КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/2681/19 Головуючий у 1 інстанції: Петришин Н.М.

Провадження № 22-ц/824/10507/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Борисової О.В., Поліщук Н.В.,

секретар Шевченко Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Броварської районної ради «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Броварської районної ради «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги») про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі. Зазначав, що починаючи з 1977 року він працював лікарем, у тому числі з 2015 року у відділенні невідкладної допомоги в КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». 01 березня 2019 року КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» несподівано і без належного попередження виданий наказ про його звільнення з займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 03 березня 2019 року, що припадає на вихідний день. Копію вказаного наказу він отримав особисто 14 березня 2019 року. Вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки відповідачем не було надав жодних документальних підтверджень необхідності скорочення кваліфікованих та досвідчених фахівців. Крім того, його було звільнено у вихідний день. Під час роботи КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» неодноразово порушувались його права - він часто працював сам, без фельдшера, жодного разу не видавався спецодяг, на виклики їздив на несправній машині, протягом останніх трьох місяців роботи йому не виплачували премії, не відпускали в чергові відпустки. На його переконання скорочення є тиском на нього, як депутата районної ради. Відповідачем грубо порушена процедура звільнення, не врахована його трудова діяльність та кваліфікація. ОСОБА_1 просив визнати наказ КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`від 01 березня 2019 року № 10-К про його звільнення незаконним та скасувати його; поновити на роботі та стягнути з відповідача 16 680 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2022 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач не вжив усіх заходів щодо переведення його на іншу роботу, порушена процедура попередження про майбутнє звільнення та про необхідність позиції вакантних посад. Наміри відповідача щодо реорганізацію установи є фіктивними. Відповідач не надав суду доказів надання пропозиції про працевлаштування, що суперечить ст. 49-2 КЗпП України. Наявний у справі акт від 18 жовтня 2018 року про відмову від ознайомлення із документами насправді свідчить лише про порушення принципу одночасності, оскільки ознайомлення наказу про вивільнення було 11 жовтня 2018 року. При його звільненні було порушено вимоги ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо надання профспілковим органом згоди на його звільнення.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 13 липня 2015 року ОСОБА_1 обіймав посаду лікаря Броварського РЦ ПМСД. Рішенням Броварської районної ради Київської області від 26 жовтня 2017 року №412-32-VІІ КЗ БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» реорганізовано в КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». (а.с. 6-13, 43 т. І)

Наказом КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`від 20 вересня 2018 року № 146 щодо організації роботи КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» запроваджено суттєві зміни в організації роботи закладу, графіку прийому пацієнтів, перегляду організаційно-штатної структури, нарахування та виплати заробітної плати, преміювання, тощо (а.с. 44 т.1).

ОСОБА_1 ознайомлений з вказаним наказом 01 жовтня 2018 року (а.с. 45 т.1).

Згідно з наказом КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 11 жовтня 2018 року скорочено з 12 грудня 2018 року посади наступних працівників та виведено їх із штатного розпису, зокрема: Відділення невідкладної медичної допомоги: лікар з медицини невідкладних станів - ОСОБА_1 (а.с. 46,47 т.1).

Відповідно до складеного акту від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовився підписувати попередження про майбутнє вивільнення на підставі наказу від 11 жовтня 2018 року №118-к. (а.с. 48 т.1)

Згідно звітності «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (Форма № 4-НП), КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» передбачено вивільнити: Лікар з медицини невідкладних станів - 4; дата наказу про попередження про заплановане вивільнення - 11 жовтня 2018 року, дата наказу про попередження про заплановане вивільнення - 11 жовтня 2018 року, запланована дата вивільнення - 12 грудня 2018 року (а.с. 49 т.1).

Відповідно до акту від 27 листопада 2018 року у приміщенні відділення невідкладної медичної допомоги ОСОБА_1 не надав своєї згоди та не підписав повідомлення з пропозицією про переведення на посаду сімейного лікаря в інший структурний підрозділ, а саме у Красилівську амбулаторію ЗПСМ. (а.с. 50 т.1).

Відповідно до наказу КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`від 04 грудня 2018 року № 360-в ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки терміном 33 календарних дні за робочий період з 13 грудня 2018 року по 22 січня 2019 року (а.с. 51 т.1).

Відповідно до наказу КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`від 21 січня 2019 № 11-в ОСОБА_1 подовжено відпустку надану наказом від 04 грудня 2018 року № 360-в на 9 календарних днів із 23 січня 2019 року по 31 січня 2019 року включно. (а.с. 54 т.1).

Відповідно до наказу КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`від 28 лютого 2019 року № 21-в ОСОБА_1 подовжено відпустку, надану наказом від 21 січня 2019року № 11-в, на 3 календарних дні з 01 березня 2019 року по 03 березня 2019 року включно. (а.с.55 т.1).

Згідно наказу КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» № 10-к від 01 березня 2019 року лікаря невідкладної допомоги ОСОБА_1 звільнено 03 березня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП (скорочення чисельності працівників). Згідно даного наказу зроблено відповідний запис у трудовій книжці. (а.с. 4 т.1).

01 березня 2019 року ОСОБА_1 направлялося повідомлення № 170 про необхідність прибути до інспектора з кадрів КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» для отримання трудової книжки або про можливість отримання трудової книжки поштою (а.с.58-59 т.1).

Відповідно до акту від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 в цей день з`явився в адміністрацію, отримав у бухгалтерії підприємства інформацію про суму нарахованих розрахункових коштів, але трудову книжку у інспектора з кадрів відмовився отримувати, мотивуючи тим, що не отримав з банку підтвердження про зарахування на його рахунок розрахункових коштів. (а.с. 60 т.1).

Наказом КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 07 травня 2019 року № 28-к змінено дату звільнення ОСОБА_1 за наказом від 01 березня 2019року № 10-к на 04 березня 2019 року. (а.с. 62 т.1).

07 травня 2019 року ОСОБА_1 направлялося повідомлення від № 3114 з проханням з`явитися до адміністрації підприємства для ознайомлення з новими розпорядчими документами щодо розірвання трудового договору та надати трудову книжку для внесення змін. (а.с. 63 т.1).

Відповідно до виписок по картковому рахунку 04 березня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 перерахований розрахунок за березень 2019 року в сумі 16706,15 грн., 23 квітня 2019 року перераховано лікарняні за березень 2019 року в сумі 6 445,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги`та інших установ щодо незаконного скорочення чисельності працівників та його звільнення.

Листом від 29 січня 2019 року № 68 КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» повідомило ОСОБА_1 , що рішенням Броварської районної Ради №412-32-VІІ КЗ БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» було реорганізоване в КНП «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», внаслідок чого відбулися зміни в організаційній структурі закладу та фінансуванні. Згідно з Статутом підприємства та ч. 3 ст. 64 ГК підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, зміни в штатному розкладі підприємства відбулися з підстав зазначених вище та не ініціювалися будь-якими листами або розпорядженнями КОДА. (а.с. 16 т. 1).

Листом Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації повідомлено ОСОБА_1 , що скорочення чисельності працівників та зміни у штатному розкладі відбулися у відповідності до рішення № 412-32-VІІ від 26 жовтня 2017 року та не ініціювалися будь-якими листами або розпорядженнями КОДА. (а.с. 14 т. 1).

Листом № 210 від 22 березня 2019 року КНП БРР "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" повідомив, що внаслідок проведення перевірки працівників адміністрації підприємства порушень чинного законодавства не виявлено. (а.с. 17 т. 1).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 , 22 березня 2019 року Департамент охорони здоров`я КОДА повідомив, що ним не видавалися накази щодо скорочення лікарів, які працюють в закладах охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу. Питання щодо проведення перевірки КНП БРР "Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" відноситься до компетенції Броварської районної ради Київської області. (а.с. 92 т.1).

У листі Головного управління Держпраці у Київській області від 14 травня 2019 року зазначено, що звільнення лікаря ОСОБА_1 було проведено відповідно до чинного законодавства, ніяких порушень законодавства про працю з боку адміністрації підприємства не було. Також повідомлено, що за результатами інспекційного відвідування виявлено ряд інших порушень та складено акт інспекційного відвідування, вручено керівнику припис про усунення порушень для виконання.Згідно припису про усунення виявлених порушень №КВ 1017/57/АВ/П вказано, що згідно норм частини 3 статті 40 КЗпП України звільнення ОСОБА_1 слід вважати правомірним не раніше 04 березня 2019 року - наступної дати після його щорічної відпустки (а.с. 83-86, 142-148 т.1).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При цьому, згідно з ч.3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Броварської районної ради Київської області від 26 жовтня 2017 року №412-32-VІІ КЗ БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» реорганізовано в КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». 11 жовтня 2018 року КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» було винесено наказ про скорочення чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації роботи та змінами у фінансово-господарській діяльності КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» відповідно до п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, згідно з яким зазначено про скорочення та виведення із штатного розпису з 12 грудня 2018 року посади 62 працівників відповідно до списку, до якого включено, зокрема і посаду лікаря з медицини невідкладних станівВідділення невідкладної медичної допомоги, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 46,47 т.1).

Про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 був повідомлений за два місяці до скорочення, що підтверджується актом про відмову працівника підписати про наступне вивільнення, від 18 жовтня 2018 року, складеним комісієюКНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» в складі інспектора з кадрів, юрисконсульта та завідувача господарства.

Судом встановлено , що на виконання вимог ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 запропонована посада сімейного лікаря у Красилівській амбулаторії ЗПСМ, що підтверджується актом про відмову працівника підписати повідомлення з пропозицією про переведення на іншу посаду від 27 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 не було надав доказів на спростування вказаних актів, питання про допит як свідків учасників складання актів з метою їх перевірки в суді першої інстанції не порушував.

Суд першої інстанції врахував, що в судовому засіданні ОСОБА_1 послався на те, що акт від 27 листопада 2018 року складений неправомірно, оскільки від посади лікаря сімейної медицини він не відмовлявся та це було погоджено із керівництвом, проте після відпустки його не призначили на посаду, а звільнили.

Таким чином ОСОБА_1 фактично підтвердив, що йому пропонували вакантну посаду лікаря сімейної медицини. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач погодився на таку посаду.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що йому пропонувалася вакантна посада лікаря сімейної медицини у Крисилівській амбулаторії ЗПСМ, заяви про переведення на вказану посаду він не писав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до різних організацій із скаргами щодо незаконності його звільнення, зокрема, і до Головного управління Держпраці у Київській області.

Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 14 травня 2019 року зазначено, що звільнення лікаря ОСОБА_1 було проведено відповідно до чинного законодавства, ніяких порушень законодавства про працю з боку адміністрації підприємства, встановлено не було. Також повідомлено, що за результатами інспекційного відвідування виявлено ряд інших порушень та складено акт інспекційного відвідування, вручено керівнику припис про усунення порушень для виконання, в якому, зокрема зазначено про необхідність зміни дати звільнення позивача оскільки він перебував у відпустці до 04 березня 2019 року.

Головним управлінням Держпраці у Київській області не було встановлено порушеньвимог, визначених ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надав доказів та не зазначив які саме посади не були йому запропоновані КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». З урахуванням пояснень ОСОБА_1 , у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати доведеним, що його звільнення відбулося з порушенням вказаних норм. Доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до фіктивності намірів відповідача КНП БРР «Броварський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про реорганізацію установи.

За висновком колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача ОСОБА_1 про наявність у нього переважного права на залишення на роботі та неотримання роботодавцем дозволу профспілки на його звільнення. Наявність переважного права має значення, коли звільненню у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників підлягають декілька працівників, у такому випадку роботодавець зобов`язаний ураховувати наявність переважного права у працівників, чия посада скорочується. У справі за позовом ОСОБА_1 скорочувались усі посади лікарів з медицини невідкладних станів, одну з яких обіймав позивач.

ОСОБА_1 на момент звільнення не був членом профспілки, що підтверджується відповідною довідкою.

Не зважаючи на це, суд першої інстанції в ході розгляду справи надіслав голові Броварської районної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України запит на згоду або відмову в дачі згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 . На виконання вказаної ухвали Броварська районна профспілкова організація працівників охорони здоров`я повідомила, що при звільненні не враховано внесок ОСОБА_1 в розбудову Броварщини, як висококваліфікованого лікаря, громадського діяча, тому профспілка не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності.

Разом з тим, вищевказана позиція Броварської районної профспілкової організації працівників охорони здоров`я України не спростовує вищенаведених висновків суду щодо дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 . Відповідно, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є безпідставними.

Оскільки ОСОБА_1 не було доведено того, що його звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Борисова О.В.

Поліщук Н.В.