КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 

Провадження 11-кп/824/3847/2022 Єдиний унікальний номер 753/3758/22  Категорія: ст. 422-1 КПК України Головуючий у суді 1 інстанції – ОСОБА_1  

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            17 жовтня 2022 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді:                                                  - ОСОБА_2

суддів                                                                        -  ОСОБА_3

                                                                                              -  ОСОБА_4

за участю секретаря                                                 -  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України

            ОСОБА_6

            ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, з середньою             освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,  який проживає за адресою:                        АДРЕСА_2 ,

 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - кожному -  продовжено строк тримання під вартою до 25 листопада 2022 року включно.

Визначений раніше  судом кожному з обвинувачених розмір застави залишений без зміни.

Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, змінити йому запобіжний захід на будь-який інший не пов`язаний з перебуванням під вартою, а також зменшити суму застави с 50 мінімальних заробітних плат на мінімально можливу зі 125000 грн. на можливу 20000 грн., або мінімальну, так як він під арештом знаходиться вже 7 місяців, вина його не доведена. Жодних дій в суді за цей час не було проведено, судове засідання кожний раз відкладається не з його вини. Органи обвинувачення необґрунтовано висувають свою позицію, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень. Він раніше не судимий, раніше не притягувався, навіть, до адміністративної відповідальності. Вважає, що суд безпідставно  приймає до уваги позицію сторони обвинувачення, не приймаючи до уваги його доводи щодо невинуватості. Зговору з ОСОБА_7 у нього не було, останній сам вчинив якісь дії, про які він ( ОСОБА_8 ) дізнався пізніше тільки від співробітників поліції, що підтверджував і сам ОСОБА_7 .

            Про день та час апеляційного розгляду сторони кримінального провадження повідомлені у встановленому законом порядку.

                Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється колегією суддів за відсутності захисника, обвинуваченого та прокурора, оскільки жодним з них не  заявлялось клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

            Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні та витребувані матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

            Оскільки апеляційна скарга подана лише стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , апеляційний розгляд, відповідно до положень ст. 401 КПК України, проводиться в межах поданої апеляційної скарги.

З наявних матеріалів встановлено, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12022100020000690 від 18 лютого 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за фактом таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 18 лютого 2022 року близько 11 год. спільно з ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_3 з метою вчинення крадіжки чужого майна, та у подальшому, піднявшись на п`ятий поверх вказаного будинку, приблизно об 11.05 год. за допомогою наявних у них спеціальних інструментів, заздалегідь підготовлених предметів для зламу замків, зламали циліндричний механізм замка вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4 , проникли до приміщення даної квартири, звідки викрали належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 76575, 66 грн., однак, невдовзі були затримані працівниками поліції.

29 вересня 2022 року судом у порядку, передбаченому ч. 3  ст. 331 КПК України, розглянуто питання доцільності продовження обвинувачених під вартою.

Суд, вислухавши:

-  позицію прокурора, який вважав, що відносно ОСОБА_6 ризики не зменшились, останній схильний до кримінальних правопорушень, притягується не по одній кримінальній справі, санкція статті передбачає покарання від 3 до 5 років позбавлення волі, що може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду;

                  - захисника, який  вважав ризики, зазначені прокурором, необґрунтованими, вказавши, що відносно ризику переховування можливо запобігти, застосувавши до ОСОБА_6 заставу, а тому просив зменшити розмір застави до мінімальної,  враховуючи майновий стан підзахисного;

- обвинуваченого ОСОБА_6 ,  який не погодився з клопотанням прокурора, вказавши, що  він прожив 40 років, раніше не притягувався до будь-якого виду відповідальності, а в районі нового року здійснив незначне порушення, що він займається криптовалютою, просив зменшити розмір застави, оскільки для нього це досить велика суми, або змінити запобіжний захід на більш м`який, що він не має наміру на когось тиснути;

дійшов висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися, ризики не зменшились.

      Суд, оцінивши у сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, репутацію ОСОБА_6 , майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, врахувавши наявність об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, обґрунтував прийняте рішення тим, що  ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від на строк від трьох до шести років.

      Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання ОСОБА_6 винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 ,  дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

      Враховуючи обставини, передбачені  ст.199 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання обставин, зазначених у ч. 3 ст.199 КПК України, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

      При цьому місцевим судом врахована відсутність даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 в слідчому ізоляторі за станом здоров`я.

      З урахуванням встановлених обставин,  суд дійшов висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 діб.

      Одночасно, враховуючи вимоги п.2 ч.5 ст.182 , ч.3 та ст. 183 КПК України, суд дійшов висновку про можливість  залишення  без змін розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді від 19 лютого 2022 року, ОСОБА_6 у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до  положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана  можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим   ст. 177 цього Кодексу.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Так, положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам особи:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як встановлено з наявних даних,  питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, а, відтак, обґрунтованість  висунутого обвинувачення на даний час перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів.

За таких обставин, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,  місцевий суд врахував обставини інкримінованого                  ОСОБА_6   кримінального правопорушення, його наслідки,  та виходив з наявності ризиків, передбачених  ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

З наявних матеріалів встановлено, що  ОСОБА_6   раніше не судимий.

Відповідно до п. 4  ч. 2 ст. 183 КПК України Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На даний час ОСОБА_6   висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.   

Таким чином, з огляду на тяжкість покарання, яке може бути призначене ОСОБА_10 ,  з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності, ОСОБА_6 має можливість переховуватися від суду, що є ризиком у контексті кримінального провадження, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Окрім того, згідно з наявними даними, що стосуються особи обвинуваченого, встановлено, що відносно  нього 20 вересня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт за ч. 3 ст. 185 КК України; 17 грудня 2021 року слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України, що свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

      Також колегія суддів враховує, що з наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів не встановлено жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися  заходи на ухилення від суду, перешкоджання відправленню правосуддя у спосіб неявки в судові засідання.

      Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого в  інкримінованому  йому кримінальному правопорушенні, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим, з урахуванням обставин справи, даних про особу обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку, що на цей час ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшилися на стільки, щоб зробити висновок, що інші запобіжні заходи забезпечать належну  поведінку обвинуваченого під час розгляду справи та виконання відповідних обов`язків.

Будь-яких застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого за станом здоров`я в умовах СІЗО наявні матеріали не містять, як і не надані такі відомості обвинуваченим.

       З огляду на встановлені під час  апеляційного розгляду обставини, колегія суддів доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу,  ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_6   запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених  ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних під час апеляційного розгляду матеріалах.

      Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

       З урахуванням того, що наявні матеріали не містять даних, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні:

       -  злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

       - злочину, який спричинив загибель людини;

       - злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України,  а також  щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів,

       - наявні матеріали не містять даних, що ОСОБА_6   у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним;

       - що він був оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором,

на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави.

      Що стосується розміру застави, визначеного обвинуваченому, то колегія суддів враховує таке.

      Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

      Згідно з положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

      Відповідно до ухвали суду визначений ОСОБА_11 розмір застави - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин інкримінованого обвинуваченому злочину,  є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

       Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі з`ясованих  на даний час обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення,  тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає,  у зв`язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

            Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, - 

                                    П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_6 - залишити без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 25 листопада 2022 року включно, визначений раніше  судом обвинуваченому розмір застави залишений без зміни, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________________                    __________________                _________________________

    ОСОБА_2                                    ОСОБА_3                                 ОСОБА_4