Справа № 161/21432/20 Провадження №11-кп/802/339/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія:ч. 1 ст. 286 КК України. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12019030010000087 за апеляційними скаргами захисника  ОСОБА_7  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8  та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10  на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В :

Вказаним вироком суду ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий фізичною особою підприємцем, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавленням права керування транспортними засобами;

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 07.01.2019, близько 20 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Гордіюк, що у м. Луцьку зі сторони пр. Соборності проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру повороту ліворуч з вул. Гордіюк в напрямку вул. Кравчука, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, всупереч вимогам пунктів 2.3 (б), (д), 10.1, 10.4, 16.6 Правил дорожнього руху передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги у русі автомобілю, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному напрямку руху по вул. Гордіюк, в напрямку пр. Соборності, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , 2009 р.н. тілесні ушкодження у вигляді: остеоепіфізіолізу, перелом у дитячому та юнацькому віці, обох кісток правого передпліччя в нижній третині без зміщення, що згідно висновку судово-медичної експертизи №31, від 18.01.2019, за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.

У прямому причинному зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, що настали є грубі порушення обвинуваченим ОСОБА_8 «Правил дорожнього руху», а саме: п.п. 2.3(б), (д), 10.1, 10.4, 16.6 ПДР.

В поданій апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 основного та додаткового покарання незаконним. Посилається на те, що при призначенні основного покарання, безпідставному непризначені додаткового покарання, а також необґрунтованому звільненні обвинуваченого від покарання на підставі ст.75 КК України, судом не враховано особу обвинуваченого та обставини вчинення кримінального правопорушення. Просить вирок суду в частині покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст.49 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що 01 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене до ч.1 ст.286 КК України віднесено до проступків, тому після цього часу у даному кримінальному провадженні слід було застосовувати правову процедуру щодо кримінальних проступків, що слідчим зроблено не було, зокрема не передано справу прокурору для визначення органу, який буде проводити досудове розслідування у формі дізнання. Вказує, що досудове розслідування проведено неповно та поверхнево. Також зазначає, що судом в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази. Просить вирок суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які апеляційну скаргу сторони захисту підтримували, а апеляційну скаргу прокурора заперечували,просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження, прокурора та представника потерпілого, які апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримували, при цьому заперечували апеляційну скаргу захисника, просили скасувати вирок суду та ухвалити новий, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Приписами ст.94 КПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

І з цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

На думку апеляційного суду, вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримані.

Не заслуговують доводи захисника, що в супереч вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення.

Так, згідно обвинувального акту складеного відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

А тому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 прокурором висунуто неконкретне обвинувачення, є безпідставним.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст.286 КК України.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною формою вини.

Перевіривши та дослідивши під час апеляційного розгляду обставини даного кримінального провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Положення п.2 ч.3 ст.374 КПК України регламентують, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Спростовуючи доводи сторони захисту в частині встановлених фактичних обставин кримінального провадження, суд навів в своєму вироку докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За матеріалами кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст.23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне. Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанцій і вважає, що за встановлених судом обставин, дії ОСОБА_8 кваліфіковано правильно.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд поклав в основу вироку неналежні та недопустимі докази, є необґрунтованими та були предметом перевірки місцевого суду. В ході судового розгляду суд першої інстанції належним чином обґрунтував та мотивував своє рішення в цій частині.

Судом першої інстанції були ретельно перевірені доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Так, згідно протоколу огляду місця події із фото-таблицями а також схеми ДТП від 07 січня 2019 року, відображено розташування транспортних засобів після ДТП, зокрема автомобіль марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , на час огляду знаходився на правій смузі проїзної частини вул. Гордіюк у напрямку пр. Соборності, з наявними механічними пошкодженнями правої передньої бокової частини автомобіля, а транспортний засіб марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 , на час проведення огляду знаходився на проїжджій часті вул. Кравчука, задньою частиною до вул. Гордіюк, з наявними механічними пошкодженнями лівої передньої частини автомобіля. Також зафіксовано наявні уламки пластмаси та осип скла на правій смузі проїзної частини вул. Гордіюк у напрямку пр. Соборності. Також під час огляду зафіксовано, що ширина вулиці Кравчука становить 8,2 метра. Вказаний огляд місця події проведено за участю понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (Т.1 а.м.к.п.113а-127).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 06.08.2020, який проведений за участі обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника – адвоката ОСОБА_7 та понятих ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, що долучена до нього, зафіксовано розташування транспортного засобу яким керував ОСОБА_8 в момент зіткнення, зокрема в момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_8 знаходився на смузі зустрічного руху, а саме по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_12 . Також під час експерименту встановлено, що ширина вулиці Кравчука становить 7,7 метра. Правильність та достовірність вказаної слідчої дії своїми підписами засвідчили обвинувачений, його захисник-адвокат та поняті (Т.1 а.м.к.п.187-189).

Так, в поданій апеляційній скарзі захисник зазначає, що у вказаних документах ширина вулиці Кравчука є різною.

Вказані доводи захисника є слушними, однак як це може вплинути на встановлення істини у справі, з врахуванням того, що ДТП відбулась на вулиці Гордіюк, а не Кравчука, захисник не зазначає. При цьому не вказує, яким чином наведена обставина спростовує досліджені судом докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Допитаний під час розгляду справи місцевим судом слідчий ОСОБА_18 показав, що ним здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. 07.01.2019 він прибув на місце ДТП, що відбулась на перехресті вул. Гордіюк – Кравчука у м. Луцьку. На час проведення огляду дорожнє покриття було мокрим, світлофор перебував у робочому стані, рух автомобілів перекрито не було. Під час проведення огляду місця події був присутній свідок ОСОБА_12 , оскільки решта учасників дорожньо-транспортної пригоди, знаходилась у медичних закладах. До вказаної слідчої дії були також залучені поняті, які зокрема допомагали робити заміри.

Допитаний в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що він приймав участь, у якості понятого під час проведення працівниками поліції огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце взимку 2019 року, на перехресті вул. Гордіюк – Кравчука, що у м. Луцьку. Підтвердив правильність та достовірність внесених до протоколу ОМП та схеми відомостей, які він тоді засвідчив своїм підписом.

Доводи сторони захисту про те, що понятий ОСОБА_15 не був учасником слідчої дії, є голослівними, оскільки вказана обставина спростовується показаннями ОСОБА_15 , які він надав будучи допитаним судом першої інстанції.

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №8037, від 20.02.2019 встановлено збіг положення, характеру, форми та висоти розміщення пошкоджень, зокрема лівої передньої частини автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 , а саме пошкодження підсилювача переднього бампера, лівого переднього лонжерона, радіатора, капоту, панелі рамки радіатора, переднього бампера, лівого переднього крила та правої передньої бокової частини автомобіля, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , а саме пошкодження правої частини переднього бампера, правої частини панелі рамки радіатора, переднього правого крила; задніх лівих дверей автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 та задньої правої частини автомобіля, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , а саме пошкодження задньої частини правої боковини, правого заднього ліхтаря габаритних вогнів, правої частини заднього бампера, правої частини заднього «Кенгурятника» (Т.1 а.м.к.п.167-172)

Також цим висновком встановлено первинний момент зіткнення, у контакт увійшли ліва передня частина автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 та права передня бокова частина автомобіля, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , при цьому повздовжня вісь автомобіля, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 , знаходилась під кутом близько 75+-5 градусів (проти напрямку руху годинникової стрілки) по відношенню до повздовжньої осі автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 . При цьому місце зіткнення автомобіля, марки «ZX AUTO LANDMARK», д.р.н.з. НОМЕР_1 з автомобілем, марки «Chery Tiggo 5», д.р.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться на правій смузі проїзної частини вул. Гордіюк у м. Луцьку по напрямку до пр. Соборності.

Таким чином, вказані пошкодження транспортних засобів, свідчать про те, що автомобіль, марки «ZX AUTO LANDMARK» в момент зіткнення знаходився під кутом близько 75+-5 градусів (проти напрямку руху годинникової стрілки) по відношенню до повздовжньої осі автомобіля, марки «Chery Tiggo 5», що вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_8 вже розпочав здійснювати маневр повороту, виїхавши на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем, марки«Chery Tiggo 5».

Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_12 показав, що в день події перебував за кермом автомобіля «Cherry» із дружиною і дітьми та рухався зі сторони Ківерцівського мосту у бік «Північного ринку». Під час руху він помітив, як автомобіль обвинуваченого, рухаючись по зустрічній смузі (по вул. Гордіюк із пр. Соборності), повертаючи на вул. Кравчука, здійснив із ним зіткнення. Удар відбувся у передню ліву частину його автомобіля.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_19 показала, що в день події, вона із сім`єю рухались її автомобілем по вул. Гордіюк у м. Луцьку у пошуках автомийки. Рухаючись у своїй смузі руху прямо, назустріч їм, обвинувачений на своєму автомобілі почав здійснювати поворот вліво у напрямку вул. Кравчука, внаслідок чого відбулось зіткнення та у машині спрацювали подушки безпеки.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про недопустимість як доказу висновку експерта №31 від 18.01.2019, з посиланням на те, що в матеріалах провадження відсутні документи щодо отримання висновку спеціаліста з ВОДТМО на ОСОБА_13 .

Так, висновком експерта №31 від 18.01.2019, у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, по скільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби (Т.1 а.м.к.п.136).

Будучи допитаним судом першої інстанції експерт ОСОБА_20 суду показав, що він проводив експертне дослідження на підставі постанови слідчого судді та брав в основу висновку медичну документацію представлену йому, а також показання самого малолітнього потерпілого ОСОБА_13 . Повідомив, що згідно Положень та Інструкцій, що використовуються ним в ході своєї експертної діяльності, вимог щодо наявності підписів потерпілого у висновку експерта не передбачено, оскільки такий підписується лише експертом, який попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також зазначив суду, що його висновок містить протокольну, дослідницьку та синтезуючу ( підсумовуючу) частини, згідно усіх встановлених нормативів, а тому є правильним.

Відповідно до положень ч.1 ст.93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, потерпілий мав право надати експерту консультативний висновок спеціаліста з ВОДТМО на ОСОБА_13 ..

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі захисник не оспорює законності походження консультативного висновку спеціаліста з ВОДТМО на ОСОБА_13 , а також не ставив сумнівів, чи піддавався він підробці.

Також місцевим судом обґрунтовано не взято до уваги надані стороною захисту висновки експерта №8038, від 21.02.2019 та №8039, від 22.02.2019 оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, зокрема висновком експерта №8713 (8491), від 19.11.2020, згідно якого такі показання водія ОСОБА_8 є технічно неспроможними, а тому розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, вказані висновки проведено, на підставі вищевказаних наданих обвинуваченим ОСОБА_8 , відомостей, які останній не повідомляв під час досудового розслідування та судового розгляду, аж до проведення експертизи, які були покладені в основу звернення адвоката для проведення такої. А тому з врахуванням того, що такі показання обвинуваченого щодо обставин ДТП, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються наведеними доказами, а тому він не може бути взятий до уваги судом як такий, що підтверджує невинуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ДТП.

Також на спростування як доказ невинуватості ОСОБА_8 місцевим судом був допитний експерт ОСОБА_21 , який показав, що висновок експертизи №16, від 02.03.2021 року, ним було надано на підставі дослідження долучених стороною захисту матеріалів, зокрема відомостей внесених до звернення адвоката про проведення експертизи та копій матеріалів із кримінального провадження, а також фотознімків пошкодженого транспортного засобу, марки «ZX AUTO LANDMARK», які були надані адвокатом.

При оцінці доказів та доводів апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції показання свідків свідкам ОСОБА_12 та ОСОБА_19 вважає логічними, послідовними, такими, що не містять істотних суперечностей і такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються документально, та які місцевий суд обґрунтовано прийняв до уваги, та визнав їх достовірними й такими, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п.2.3 (б), (д), 10.1, 10.4, 16.6 Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди, та знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило отримання потерпілим тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Твердження сторони захисту про недопустимість доказів у кримінальному провадженні вже були предметом перевірки місцевого суду. В ході судового розгляду суд першої інстанції належним чином обґрунтував та мотивував відмову у визнанні доказів недопустимими.

Судом першої інстанції були ретельно перевірені доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п.1 ст.6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на основні сторони захисту доводи, навів переконливі аргументи на їх спростування, вказав підстави, з яких визнав їх необґрунтованими, та належним чином мотивував свою позицію.

Також апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у вищезгаданій Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування вироку, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не встановив.

Також не заслуговує на увагу доводи сторони захисту, що під час досудового розслідування до ОСОБА_8 була застосована неналежна правова процедура, з посиланням на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні необхідно було застосовувати правову процедуру щодо кримінальних проступків.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, відповідно до ст.12 КК України (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), яка діяла на час вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, є злочином невеликої тяжкості, відповідно до чинної ст.12 КК України (у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ), зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

З врахуванням вказаної обставини, після внесення змін до КПК України, з 01 липня 2020 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, а тому з врахуванням прикінцевих положень та перехідних положень, згідно Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ, в прокурора не було підстав для передачі цього кримінального провадження прокуророві для визначення органу, який буде здійснювати подальше досудове розслідування у формі дізнання.

При цьому також варто відзначити, що приписами ч.1 ст.5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Тому на переконання апеляційного суду вказані твердження сторони захисту є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам кримінального процесуального закону.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах доводів прокурора з приводу невідповідності призначеного ОСОБА_8 судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, то апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції виходив з обставин, які враховувалися при визначенні виду й розміру покарання, а саме: дані про обвинуваченого, як про особу, який вперше вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії необережних, є особою молодого віку, має постійне місце проживання та роботи, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, разом з тим, внаслідок вчиненого ним діяння, малолітній потерпілий зазнав тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд вважає, що наведена сукупність обставин давала підстави місцевому суду для висновку, що визначена обвинуваченому форма відбування покарання є справедливим та виваженим заходом примусу, а також, що вона забезпечить його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, призначене ОСОБА_8 покарання апеляційний суд вважає таким, що повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і не є надто м`яким, як про це зазначено в апеляційній скарзі прокурора.

На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Разом з тим, слушними є доводи прокурора про звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, відповідно до ст.12 КК України (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, є злочином невеликої тяжкості, відповідно до чинної ст.12 КК України (у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ), зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Чинні положення п.2 ч.1 ст.49 КК України (у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIІІ) передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається із встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив 07 січня 2019 року.

На час розгляду кримінального провадження апеляційним судом (12 жовтня 2022 року), зазначені строки давності притягнення ОСОБА_8 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме три роки, минули.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що після вчинення зазначеного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_8 ухилявся від слідства або суду, або вчинив новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Приписами ч.5 ст.74 КК України регламентовано, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

З врахуванням вказаних обставин, на підставі ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_8 підлягає звільненню від призначеного вироком суду першої інстанції покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а вирок щодо нього в частині призначеного покарання – зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 – задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – змінити.

Звільнити ОСОБА_8 на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: