Справа № 22-11590/2006 рік                        Головуючий першої інстанції Канурна О.Д.

Категорія: 40                                                     Доповідач: Осипчук О.В.________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21" грудня 2006 року                             Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута - Плюс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 1 листопада 2006 року у задоволені позову ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута - Плюс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позову.

В обгрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку судом першої інстанції наданих доказів.

В апеляційному суді позивач та його представник підтримали доводи скарги в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу НОМЕР_1був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю „Рута - Плюс" в якості ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідно до п. 5.1 Колективного договору на 2006-2008 роки Товариства з обмеженою відповідальністю „Рута - Плюс" і Правилами внутрішнього розпорядку на підприємстві встановлюється такий режим роботи, який зобов'язуються виконувати всі працівники: початок роботи о 8 годині ранку, закінчення роботи о 17 годині, перерва для відпочинку і харчування - з 12.00 до 13.00 години, субота робочий день з 8 години до 13 години, неділя вихідний день. З умовами колективного договору і Правилами внутрішнього розпорядку позивач був ознайомлений. Згідно наказу № НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений з роботи за ст. 40 п.4 КЗпП України за прогул. Згідно протоколу №НОМЕР_3 надана згода профспілкового комітету ТОВ „Рута - Плюс" на звільнення ОСОБА_1 за прогули.

Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з того, що в судовому засіданні найшов своє підтвердження той факт, що 10.06.2006 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з таким висновком суду, оскільки він грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Пункт 4 ст. 40 КЗпП України передбачає, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня , так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку, оскільки позивач не надав безперечних доказів відсутності його на роботі 10 червня 2006 року з поважних причин. Посилання позивача на те, що 10.06.2006 року він звертався до лікувального закладу не підтверджується не тільки документально ( лікарняний листок чи медична довідка), але навіть і показаннями свідків.

З урахуванням наданих доказів суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволені позову, оскільки його пояснення про поважність причини відсутності на роботі нічим не підтверджуються і не спростовують доводів сторони відповідача про вчинення позивачем прогулу без поважних причин.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції всебічно і повно з'ясовані обставини справи, перевірені доводи сторін і ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.

Доводи   апеляційної   скарги   не   спростовують   фактичних   обставин   справи,

встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до посилкового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 1 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.