У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2004 року, яким виправдано:

ОСОБА_1,                                                               ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина  України, раніше не судимого,

–          за ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався. 

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, знаючи, що договір купівлі-продажу від 4 серпня 1999 року жилого будинку у АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_2, є формальним, намагався шляхом обману заволодіти вказаним будинком, звертаючись при цьому до суду та до різних правоохоронних органів.   

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу направити на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що дана справа тісно зв'язана з кримінальною справою щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у шахрайстві, яка направлена на додаткове розслідування. 

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України 2001 року, а ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року.

Суд, перевіряючи вказані обставини, частково задовольнив клопотання адвоката ОСОБА_3  і прийшов до висновку щодо можливості виділення кримінальної справи щодо ОСОБА_2  та направлення її на додаткове розслідування, а згодом,  продовжуючи слухати справу щодо ОСОБА_1, постановив виправдувальний вирок.

Проте з таким висновком суду колегія суддів  погодитись не може.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю і коли це не може негативно відбитися на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення справи.  

Повертаючи справу щодо ОСОБА_2 на додаткове розслідування, суд вказав, що допущена суттєва  неповнота досудового слідства не може бути усунута у судовому засіданні, у зв'язку з чим прийняв рішення про її направлення для проведення додаткового розслідування. 

В основу виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 суд  поклав, у тому числі його показання, у яких він себе винним не визнав і пояснив, що 4 серпня 1999 року він уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1, передавши при цьому останньому  50 тисяч доларів США і даний договір не був фіктивним, показання ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також дані договору купівлі-продажу та матеріали цивільної справи.

Разом з тим, як зазначено у вироку, органами досудового слідства не зібрано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ними не встановлено кого саме він вводив в оману: потерпілу ОСОБА_4 чи працівників правоохоронних органів, до яких він (ОСОБА_1) звертався за захистом своїх прав, і це стало підставою для виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Оскільки при розгляді справи  щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущенні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема ст. 26 КПК України, тобто безпідставно виділено кримінальну справу щодо          ОСОБА_2, а також з урахуваннями того, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тісно пов'язані між собою, а виділення справи можливе лише у виключних випадках і за умови, коли це не може негативно відобразитися на всебічності, повноті, об'єктивності дослідження і вирішення справи, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на додаткове розслідування.

У ході додаткового розслідування необхідно врахувати вищенаведене, всебічно, повно, об'єктивно дослідити  всі зібрані у справі докази та прийняти законне і обгрунтоване рішення.   

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційне подання прокурора  задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування.

СУДДІ:

Присяжнюк Т.І.                   Короткевич М.Є.                       Нікітін Ю.І.