ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/3698/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРМАКО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАЙФ-ФАРМ"

про стягнення 88 231,95 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАРМАКО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАЙФ-ФАРМ" про стягнення заборгованості у розмірі 88 231,95 грн., з яких 85 241,79 грн. основна заборгованість за поставлений товар, 2 600,14 грн. пеня, 392,02 грн. 3% річних за договором поставки №ПК/134 від 09.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару, переданого за договором поставки №ПК/134 від 09.04.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.06.2022 від відповідача надійшло клопотання про ознайомленням з матеріалами справи.

20.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

04.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що твердження відповідача, викладені у відзиві є безпідставними, не відповідають дійсності, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - позивач або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайф-Фарм" (далі - відповідач або покупець) було укладено договір поставки №ПК/134, відповідно до умов кого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількості та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору).

Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних у підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Підприємством та погоджених Товариством замовлень на поставку товару.

За умовами пунктів 3.7., 3.8. спірного договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії продукції відповідачем. Доказом передачі товару Підприємству є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою відповідача та містить відбиток печатки/штампу відповідача (при наявності).

Згідно з пунктами 3.15. та 3.19. даного договору постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив його в місце поставки, зазначене у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, якщо внаслідок приймання продукції було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та цьому договору. Покупець гарантує, що проставлення підпису уповноваженої особи на видатковій накладній Товариства є достатнім підтвердженням прийняття товару Підприємством, погодження його кількості, ціни та асортименту, і така уповноважена особа має достатні повноваження для вчинення таких дій.

Пунктами 5.3. та 5.5. договору передбачено, що ціна кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару. Вартість кожної партії товару обчислюється виходячи з кількості одиниць асортименту товару у відповідній партії та вартості кожної одиниці асортименту товару і вказується у видатковій накладній на кожну окрему поставку.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. даного договору оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. Порядок оплати товару визначається Товариством при поданні відповідачем замовлення на поставку. При здійснені покупцем оплати товару на умовах з відстроченням платежу, строк оплати за товар вказується у видаткових накладних. Перебіг такого строку починається від дати поставки товару, вказаної у видаткових накладних. Надання Товариством рахунку-фактури для оплати товару за умовами відстрочення платежу не є обов`язковим.

Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, оплачені відповідачем грошові кошти покривають заборгованість останнього перед постачальником у порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (пункт 6.6. угоди).

Зі змісту пунктів 7.1., 7.2., 7.3. спірного договору вбачається, що у випадку виявлення невідповідності асортименту та кількості поставленого товару в цілому або його частини видатковій накладній, покупець зобов`язаний оформити належний акт та направити його протягом 2 (двох) календарних днів постачальнику. Покупець має право заявити претензію щодо якості товару впродовж трьох днів від моменту передачі товару постачальником покупцю (при дотримання покупцем необхідних для кожного виду товару умов зберігання). У випадку визнання позивачем такої претензії, він замінює товар на такий, що відповідає умовам договору. Також покупець має право заявляти постачальнику вимоги про повернення поставленої продукції протягом 10 календарних днів від дати розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про вилучення з обігу лікарських засобів та повернення їх постачальнику.

За положеннями пунктів 12.2. та 12.3. договору будь-які зміни та доповнення до даної угоди будуть дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженим представниками та скріплені печатками сторін. Всі додатки, додаткові угоди до цього договору є його невід`ємними частинами.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами договору (пункт 12.7. договору).

Судом встановлено, що 09 квітня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду про врегулювання відносин електронного документообігу до спірного договору, за умовами якої позивач та відповідач домовилися, що з 09 квітня 2021 року при виконанні умов договору вони будуть здійснювати документообіг, в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи "М.Е.Doc", керуючись положеннями Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис" (пункти 1.1., 2.1. та 2.2. вказаної додаткової угоди).

Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання їх з використанням електронного цифрового підпису оператором Е-документів (пункт 2.5. додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2.10. додаткової угоди сторони дійшли згоди про те, що електронні документи, які відправлені та підписані стороною з використанням електронного цифрового підпису, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути надані до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронного документа вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Позивач вказує, що належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними згідно переліку з таблиці 1 в додатку №1 до даної позовної заяви.

Згідно з п. 6.2. договору поставки №ПК/134 покупець зобов`язується здійснювати оплату поставленого товару, в термін вказаний у видаткових накладних, проте, як зазначає позивач у позовній заяві, покупець порушив умови договору і своєчасно не оплатив вартість отриманого товару у розмірі 91 347,75 грн.

Позивач зважаючи на військовий стан, звернувся через електронну пошту до відповідача з вимогою за вих. 31/03/22-лайф від 31.03.2021 про сплату заборгованості та можливі шляхи її погашення. Проте, як вказує позивач, заборгованість сплачена відповідачем була частково.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем оплата за товар за договором своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем станом на 12.05.2022 виникла заборгованість у розмірі 85 241,79 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача окрім суми основного боргу, 2 600,14 грн. пені та 3% річних у розмірі 390,02 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару загалом на суму 85 241,79 грн. за видатковими накладними, перелік яких наведений у позовній заяві.

Судом встановлено, що вищенаведені видаткові накладні підписані сторонами за допомогою використання електронно-цифрових підписів, жодних заперечень щодо кількості, асортименту, якості не містять. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача відносно поставленої продукції.

Натомість, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між сторонами Договором не здійснив оплату поставленого товару. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 85 241,79 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 85 241,79 грн. відповідачем не виконано.

Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 85 241,79 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 85 241,79 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 600,14 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 390,02 грн.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку в межах заявлених періодів та дійшов висновку про те, що сума 3% річних у розмірі 390,02 грн., є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 85 241,79 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 2 600,14 грн. пені, 392,02 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАЙФ-ФАРМ» (Україна, 03126, місто Київ, БУЛЬВАР ІВАНА ЛЕПСЕ, будинок 79, ідентифікаційний код 36924043) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАРМАКО» (Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ БАЛУКОВА, будинок 21, ідентифікаційний код 20037376) суму основного боргу у розмірі 85 241,79 грн., пеню у розмірі 2 600,14 грн., 3% річних у розмірі 392,02 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2022.

Суддя І.В. Приходько