У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          16 березня 2007 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ жилого будинку,

в с т а н о в и л а :

               У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1979 року вона проживала спільно з відповідачем, перебуваючи з ним у фактичних шлюбних відносинах, під час спільного проживання вони купили будинок; цей будинок вона просила поділити, виділивши їй ½ частину.

             Рішенням Тельманівського  районного суду від 9 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачкою обставин, передбачених ст. 74 СК України.

             Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 5 грудня 2006  року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що відсутні докази про те, що будинок перебуває у спільній власності сторін, а з позовом про визнання права власності на частину цього будинку позивачка не зверталась.            

             У касаційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                  

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване  рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Посилання у скарзі на допущену апеляційним судом описку не є підставою для скасування правильного по суті  рішення.

             Вимоги скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції не підлягають розгляду, оскільки це рішення скасовано судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою самої позивачки.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Апеляційного суду Донецької області від 5 грудня 2006  року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін