Справа № 523/1562/18

Провадження №2/523/158/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2022 р.Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді – Бузовського В.В.,

при секретарі – Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 16 в м. Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за договором позики у розмірі 42 886 741,22 гривень, в тому числі: основна сума боргу у розмірі 2 207 337 грн., пеня у розмірі 40 283 900,25 грн, три відсотки річних у розмірі 94 419 грн., інфляційні витрати 301 084,22 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 26 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , з іншого, був укладений нотаріально пос­відчений договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 пере­дав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 443 839 гривень 24 коп., що в еквіваленті за до­мовленістю сторін складає 95 480 доларів США 00 центів. Відповідно до п. 19 Договору позики, цей договір був укладений за згодою дружини позичальника - ОСОБА_3 , викладеної у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мозолєвою О.В. Даною згодою відповідачка надала згоду своєму чоловіку, ОСОБА_2 , на укладення договору позики та отримання грошових коштів, зазначених в п. 1 Договору у власність, а також на виконання приписів п. 13 Договору з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором передачі в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, розташованої за наступною адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності відповідачів по справі. Грошові кошти згідно п. 3 Договору, відповідач повинен був поверну­ти в строк до 26.04.2017 року. Тим же пунктом Договору був встановлений гра­фік повернення позичальником грошових коштів, відповідно до якого відповідачі по справі повинні повернути: 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 лис­топада 2016 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 гру­дня 2016 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 січня 2017 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 люто­го 2017 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 бе­резня 2017 року включно; 2 049 671, що еквівалентно сумі 80 080 доларів США в строк до 26 квітня 2017 року. На виконання приписів п. 3.2 Договору та ст. 545 ЦК України згідно роз­писок про отримання грошових коштів від 24 листопада 2016 року, 30 січня 2017 року, 27 березня 2017 року ОСОБА_2 були повернуті грошові кошти згідно графіка повернення грошових коштів згідно Договору на суму еквівалентну 9 240 доларів США (3 платежі х 3080 доларів США). У зв`язку з тим, що відповідачі й досі не повернули позивачу більшу час­тину запозичених грошей, позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.33 т.2).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, шляхом направлення судової повістки кур`єрською службою доставки (а.с.109,111,113 т.2) та направленням SMS повідомлення (а.с.105,106, 115, 116 т.2), про причини неявки суду не повідомили. Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням на території України воєнного стану (а.с.117 т.2). Однак, вказана заява не приймається судом до уваги, оскільки відповідач протягом тривалого часу не цікавиться станом провадження по даній справі, не з`являється в судові засідання, не враховуюче те, що відповідно до розпорядження в.о. голови суду, Суворовський районний суд м. Одеси продовжує здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану з посиланням на можливий альтернативний спосіб розгляду справи, зокрема за заявою позивача, в режимі відеоконференції, тощо.

Рішення ухвалено за відсутності учасників справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , з іншого, був укладений нотаріально пос­відчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., реєстровий №2650, договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 пере­дав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 443 839 гривень 24 коп., що в еквіваленті за до­мовленістю сторін складає 95 480 доларів США 00 центів. Грошові кошти згідно п. 3 Договору, відповідач повинен був поверну­ти в строк до 26.04.2017 року. Також, був встановлений гра­фік повернення позичальником грошових коштів, а саме: 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 лис­топада 2016 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 гру­дня 2016 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 січня 2017 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 люто­го 2017 року включно; 78 833 гривень, що еквівалентно сумі 3 080 доларам США в строк до 26 бе­резня 2017 року включно; 2 049 671, що еквівалентно сумі 80 080 доларів США в строк до 26 квітня 2017 року (а.с.13-16 т.1).

На момент укладення договору позики від 26.10.2016 року, ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , шлюб зареєстрований 12.12.2014 року, актовий запис №1713, зроблений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (а.с.46 т.1).

Відповідно до  п. 19 Договору позики від 26.10.2016 року, цей договір був укладений за згодою дружини позичальника -  ОСОБА_3 , викладеної у вигляді заяви від 26.10.2016 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мозолєвою  О.В. (а.с.38). Даною заявою відповідачка надала згоду своєму чоловіку, ОСОБА_2 , на укладення договору позики та отримання грошових коштів, зазначених в п. 1 Договору у власність, а також  на виконання приписів п. 13 Договору з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором передачі в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, розташованої за наступною адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності відповідачів по справі (а.с.45 т.1).

Відповідно до роз­писок про отримання грошових коштів від 24 листопада 2016 року, 30 січня 2017 року, 27 березня 2017 року ОСОБА_2 були повернуті грошові кошти згідно графіка повернення грошових коштів згідно Договору на суму еквівалентну 9 240 доларів США (3 платежі х 3080 доларів США) (а.с.73,74,75 т.1).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, суму боргу відповідачів за договором позики від 26.10.2016 року складає у розмірі 42 886 741,22 гривень, в тому числі: основна сума боргу у розмірі 2 207 03,37 грн., пеня у розмірі 40 283 900,25 грн, три відсотки річних у розмірі 94 419 грн., інфляційні витрати 301 084,22 грн. (а.с. 97-101 т.1).

Судом встановлено про те, що, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання позики, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України,  позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України,  позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Обов`язок подружжя перед кредитором є, до того ж, солідарним, а не має поділятися навпіл: якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох з подружжя, незважаючи на відсутність у законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. У такому разі інший з подружжя, котрий не згоден нести солідарну відповідальність, може оскаржити вимогу кредитора, якщо доведе факт витрачання отриманих у борг коштів не в інтересах сім`ї. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

В строк визначений договором позики, позичальник кошти у повному обсязі не повернув. Враховуючи, що наявна згода дружини ОСОБА_3 на укладення договору позики з ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що сума боргу за договором позики в розмірі 2 207 337 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача   ОСОБА_1 .

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

3% річних від простроченої суми за період з 27.02.2017 року по 23.09.2018 року становить 94 419,00 грн., які підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Сума пені відповідно до п.9 договору позики від 26.10.2016 року становить 40 283 900 грн. в межах строку позовної давності один рік. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони.

Оскільки сума пені значно перевищує розмір боргу за договором позики, а саме сума боргу складає 2 207 337,00 грн., а сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідачів складає 40 283 900 грн., суд вважає що вказана сума є надмірним тягарем для відповідачів, а отже враховуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає за необхідним зменшити розмір пені і стягнути солідарно з  відповідачів на користь позивача  пеню у розмірі 2 207 337,00 грн., що дорівнює основної сумі боргу.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по нарахованій сумі інфляційних збитків в розмірі 301 084,22 грн., суд дійшов до висновку про що вказані вимоги також підлягають задоволенню, оскільки відповідно до умов договору позики позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 2 443 839 гривень 24 коп., що в еквіваленті за до­мовленістю сторін складає 95 480 доларів США 00 центів, а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму позики у встановлені договором строки, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме солідарне стягнення з  відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 4 810 177,22 гривень, в тому числі: основна сума боргу у розмірі 2 207 337,00 грн., пеня у розмірі 2 207 337,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 301 084,22 грн., три відсотки річних у розмірі 94 419,00 грн.

Відповідно до ст141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 500 гривень у рівних частинах з кожного, а саме по 4 250,00 грн. з кожного.

На підставі ст. ст. 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 263-268, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

   Стягнути солідарно   з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ),  ОСОБА_3   ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою:  АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП   НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за договором позики у розмірі 4 810 177 (чотири мільйони вісімсот десять тисяч сто сімдесят сім) грн.22 коп., в тому числі: основна сума боргу у розмірі 2 207 337,00 грн., пеня у розмірі 2 207 337,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 301 084,22 грн., три відсотки річних у розмірі 94 419,00 грн.

Стягнути  з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ),  ОСОБА_3   ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою:  АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП   НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою:  АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 8 500 гривень у рівних частинах з кожного, а саме по 4 250,00 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.10.2022 року.

                             Суддя: