Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Микитюк О.Ю.

ОСОБА_1

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" „Черняхівський комбінат хлібопродуктів" (далі ДП ДАК „Хліб України" „Черняхівський КХП") про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ДП ДАК „Хліб України" „Черняхівський КХП" на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року

встановила:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і просив стягнути з відповідача на його користь 6359 грн. 29 коп. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 1000 грн. моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 травня 2007 року на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) відповідач звільнив його з посади головного інженера, однак належний при звільненні розрахунок не провів, чим завдав йому моральної шкоди.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6359 грн. 29 коп. заборгованості по заробітній платі, 37860 грн. 55 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01 червня 2007 року по 12 січня 2010 року та 300 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач, погоджуючись із стягненням заборгованості по заробітній платі, просить це рішення суду в частині стягнення 37860 грн. 55 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 300 грн. моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає про відсутність його вини у порушенні строків розрахунку при звільненні позивача, оскільки підприємство перебувало в стадії банкрутства, та відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

У відповідності із ч. 1 ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Спору про розмір суми заборгованості, належної звільненому працівникові, між сторонами немає, тому відповідач, згідно ст. 116 КЗпПУ, зобов'язаний виплатити йому суму заборгованості. Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з пояснень позивача, відповідача та матеріалів справи, сторони перебували у трудових відносинах з 2006 року по 31 травня 2007 року. У день звільнення і до цього часу підприємство не провело повного розрахунку із позивачем. Спору про суму заборгованості, яка на день звільнення складала 6359 грн. 29 коп., між сторонами не виникало.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутність його вини у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем, Л оскільки будь-яких доказів щодо цієї обставини відповідачем суду не надано. Колегія суддів погоджується з таким висновком і не бере до уваги долучену до апеляційної скарги копію листа відділу ДВС Черняхівського райуправління юстиції від 17 грудня 2009 року за №10233 з інформацією про накладення арешту на рахунки ДП ДАК „Хліб України" „Черняхівський КХП", оскільки відповідачем не наведено поважних причин неподання цього доказу до суду першої інстанції. Також, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача щодо недоведеності позивачем факту перебування його на роботі в день звільнення, оскільки ця обставина відповідачем належним чином не спростована.

Розмір відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції визначено у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ".

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норді матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДП ДАК „Хліб України" „Черняхівський КХП" відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді