15 березня 2007 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алчевську про визнання відмови від виплати страхових сум незаконною та їх стягнення, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від              27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від              30 серпня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Алчевську про визнання відмови від виплати страхових сум незаконною та їх стягнення.

Зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті нещасного випадку на виробництві помер ОСОБА_3 Право на одержання страхових виплат після його смерті мав його неповнолітній онук, який перебував на його утриманні.

Страхові виплати виплачувалися на її користь до 1 листопада 2003 року.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно припинив виплачувати страхові виплати, просили визнати відмову від виплати страхових сум незаконною, зобов'язати останнього продовжити виплачувати страхові суми з червня 2004 року по 429 грн. 23 коп. щомісячно до досягнення дитиною 16 років та стягнути заборгованість з 1 листопада 2003 року по 31 травня 2004 року у розмірі 3 004 грн. 61 коп.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 27 травня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 серпня 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 серпня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.