Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справ, апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Микитюк О.Ю.

ОСОБА_1

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу з позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Лана» до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору оренди, стягнення заборгованості з договором та штрафних санкцій

за апеляційною скаргою приватної виробничо-комерційної фірми «Лана» на заочн рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січн 2010 року,

встановила:

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і уточнивші позовні вимоги просив визнати дійсним укладений 01 травня 2008 року між ним т відповідачем договір оренди легкового автомобіля з правом викупу і стягнути відповідача на його користь 12920 грн. заборгованості за цим договором та 1292 грі; штрафу зд несвоєчасну сплату орендної плати. Позивач мотивує свої вимоги тим, що 0 травня 2008 року між сторонами укладено договір оренди легкового автомобіля з правої викупу, за умовами якого він передав відповідачу в тимчасове володіння та користування рейсовий в автомобіль, за що відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмір 85 грн. за добу оренди, однак цього зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилас. заборгованість в сумі 12920 грн. Крім того, за умовами договору за несвоєчасну сплат орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити штраф в сумі 1292 грн. Так я: зазначений договір оренди потребує нотаріального посвідчення, від чого відповідач ухиляється шляхом відмови вносити плату за таке посвідчення, позивач просив визнаті цей договір дійсним, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося часткове його виконання.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січн 2010 року в позові відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати і ухвалити нові рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом першо інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд неправильно застосував норми ст.ст. 220, 799 ЦК України.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

На підставі вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

За правилами зазначеної статті визнання дійсним договору можливе лише за відсутності передбачених законом обмежень для його укладення та в разі наявності письмових доказів про узгодження сторонами усіх істотних умов договору; при цьому повинно мати місце ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 травня 2008 року між сторонами укладено письмовий договір оренди автомобіля, згідно із яким відповідачу передано у тимчасове володіння та користування на строк до 30 грудня 2009 року належний позивачу легковий автомобіль НОМЕР_1, який отримано відповідачем згідно акта прийому-передачі транспортного засобу від 01 травня 2008 року.

Зазначений договір оренди сторонами підписаний, але нотаріально не посвідчений.

За період з 01.05.2008 року по 31.10 2008 року відповідачем сплачено позивачу 13 430 грн. орендної плати, після чого ця плата не вносилася, а орендований автомобіль виявлено позивачем у приватному гаражі.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди, оскільки законом не визначено, на яку сторону договору покладаються витрати з такого посвідчення, а тому спірний договір є нікчемним.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців

ухвалила:

*

Апеляційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми „Лана" відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді