ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/94/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі  судді Стадник М.С.             

за участі секретаря судового засідання Десятник О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, вул. Чернівецька,54, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46006

про стягнення 86 431 084,68грн, з яких: 61 424 948,00грн борг за Договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 10 713 184,10грн пені, 5 134 452,41грн три проценти річних та 9 158 500,17грн інфляційні втрати.

За участі представників:

позивача – адвоката Міненка Віктора Миколайовича, довіреність №14-18 від 15.01.2021;

відповідача - адвоката Ловчук Марії Василівни, довіреність №03/02 від 04.02.2021.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Ухвалою суду від 25.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 23.03.2021, а у судовому засіданні 23.03.2021, враховуючи подані відповідачем відзив на позовну заяву №03/921 від 15.03.2021 (вх. 2280 від 17.03.2021) та позивачем відповідь на відзив б/н від 23.03.2021 (вх. 2443 від 23.03.2021), постановлено ухвалу про оголошення перерви до 20.04.2021, яку занесено у протокол судового засідання, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 20.04.2021, враховуючи подані відповідачем клопотання: №03/802 від 13.04.2021 (вх. №3210 від 14.04.2021) про витребування доказів, №03/803 від 13.04.2021 (вх №3212 від 14.04.2021) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), №03/951 від 19.04.2021р. (вх. №3394 від 20.04.2021р.) про відкладення, підготовче засідання відкладено на 30.04.2021, а у судовому засіданні 30.04.2021, враховуючи подані: відповідачем заперечення на відповідь на відзив № 03/981 від 28.04.2021 ( вх. № 3684 від 28.04.2021) та позивачем заперечення на клопотання про залучення третьої особи №39/1-3349-21 від 29.04.2021 ( вх..№3704 від 20.04.2021), для надання можливості сторонам познайомитися із поданими запереченнями, продовжено строк підготовчого провадження та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 14.05.2021. Представники сторін повідомлені про дату і час судового засідання.

В судових засіданнях 14.05.2021 та 11.06.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних  послуг , та враховуючи подані третьою особою пояснення №0995/15-21 від 15.06.2021 ( вх.№5071 від 15.06.2021), клопотання відповідача №03/1001 від 12.05.2021 про призначення судово-економічної експертизи, для надання можливості учасникам справи сформувати перелік питань для їх вирішення експертом та визначити установу, якій слід доручити проведення такої експертизи, постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 11.06.2021 та до 17.06.2021, які занесено у протоколи судових засідань. Учасники справи повідомлені про дату і час судового засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2021 призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ухвалу суду від 17.06.2021 скасовано, а матеріали справи направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 09.11.2021 призначено підготовче засідання на 07.12.2021,учасники справи повідомленні про дату і час розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2022 та надано можливість позивачу розглянути клопотання відповідача №03/1555 від 03.12.2021 про долучення доказів (висновок експерта №674/689-692/21-22 від 02.07.2021 за результатами проведення судової економічної експертизи, учасники справи про дату і час розгляду справи.

У судовому засіданні 21.01.2021, враховуючи клопотання відповідача про долучення доказів №03/50 від 20.01.2022 (вх. №389 від 20.01.2022) та про відкладення розгляду справи, думку представника позивача, відкрито розгляд справи по суті без заслуховування представника останнього, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 11.02.2022, яку занесено у протокол судового засідання, а ухвалою суду від 14.02.2022 у зв`язку з тим, що засідання 11.02.2022 не відбулося, призначено розгляд справи по суті на 11.03.2022, учасники справи про дату і час розгляду справи.

          Ухвалами суду від 11.03.3022, 12.04.2022 та від 29.04.2022, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. “Про введення воєнного стану в Україні”, розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022р. № 10-р, клопотання відповідача,  думку представника позивача, не повідомлення третьої особи про дату і час розгляду справи, розгляд справи відкладено відповідно на 12.04.2022, на 29.04.2022 та 27.05.2022. Позивач та відповідач повідомлені про дату і час судового засідання, а третя особа ухвали суду від 12.04.2020 та 29.04.2022 не отримала.

У судових засіданнях 27.05.2022, 21.06.2022, 09.08.2022 та 26.08.2022, враховуючи Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (в редакції Указів №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022р.), розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р. рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022  оголошено перерву відповідно до 21.06.2022, до 09.08.2002, до 26.08.2022 та до 23.09.2022, які занесено у протоколи судових засідань. Учасники справи про дату і час розгляду справи.

          Представник позивача підтримав позовні вимоги, на обґрунтування таких посилається на належне виконання позивачем умов Договору постачання природного газу №18-01-ВТВ від 27.02.2018, підтвердженням чого є акти приймання – передачі природного газу, поставленого за лютий 2018 року на суму 15 776 127,36грн та березень 2018 року на суму 80 708 820,64грн. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 61 424 948,00грн. За порушення грошових зобов`язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені. Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив, так як зменшення розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника, а останнім не надано доказів, які дають підстави для зменшення розміру пені виходячи з інтересів сторін, зокрема, – позивача, а також посилання відповідача на обставини непереборної сили, а саме не доведення Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифу на розподіл, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами договору не передбачено звільнення від відповідальності за невідповідність тарифу, ненадання субвенцій з державного бюджету або будь яких інших умов. Звертає увагу суду, що спір виник з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів, а зменшення розміру пені та штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне виконання умов договору, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності, що призведе до порушення балансу інтересів сторін. Просить позов задовольнити.

Відповідач щодо позовних вимог заперечує, посилається на те, що природний газ, що постачається за договором укладеним між сторонами, використовується споживачем для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, які враховуються при встановлені тарифів на послуги з розподілу природного газу. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, обсяг виробничо-технологічних втрат природного газу безпосередньо впливає на формування тарифу на послуги з розподілу природного газу та відповідно на відпускну ціну природного газу для споживачів. ПрАТ «Тернопільгаз». З метою забезпечення діяльності з розподілу природного газу товариство неодноразово зверталося до НКРЕ КП з листами про перегляд тарифу на 2018 та 2019 роки. У структурі тарифу на розподіл природного газу який затверджений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2305, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами договору, закладено на покриття виробничо-технологічних втрат тільки 117,67млн грн, а для фактичного покриття потреб ВТВ ПрАТ «Тернопільгаз» на рік необхідно – 323,5 млн.грн на рік. Таким чином внаслідок не доведення НКРЕ КП тарифу на розподіл, ПрАТ «Тернопільгаз» за результатами роботи на 2018 рік понесло збитки на суму 138,6 млн. грн, за результатами 2019 року станом на 30 вересня збитки скалами 228,9 млн.грн. За відсутності затвердженого необхідного тарифу у відповідача відсутні обігові кошти для здійснення оплати за природний газ для виробничо-технологічних витрат, а тому вини останнього у виникненні заборгованості немає. Згідно висновку судово-економічної експертизи від 02.07.2021 №674/689/692/21-22 проведеної за клопотанням ПрАТ «Тернопільгаз», саме внаслідок не доведення НКРЕ КП економічно обґрунтованого тарифу на здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу, збитки по підприємству склали 422 108,89тис.грн, в тому числі  по роках: за 2017 – 28948,33тис.грн, за 2018 рік – 119 717,66грн, в 2019 році – 275 442,90тис.грн. Подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, на підтвердження важкого фінансового стану підприємства надав Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік та за 2019 рік та за І квартал 2022 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 № 641, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02. 2021 № 104, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928 продовжено до 31 грудня 2022 року та, з врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, який продовжено до 21.11.2022.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Постачальник)) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (далі – Споживач),  керуючись Законом України “Про ринок природного газу”, та іншими нормативно-правовими актами, укладено 27.02.2018 Договір постачання природного газу №18-01-ВТВ. з врахуванням Додаткової угоди №1 від 28.02.2018 (далі – Договір) .

Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе зобов`язання:

- постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти  та оплатити газ на умовах договору, газ використовується Споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача ( п п. 1.1, 1.2  Договору);

- Постачальник передає Споживачу з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 газ обсягом 4 500,0 тис. куб.м та з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року газ обсягом 10         000,00 тис. куб. м ( п. 2.1 Договору з врахуванням Додаткової угоди №1 );

- не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов`язується надати Постачальнику підписані та скріплені печаткою Споживача два примірники акта приймання – передачі газу  у якому зазначаються обсяги використаного за Договором газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 13-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Споживачу один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання Постачальником акту-приймання – передачі газу, Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини не підписання акта;

- ціна за 1000 куб.м. газу: з 01 лютого 2018 року становить 8 451,00грн, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 690,20грн, усього до сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ – 1 141,20грн, з 01 березня 2018 року становить 7 408,00грн, крім того податок на додану вартість (20%) – 1 481,60грн, усього до сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ – 8 889,60грн (п. 5.2 Договору, п. 3 Додаткової угоди);

- оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки на поточний рахунок Постачальника, датою поставки вважається зарахування коштів на поточний рахунок  Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.2 Договору);

- Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами і діє в частині реалізації природного газу з  01 лютого 2018 року до 31 березня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Постачальник, на виконання умов Договору, протягом лютого - березня 2018 року поставив Споживачу природний газ в кількості 10 634,663 тис. куб. м  на загальну суму 96 484 948,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 28.02.2018  в кількості 1 555,647 тис.куб.м на суму 15 776 127,36грн та від 31.03 2018 в кількості 9 097,016 тис. куб.м на суму 80 708 820,64грн, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін Договору.

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку за період з 01.01.2018 по 31.01.2021 відповідачем перераховано 35 060 000,00грн. Не проведення відповідачем оплати 61 424 948,00грн боргу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі  ГК України).

-  до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України);

- відповідно до ст. 655 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 265 ГК України           за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений природній газ у лютого та березні 2018 року згідно Договору постачання природного газу №18-01-ВТВ від 27.02.2018 становить 61 424 948,00грн, а тому в частині основного боргу позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання у п. 8.2 Договору відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні нарахування, встановив їх правомірність в розмірі 9 158 500,17грн інфляційних втрат, які підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Щодо заявленої суми 10 713 184,10грн пені та 5 134 452,41грн три проценти річних, то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення санкцій, річних вважає за можливе задовольнити його. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається наявність обставин, що дають право суду задовольнити клопотання відповідача, зокрема;

- згідно Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік та за 2019 рік та за І квартал 2022 року у Приватного акціонерного товариства "Тернопільгаз" фінансовий результат від операційної діяльності підприємства становить: 2018 рік – 138 619 тис. грн, 2019 рік – 228         907 тис. грн та 2020 рік – 169 462 тис. грн. збитку;

- відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 02.07.2021 №674/689/692/21-22 проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за клопотанням ПрАТ «Тернопільгаз», згідно поданих документів ПрАТ "Тернопільгаз" ( звітів форми 4-НКРЕКП-розподіл природного газу та форми 8-Б-НКРЕКП-газ-моніторинг за період 2017-2019 роки) збитки від провадження ПрАТ "Тернопрільгаз"  діяльності з розподілу природного газу, становлять 422 108,89тис.грн, в тому числі по роках: за 2017 – 28948,33тис.грн, за 2018 рік – 119 717,66грн, в 2019 році – 275 442,90тис.грн.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного суду, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по Договору поставки, суд вважає за можливе зменшити суму пені та 3% річних на 90%, та стягнути 1 071 318,41грн пені та 513 445,24грн три проценти річних, а в решті суми пені – відмовляє.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Судовий збір у розмір 794 500,00 грн, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” (вул. Чернівецька,54, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46006, ідентифікаційний код 03353503) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 61 424 948 ( шістдесят один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн 00коп. борг за договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 1 071 318 ( один мільйон сімдесят одна тисяча триста вісімнадцять) грн 41коп. пені, 513 445 ( п`ятсот тринадцять тисяч чотириста сорок п`ять) грн 24коп. три проценти річних та 9 158 500 ( дев`ять мільйонів сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот) грн 17коп. інфляційні втрати та 794 500 (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот) грн 00коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 20 жовтня 2022 року.

Суддя                                                                       М.С. Стадник