Справа № 464/2536/22                                 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/2021/22                         Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        24 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

               головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

               суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Івасюти М.В.;

адвоката Шали Р.М.

– представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 03 серпня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : з підстав, що передбачені пунктом 1 частини 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки суд прийшов до висновку про те, що вищезгаданий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 38-40).

Згадану ухвалу оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції «для продовження розгляду», покликаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 43-48).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини суд мотивував тим, що „даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України».

Колегія судді вважає, що вищенаведений висновок судом зроблений з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відмова у відкритті провадження у справі з тієї підстави, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, полягає у тому, що позовні вимоги стосуються питання, яке не віднесено до юрисдикції загальних судів і ці позовні вимоги можуть бути розглянуті спеціалізованим судом: адміністративним чи господарським, але не можуть розглядатися жодним іншим загальним судом.

В оскаржуваній ухвалі не наведено, яким саме судом (на думку суду першої інстанції) можуть бути розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини згаданих сторін, оскільки безспірним є те, що такий позов не може розглядатися адміністративним чи господарським судом.

Матеріалами справи безспірно стверджується те, малолітня донька сторін народилася в Україні та є громадянкою України (а.с. 9-11).

На твердження позивача, він та відповідачка (батьки малолітньої) є громадянами Азербайджанської Республіки. При цьому він з малолітньою донькою проживає у квартирі на АДРЕСА_1 , яку орендує по Договору оренди квартири, копія якого є наявною у матеріалах справи (а.с. 17-20).

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Україна є учасницею Гаазької конвенції про юрисдикцію 1996 року на підставі Закону України про приєднання до конвенції від 14 вересня2006 року № 136-V.

Відповідно до статті 5 Гаазької конвенції про юрисдикцію 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця  проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

З урахуванням статті 7 Гаазької конвенції про юрисдикцію 1996 року, у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання.

Частина перша статті 15 Гаазької конвенції про юрисдикцію 1996 року визначає, що під час здійснення своєї юрисдикції органи Договірних Держав застосовують своє національне право.

Будь-які докази того, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи вказані норми міжнародного і цивільного права, а також те, що на момент подачі даного позову до суду позивач разом з малолітньою дитиною проживають на території України (у Сихівському районі міста Львова), даний спір між сторонами підпадає під юрисдикцію судів України, зокрема – Сихівського районного суду міста Львова.

Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 761/3385/19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 752/25543/17-ц і у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням вищенаведеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для повторного вирішення питання відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 03 серпня 2022 рокускасувати і направити справу до згаданого суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 28 жовтня 2022 року.

       Головуючий:                                                Цяцяк Р.П.

       Судді:                                                                Ванівський О.М.

                                                                       Шеремета Н.О.