років. Звільнений по відбуттю покарання 04.04.2018 року;

2) 12.09.2019 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 20 квітня 2020 року, в ранковий час, точного часу судом не встановлено, перебуваючи в гостях у ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, повторно, в період випробувального терміну, таємно, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку мобільного телефону марки «Micromax D200» вартістю 300 грн, який знаходився на поличці в приміщені літньої кухні, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 300 грн.

17 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , у денний час, точного часу судом не встановлено, перебуваючи в гостях у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, повторно, в період випробувального терміну, таємно, шляхом вільного доступу, після розпиття з останньою спиртних напоїв, вчинив крадіжку мобільного телефону марки «Nokia 1661-2» вартістю 290 грн та грошових коштів у сумі 200 грн, які знаходилися в жіночій сумці, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 490 грн.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України - таємні викрадення чужого майна  (крадіжки),  вчинені  повторно  у  потерпілих  ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину визнав повністю і повністю підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, зазначивши, що скористався тим, що потерпілі перебували в стані алкогольного сп`яніння і вчинив крадіжку майна та грошових коштів.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, роз`яснивши зміст ст. 349 КПК України, обмежився оголошенням документів, які характеризують особу обвинуваченого. Докази по справі не досліджувалися в зв`язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження тих доказів, які ніким не оспорюються, при цьому учасникам справи було  роз`яснено, що у такому випадку вони  будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про те, що винність  ОСОБА_3 у вчинених кримінальних правопорушеннях повністю і об`єктивно доведена в судовому засіданні.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України визначена вірно, оскільки він повторно вчинив  таємні викрадення чужого майна (крадіжки).

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання є  активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, так як сам по собі факт визнання вини не може бути обставиною, що пом`якшує покарання. Окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, повинне мати місце ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.  Однак,  у  матеріалах  кримінальної  справи стосовно ОСОБА_8 відсутні дані на підтвердження того, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілим. Суд так враховує, що обвинувачений у судовому засіданні хоч і визнав вину та висловив думку щодо необхідності понести покарання, однак не висловив жалю щодо вчиненого.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_3 отримав копію обвинувального акту та справа направлена до суду 10 вересня 2020 року, однак не вживав жодних дій щодо розгляду справи в розумні строки, та в період з 29 березня 2021 року по 31 жовтня 2022 року перебував у розшуку.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує також характер та ступінь тяжкості скоєних ним правопорушень, а також його особу, який раніше неодноразово судимий, має хімічну залежність – багаторічний стаж вживання алкоголю, не має постійного місця проживання (перебуває на обліку бездомної особи), вчинив злочини в період випробувального терміну, а також те, що він свою вину у вчиненому визнав повністю та готовий нести відповідальність за вчинене.

Крім  цього, при призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_9 вироком Київського районного суду м. Полтави визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Однак в період звільнення від відбування покарання, а саме 20 квітня 2020 та 17 серпня 2020 року вчинив нові кримінальні правопорушення.

Статтею 71 КК України визначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Статтею 72 КК України передбачено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид виходячи з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

  Постановою ВС від 12 березня 2020 року (справа № 752/2269/18) встановлено, що у  разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком.  У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком шляхом чатскового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Із урахуванням викладених обставин, оскільки суд дійшов до висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, то з метою забезпечення виконання покладених на ОСОБА_3 обов`язків і запобігання спробам ухилитися від суду (на існування цього ризику вказує переховування ОСОБА_3 від суду та оголошення його в розшук)  , а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення (так як він неодноразово судимий, і вчинив кримінальні правопорушення у період випробувального терміну), вважаю за необхідне обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, узявши його під варту в залі суду негайно. Строк відбування покарання рахувати з 31.10.2022 року.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 370, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково   приєднати   невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2019 року та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць.

Обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, взявши його під варту в залі суду негайно.

Термін відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття його під варту - з 31 жовтня 2022 року.

Речові докази:

- мобільний телефон Micromax D200, який знаходиться у кімнаті збереження речових доказів Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області – повернути власнику – ОСОБА_5 .

- мобільний телефон NOKIA 1661-2 та грошові кошти в сумі 200 грн, повернути власнику – спадкоємцю ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 роз`яснюється, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду або через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя