ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18656/21Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/737/22 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів -  Костів О. З., Міщій О. Я.,

за участі секретаря — Романської К.М.,

та сторін:

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/18656/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2022 року, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст рішення суду складено 06 червня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИв:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України, в якому просить відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 195618,46 грн.

Позов мотивовано тим, що 11 лютого 2021 року о 22 год. 50 хв. на автомобільній дорозі М-09 «Тернопіль-Львів-рава-Руська» 15 км. + 130 м. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda Octavia», допустив виїзд на зустрічну смугу для руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «Krone SDP27, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту становить 282432,10 грн. На момент ДТП відповідальність ОСОБА_1 була зареєстрована в іншій країні та останній мав іноземний страховий сертифікат «Зелена карта» ОСЦПВВНТЗ №PL/12/4442107. МТСБУ перераховано на її рахунок страхове відшкодування в розмірі 86813,64 грн в межах страхової суми. Відтак, вважає, що з відповідача в її користь підлягає стягненню різниця між розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 195618,46 грн. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 131 562,52 гривень матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1315,67 гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко О.В. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 червня 2022 року скасувати та у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог посилається на те, що позивачем фактично не проведено ремонтних робіт по відновленню транспортного засобу.

Вказує, що суд не врахував ту обставину, що після ДТП під час огляду транспортного засобу Позивача було виявлено пошкодження внаслідок ДТП лише з одного боку (правого), про що зазначено в схемі ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення (серія ААБ №112184 від 11.02.2021), а при визначенні збитків автомобіля враховано пошкодження також і з іншого боку - лівого. Такі обставини, як зазначає апелянт, дають підстави вважати, що автомобіль Позивача був пошкоджений до ДТП, а тому якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, винна особа або страховик відшкодовує не повну вартість цих складових, а з урахуванням коефіцієнта фізичною зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 131562,52 грн, оскільки сума вартості відновлювального ремонту у висновку експерта Мазура СМ. є можливою і слугує лише задля визначення вартості матеріального збитку, носить лише рекомендаційний характер для застосування її у формулі визначення вартості матеріального збитку і не є реальним збитком.

Зазначає, що при проведенні експертизи експерт взяв до уваги фотографії транспортного засобу DAF ХР 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , отриманих від оцінювача ФОП ОСОБА_4 та на яких вказаний транспортний засіб зображений уже в розібраному вигляді.

Вказує, що відповідальність Відповідача була застрахована, ліміт майнової шкоди становить 130 000,00 грн. після настання страхового випадку. Позивач звернулась до Моторного (транспортне) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, та отримала страхове відшкодування у розмірі 86813.64 грн., що є в межах ліміту відповідальності.

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Ламбрух О.С. подав відзив на апеляційну скаргу де просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 червня 2022 року у справі № 607/18656/21 - залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів відзиву вказує, що на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, що становить 131562,52 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко О.В. просила апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, однак 10 жовтня 2022 року до Тернопільського апеляційного суду надійшло клопотання від її представника адвоката Ламбурх О.С. щодо розгляду справи у відсутності позивача.

Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, також не з`явилися.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.        

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення сторони по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Дане рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2015 року та власником напівпричепу «Krone SDP27, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2018 року.

Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року у справі №607/2672/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за те, що 11.02.2021 року о 22 год. 50 хв. на а/д М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська 15 км+130м він, керуючи транспортним засобомSkoda Octavia н.з. НОМЕР_5 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості для руху, не впорався з керуванням допустив виїзд на зустрічну смугу для руху, після чого здійснив зіткнення із т/з DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SDP27 д.н.з. НОМЕР_6 керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим завдано матеріальної шкоди. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3(б), 12.1 ПДР України.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована згідно картки Міжнародного автомобільного страхування №PL/12/ НОМЕР_7 в Сопотському Страховому Товаристві «ERGO Hestia SA».

На звернення позивача, МТСБУ перераховано на його рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 86 813,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №61480868 від 10 вересня 2021 року.

З звіту про оцінку автомобіля «DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, з включенням в розрахунок ПДВ, становить 282432,10 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, з включенням в розрахунок ПДВ, становить 99854,87 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, без включенням в розрахунок ПДВ, становить 86 813,64 грн.

Згідно висновку судового експерта Мазура Степана Степановича №5/22 від 29 січня 2022 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку спричинених власнику КТЗ DAF XF 105.460», державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 11 лютого 2021 року станом на час ДТП, без огляду згідно заяви-звернення та наданих вихідних даних, становить 77546,34 грн. Вартість необхідного відновлювального ремонту становить 218376,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки згідно з висновком експерта №5/22 від 29 січня 2022 року вартість відновлювального ремонту становить 218 376, 16 грн. і є більшою від страхової виплати, здійсненої МТСБУ в сумі 86 813,64 грн., тому з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути різницю, що становить 131 562, 52 грн.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та вина відповідача. Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди та завищення, на думку відповідача, судом суми відшкодування.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Як встановлено судом, у зв`язку з ДТП, яка мала місце 11 лютого 2021 року, МТСБУ було здійснено страхову виплату позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 88813,64 грн на підставі вимог п. 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач на момент ДТП керував транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України.

Разом з тим, вартість відновлювального ремонту є більшою від вартості матеріального збитку, яка відшкодовується МТСБУ. Так, згідно висновку судового експерта Мазура Степана Степановича №5/22 від 29 січня 2022 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку спричинених власнику КТЗ «DAF XF 105.460», внаслідок ДТП, станом на час ДТП, становить 77546,34 грн. Вартість необхідного відновлювального ремонту становить 218376,16 грн.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги цей висновок експерта, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам статті 102 ЦПК України, є науково обґрунтований, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

При цьому слід зазначити, що даний експертний висновок був виконаний на замовлення саме відповідача, і його представником був долучений до матеріалів справи, а тому доводи в апеляційній скарзі про те, що при проведенні експертизи експерт взяв до уваги фотографії транспортного засобу DAF ХР 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , отриманих від оцінювача ФОП ОСОБА_4 та на яких вказаний транспортний засіб зображений уже в розібраному вигляді, є необґрунтованими. Крім того апелянтом не заявлялося клопотання про призначення іншої/повторної експертизи з іншими вихідними даними.

Таким чином, зважаючи на те, що розміру страхового відшкодування недостатньо для повного реального відшкодування збитків позивачу завданих з вини відповідача, суд першої інстанції вірно стягнув різницю між реальним розміром 218376,16 грн і страховою виплатою 86813,64 грн, що становить 131562,52 грн (218376,16 86813,64) із відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 .

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.

За таких обставин та із врахуванням вимог Закону, саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не дають колегії суддів підстав вважати оскаржуване рішення суду незаконним чи необгрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.        

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, поклавши їх на сторони в межах сум ними понесених.

       Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИв:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2022 року.

Головуючий

Судді