Справа № 169/962/20 Провадження №11-кп/802/604/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.307, ч.1 ст.310 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року                                                                 місто Луцьк

       Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12020030200000124 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Турійськ Волинської області, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, працюючий лікарем ветеринарної медицини Турійського РУ Дежспоживслужби у Волинській області, несудимий, зареєстрований місце проживання у

АДРЕСА_1 , засуджений:

за ч.1 ст.310 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень;

за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років із конфіскацією усього належного на праві власності майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_8 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років із конфіскацією усього належного на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 у виді застави в розмірі 126120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) гривень, - залишено без змін, а після набрання вироком законної сили заставу, якщо вона не буде звернена в дохід держави, постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_8  строком на два місяці такі обов`язки: не відлучатися із сел. Турійськ Волинської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, носити електронний засіб контролю.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 з метою направлення для відбування покарання.

Відповідно ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 1 липня 2020 року по 7 липня 2020 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.307 КК України (епізод щодо придбання, перевезення та зберігання з метою збуту речовини PVP масою 0,2237 г та канабісу масою 6,769 г) та виправдано ОСОБА_8 через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

Вироком вирішено питання про речові докази, судові витрати та арештоване майно.

Згідно вироку суду ОСОБА_8  визнаний винним в тому, що він навесні 2020 року (точної дати та часу не встановлено) на присадибній ділянці, яка знаходиться на АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_10 , всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ОСОБА_8 умисно незаконно шляхом рихлення землі, прополювання та поливання, вирощував за господарськими приміщеннями між іншими сільськогосподарськими культурами 19 рослин конопель та в трьох горщика для квітів 14 рослин конопель, які приховав за погребом на території подвір`я, в результаті чого виростив 33 рослини конопель, які 1 липня 2020 року в період з 12 години 10 хвилин до 13 години 20 хвилин виявлено та вилучено поліцейськими в ході проведення огляду місця події.

ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.310 КК України, за невстановлених обставин, дати та часу, умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно придбав з метою збуту речовину, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, - PVP, яку незаконно до 23 травня 2020 року зберігав з метою збуту. 23 травня 2020 року о 18 годині 27 хвилин ОСОБА_8 , за попередньої домовленості з особою, щодо якої застосовано заходи безпеки – ОСОБА_11 , з метою збуту психотропної речовини, використовуючи належний йому велосипед, з невстановленого місця в кінець вулиці Миру в селі Кульчин Турійського району Волинської області перевіз речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, - PVP, де умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, з корисливих мотивів та з метою збагачення незаконно за грошову винагороду в розмірі 500 гривень шляхом передавання з рук в руки збув особі, щодо якої застосовано заходи безпеки – ОСОБА_11 , речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, - PVP масою 0,206 г.

ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.310 КК України, за невстановлених обставин, дати та часу, умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно повторно придбав з метою збуту речовину, яка містить в собі психотропну речовину – амфетамін, яку до 15 червня 2020 року незаконно повторно зберігав з метою збуту. 15 червня 2020 року о 18 годині 08 хвилин ОСОБА_8 з метою збуту речовини, яка містить в собі психотропну речовину – амфетамін, особі, щодо якої застосовано заходи безпеки – ОСОБА_11 , за попередньої домовленості з ним, на автомобілі марки «Ленд Ровер» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з невстановленого місця незаконно з метою збуту перевіз речовину, яка містить в собі психотропну речовину – амфетамін, на вулиці Ставецьку в сел. Турійськ Волинської області, де умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, з корисливих мотивів та з метою збагачення, повторно незаконно за грошову винагороду в розмірі 500 гривень, попередньо заховавши у пачку цигарок, шляхом передання з рук в руки, збув особі, щодо якої застосовано заходи безпеки – ОСОБА_11 , речовину, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,0622 г.

ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.310 КК України, за невстановлених обставин, дати та часу, умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно повторно придбав з метою збуту речовину, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, - PVP, яку незаконно до 30 червня 2020 року повторно зберігав з метою збуту. 30 червня 2020 року приблизно о 17 годині 55 хвилин ОСОБА_8 , з метою збуту особі, щодо якої застосовано заходи безпеки, – ОСОБА_11 , речовини, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, за допомогою СМС-повідомлення відправив останньому номер банківської карти № НОМЕР_2 , та вказав суму грошових коштів в розмірі 500 гривень за придбання особливо небезпечної психотропної речовини, що необхідно перерахувати на вказану банківську карту, які о 17 годині 55 хвилин особа, щодо якої застосовано заходи безпеки, – ОСОБА_11 перерахував. Далі ОСОБА_8 , переконавшись у надходженні грошових коштів, зустрівся із особою, щодо якої застосовано заходи безпеки, – ОСОБА_11 у лісопосадці, що розташована в кінці вулиці Миру в селі Кульчин Турійського району Волинської області, де з корисливих мотивів та з метою збагачення, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, попередньо заховавши у пачку цигарок, незаконно повторно, шляхом передання з рук в руки, збув йому речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP масою 0,2237 г.

Також, ОСОБА_8 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.310 КК України, за невстановлених обставин, дати та часу, умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно повторно придбав з метою збуту речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, - PVP масою 0,2237 г та особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, загальною масою 6,769 г, які незаконно переніс до підсобного приміщення на територію домогосподарства, за місцем свого фактичного проживання в АДРЕСА_2 , де зберігав їх з метою подальшого збуту до виявлення та вилучення поліцейськими 1 липня 2020 року під час проведення обшуку.

У вироку зазначено, що дослідивши та оцінивши надані суду стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності – на предмет достатності, витлумачивши, як того вимагає ч.4 ст.17 КПК України, усі вищезазначені обгрунтовані сумніви у користь обвинуваченого, - суд визнав недоведеним допустими, достовірними та достатніми доказами обвинувачення ОСОБА_8 за епізодом щодо незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, загальною масою 6,769 г та особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, масою 0,2237 г, вчиненого повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_8 слід виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вказує, що апеляційна скарга подається у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання собі обвинуваченого та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України). Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.310 та ч.2 ст.307 КК України (епізоди злочинної діяльності 23.05.2020 року, 15.06.2020 року, за епізодом придбання, перевезення та зберігання з метою збуту PVP масою 0,2237 г. та канабісу масою 6,769 г.) та призначити покарання: за ч.1 ст.310 КК України - у виді 1 року обмеження волі; за ч.2 ст.307 КК України - у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного на праві власності майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією усього належного на праві власності майна.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 вказує, що суд першої інстанції при розгляді матеріалів кримінального провадження відносно нього не оцінив кожен з доказів сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку. Зазначає, що докази, здобуті стороною обвинувачення, мали для суду наперед встановлену силу. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та свідчать про порушення в сфері оцінки доказів. Просить вирок Рожищенського районного суду від 31.05.2022 року щодо нього скасувати, а справу призначити для нового розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, міркування прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, а скаргу обвинуваченого заперечив, захисника та обвинуваченого, які заперечили скаргу прокурора та просили вирок суду першої інстанції змінити, задовольнивши при цьому скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, встановлених вироком суду, а також правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.307, ч.1 ст.310 КК України, ґрунтуються на зібраних по справі та перевіреними судом доказах, є обґрунтованими та належним чином мотивованими сукупністю досліджених доказів.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (епізоди злочинної діяльності 23 травня 2020 року, 15 червня 2020 року та 30 червня 2020 року), ч.1 ст.310 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду винність ОСОБА_12 у вчинених кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (епізоди злочинної діяльності 23 травня 2020 року, 15 червня 2020 року та 30 червня 2020 року), ч.1 ст.310 КК України та за вказаних в обвинувальному акті обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , а також даними, що містяться у письмових та речових доказах.

Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілих, документальні та інші докази, які є послідовними та узгоджуються між собою, яким суд дав вірну оцінку, що спростовує доводи ОСОБА_12 про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.310 КК України.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_12 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307 КК України (епізоди злочинної діяльності 23 травня 2020 року, 15 червня 2020 року та 30 червня 2020 року), ч.1 ст.310 КК України.

Статтями 412, 415 КПК України визначені порядок та підстави для призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Разом з тим обвинувачений, прохаючи про призначення нового судового розгляду, не навів підстав для цього, які передбачені законом, не встановив таких підстав і апеляційний суд.

Таким чином істотних порушень кримінального процесуального закону під час розгляду провадження у суді першої інстанції, які могли б істотно вплинути на висновки суду та законність прийнятого рішення під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не виявлено, а тому вимоги апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції до задоволення не підлягають.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_8 за епізодом щодо незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, загальною масою 6,769 г та особливо небезпечної психотропної речовини – PVP, масою 0,2237 г, вчиненого повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.310 КК України, то на думку апеляційного суду вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Так виправдовуючи обвинуваченого за вказаним епізодом місцевий суд визнав обвинувачення ОСОБА_8 недоведеним допустими, достовірними та достатніми доказами.

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

При цьому відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Положенням ч.1 ст.234 КПК України передбачено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Разом з тим з кримінального провадження вбачається, що проникнення до домогосподарства ОСОБА_19 , зокрема й до житлового будинку, фактично відбулося двічі на підставі ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 червня 2020 року.

Так згідно додатку до протоколу обшуку від 1 липня 2020 року (файл MVI 0460), на якому зафіксовано хід проведення обшуку, вбачається, що слідчий, оперативник та працівники відділу спецпризначення увійшли до будинку ОСОБА_19 , переміщувалися в ньому по кімнатах, з`ясовували обставини щодо місцезнаходження ОСОБА_8 , чим фактично розпочали обшук. Далі згідно з цим додатком (файл 0461) поліцейські знову підійшли до будинку ОСОБА_19 , встановили її особу, запросили понятих, оголосили про проведення обшуку та підставу його проведення, після чого вдруге зайшли у вказане житлове приміщення та розпочали проведення слідчої дії під час якої й вилучено вказані речі, які в подальшому визнані речовими доказами.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обшук цього домоволодіння проведено з порушенням вимог ст.ст. 234, 235 КПК України, а отже й з істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим докази, які були здобуті під час проведення вказаного обшуку, а також похідні від них докази є недопустимими.

У апеляційній скарзі прокурора не зазначено жодної обставини, що передбачена ст.412 КПК України, яка б свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду постановити законний та обґрунтований вирок.

Також не заслуговують на увагу твердження прокурора про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_8 покарання судом дотримані, а також в повній мірі враховані обставини на які зроблено посилання в апеляційній скарзі захисника.

Зокрема, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, неодружений, з вищою освітою, працює лікарем ветеринарної медицини Турійського районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області, за місцем роботи характеризується посередньо, а за місце проживання – позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, та вірно прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства та призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкцій ч.2 ст.307, ч.1 ст.310 КК України, а остаточне - на підставі ст.70 КК України у виді позбавлення волі.

Висновок суду щодо призначеного ОСОБА_8 покарання належним чином у вироку вмотивований і підстав сумніватися у його правильності у колегії суддів не виникає.

Обране ОСОБА_8 судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин провадження на підставі дослідження наданих доказів колегія суддів вважає вирок законним і обґрунтованим у зв`язку з чим залишає апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 410, 411, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий  

Судді