Номер провадження: 11-кп/813/1933/22

Справа № 521/12978/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

       18.10.2022 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі: ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинувачених – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12021162490000420 від 26.03.2021р., за обвинуваченням:

                ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.27, ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів кримінального провадження, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021162490000420 від 26.03.2021р. за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.27, ч.5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2022р. застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 07.11.2022р. включно, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 грн; застосовано до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 07.11.2022р. включно, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 грн; застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 07.11.2022р. включно, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 грн; застосовано до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту та заборонено залишати місце фактичного проживання в період з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин ранку наступної доби, строком на 2 місяці, до 09.11.2022р. Накладено арешт із забороною користування, володіння та розпорядження на речі, які були виявлені та вилучені під час обшуку в автомобілі «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , перелік яких зазначений у резолютивній частині ухвали суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду захисник – адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинувачених   ОСОБА_7 та ОСОБА_8  подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в частині обрання відносно них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якій просить ухвалу суду частково скасувати, відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 має закінчений склад злочину, що унеможливлює продовження вказаного кримінального правопорушення. Також судом було визначено непомірний розмір застави для обвинувачених, що фактично створює запобіжний захід у виді тримання під вартою безальтернативним запобіжним заходом, та відсутнє обґрунтування, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обов`язків обвинувачених. Крім того, власником автомобіля «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_13 , проте розгляд клопотання про накладення арешту на майно відбувся без її повідомлення та участі, що суперечить вимогам ч.1 ст. 172 КПК України. Також в ухвалі суду не зазначено мету застосування такого запобіжного заходу як накладення арешту на майно, чи є предмет арешту речовим доказом, або об`єктом кримінально карних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт накладається в забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх захисника – адвоката ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційну скаргу з мотивів наведених в ній, та скасувати ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та накладення арешту на майно, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що захисником - адвокатом ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подано апеляційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09.09.2022р. в частині обрання відносно них запобіжного заходу у виді тримання під ватою, а тому предметом апеляційного перегляду є вказана ухвала саме в цій частині.

Частиною другою ст. 392 КПК України визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Отже, кримінальним процесуальним законом України передбачений вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Відповідно до вищевказаних положень кримінального процесуального закону, ухвала суду першої інстанції про арешт майна, постановлена під час судового провадження, відсутня у переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Отже, ухвала в частині накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст. 392 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, а тому не може бути предметом перегляду в апеляційному порядку.

Стосовно інших учасників ухвала суду не оскаржена, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Водночас, при здійсненні   апеляційного перегляду колегія суддів, крім норм  Конституції України,  національного законодавства, в тому числі і  кримінального процесуального законодавства керується  Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної  діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод»,  якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи  виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу э забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання виникнення ризиків, передбачених частиною першою цієї статті.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, які надійшли до суду апеляційної інстанції, Малиновським районним судом м. Одеси  здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12021162490000420 від 26.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.27, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 посилаючись на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст.27, ч.5 ст. 185 КК України, наявності ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також те, що застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить дієвості цього кримінального провадженн та буде недостатнім для запобігання ризикам наведеним у клопотанні, що буде перешкоджати вирішенню таких завдань кримінального провадження, як забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, за для того, щоб обвинувачений був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи питання доцільності обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував дані про його особу, вік та сімейний стан, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2, ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, яке за класифікацією злочинів, віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_7 у разі визнання його винним, з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, відсутність міцних соціальних зв`язків, може спонукати його до переховування від суду. Також наявність ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності, вчиненого з корисливих мотивів, відсутність офіційного працевлаштування та джерела доходу, що може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення.

Разом з цим, суд враховуючи положення ч.5 ст. 182 КПК України, тяжкість та обставини злочину у якому обвинувачується ОСОБА_14 , данні про його особу, визначив розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.27, ч.5 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками «організація таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, вчиненого в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою», за яке передбачено призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст.178, 331 КПК, які регламентують обрання запобіжного заходу.

Також, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, наявності ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також те, що застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить дієвості цього кримінального провадженн та буде недостатнім для запобігання ризикам наведеним у клопотанні, що буде перешкоджати вирішенню таких завдань кримінального провадження, як забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, за для того, щоб обвинувачений був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи питання доцільності обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховуючи дані про його особу, вік та сімейний стан, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, яке віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_8 у разі визнання його винним, з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, відсутність міцних соціальних зв`язків, може спонукати його до переховування від суду, а також наявність ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності, вчиненого з корисливих мотивів, відсутність офіційного працевлаштування та джерела доходу, що може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення, дійшов висновку про неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Разом з цим, суд враховуючи положення ч.5 ст. 182 КПК України, тяжкість та обставини злочину у якому обвинувачується ОСОБА_8 , данні про його особу, визначив розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками «вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, вчиненого в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою», за яке передбачено призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст.178, 331 КПК, які регламентують обрання запобіжного заходу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Апеляційний суд вважає, що вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який визначений судом першої інстанції відносно ОСОБА_7 , є пропорційним ризикам у кримінальному провадженні за ч.2, ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, оскільки у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, з урахуванням тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним та може спонукати його до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також відсутність офіційного працевлаштування і джерела доходу, вчинення умисного злочину проти власності з корисливих мотивів, дає підстави вважати про наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про застосування строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги адвоката, колегія суддів не знаходить.

Отже, колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий вид запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Також, апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції відносно ОСОБА_8 вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є пропорційним ризикам у кримінальному провадженні за ч.5 ст. 185 КК України, оскільки не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м`який. Також застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, з урахуванням тяжкості покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним та може спонукати його до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відсутність офіційного працевлаштування і джерела доходу, вчинення ОСОБА_8 умисного злочину проти власності з корисливих мотивів, дає підстави вважати про наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про застосування строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги адвоката, колегія суддів не знаходить.

Отже, колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий вид запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії» § 145, «Гарицьки проти Польщі» § 47, «Храїді проти Німеччини» § 40, «Ілійков проти Болгарії» §§ 80-81).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі, що може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_7 у раз визнання його винним, що може спонукати його до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, а також відсутність міцних соціальних зв`язків, роботи та постійного джерела доходу, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні умисного злочину проти власності з корисливих мотивів, колегія суддів приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також, кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , з дня надходження до суду обвинувального акту не завершене, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі, що може йому загрожувати у раз визнання винним, може спонукати його до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, а також відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, відсутність офіційного працевлаштування та постійного джерела доходу, а також те, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні умисного злочину проти власності з корисливих мотивів, колегія суддів приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Будь яких інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, матеріали провадження, які надійшли до апеляційного суду, не містять, та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції стороною захисту не надано.

Враховуючи обсяг обвинувачення  ОСОБА_7 у сукупності із тяжкістю можливого покарання, дані про його особу, наявність ознак справжнього суспільного інтересу, а також те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави вважати, що застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, є обґрунтованим.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, передбачених ч.2  ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та стороною захисту не наведено обставин, які могли бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Також судом апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, не встановлено будь-яких даних про застереження, які б робили неможливим перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження, які надійшли до суду апеляційної інстанції, не містять таких відомостей, та стороною захисту в судовому засіданні в апеляційному суді не наведено.

Враховуючи обсяг обвинувачення  ОСОБА_8 у сукупності із тяжкістю можливого покарання, дані про його особу, наявність ознак справжнього суспільного інтересу, а також те, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави вважати, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, є обґрунтованим.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, передбачених ч.2  ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та стороною захисту не наведено обставин, які могли бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Враховуючи вище зазначене, судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень положень КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Отже висновок суду про наявність достатніх підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_7 та обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням розміру застави, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката - відсутні.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 177, 178, 183, 194, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2022 року про застосування відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2022 року в частині, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 07.11.2022р., з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 грн., та якою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 07.11.2022р., з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

         Повний текст ухвали оголошено 19 жовтня 2022р.

Судді:

ОСОБА_2                                 ОСОБА_3                                 ОСОБА_4