1Справа № 335/6879/22 2-з/335/115/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року                 м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря судового засідання Бородіної Е.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Загрії Н.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним боргом колишнього подружжя, стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільним боргом колишнього подружжя, стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника.

Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони відчуження на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 154,6 кв.м. на земельній ділянці площею 355 кв.м., кадастровий номер 2310100000:05.001:0376, реєстраційний номер майна 18802532, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання сили остаточним рішенням у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали позову та заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи із вищезазначених положень Закону, забезпечення позову не є обов`язком суду, а законодавець вказує лише на таку можливість за наявності вищевказаних умов, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди як виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

З поданої заяви про забезпечення позову не встановлено достатніх даних і обставин, а заявником не наведено належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову обраним позивачем способом може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Матеріали заяви не містять доказів щодо можливого відчуження нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, та доводи заяви в цій частині грунтуються на припущеннях.

Крім того, з матеріалів позову встановлено, що ухвалою суду від 30.09.2021 року вже накладено арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, долученою позивачем, що спростовує доводи заявника про можливе відчуження такого майна.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії” Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, вимоги даної заяви про забезпечення позову суперечать принципу ефективності засобу правового захисту, забезпечення позову обраним позивачем способом є необґрунтованим, оскільки судом не встановлено обставин, які можуть свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову, про які йдеться у клопотанні, може ускладнити виконання майбутнього судового рішення по справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 149-153, 210, 258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Загрії Н.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним боргом колишнього подружжя, стягнення суми в порядку зворотної вимоги (регрес) до солідарного боржника – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя                                                                                В.В. Калюжна