Номер провадження: 22-ц/813/6049/22

Справа № 495/2156/21

Головуючий у першій інстанції Братків І.І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

29 березні 2021 року  ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що 12 липня 2017 року він надав відповідачам у позику грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, про що останні написали розписку. За умовами розписки відповідачі зобов`язалися повернути позивачу борг до 12 липня 2018 року, а у разі неповернення коштів у передбачений розпискою строк - сплатити відсотки у розмірі 2% від суми позики за прострочений день. Однак, у передбачений розпискою строк, відповідачі борг не повернули.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом та просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на свою користь 15 000 доларів США заборгованості за договором позики, 296 400 доларів США відсотків за розпискою та інфляційні збитки у розмірі 63 887,72 гривень.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 просив вжити заходи забезпечення позову, а саме:

1) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- будівлю магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв.м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22.04.2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення №205 від 18.03.2004 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841;

-квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв.м., житловою площею 36.85 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування №5817 від 29.08.2001 року;

2) Накласти арешт на нерухоме, рухоме майно яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв.м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв.м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв.м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі- продажу №616 від 12.07.2017 року;

- легковий транспортний засіб, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2996;

- мотоцикл, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об`ємом двигуна 248.

3) Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв.м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22.04.2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення №205 від 18.03.2004 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв.м., житловою площею 36.85 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування №5817 від 29.08.2001 року; будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літніим майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв.м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв.м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв.м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51 103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №616 від 12.07.2017 року.

4) Заборонити суб`єктам територіальних сервісних центрів МВС, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: легкового транспортного засобу, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2996; мотоцикла, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об`ємом двигуна 248.

5) Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , відчужувати проводити дії щодо знищення, демонтажу належного їй нерухомого майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв.м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22.04.2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення №205 від 18.03.2004 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841; квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв.м., житловою площею 36.85 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування №5817 від 29.08.2001 року.

6) Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , відчужувати проводити дії щодо знищення, демонтажу належного йому нерухомого, рухомого майна, а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв.м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв.м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв.м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі- продажу №616 від 12.07.2017 року; легковий транспортний засіб, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2996; мотоцикл, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об`ємом двигуна 248.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору по даній справі є стягнення грошових коштів, а підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачами обов`язку щодо їх повернення. Невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до затруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права свободи на доступ до правосуддя. На теперішній час відповідачі намагаються відчужити власне майно на користь третіх осіб, а тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту. На підтвердження вимог заяви надає роздруківки відомостей сервісу оголошень OLX в мережі інтернет.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв.м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22.04.2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення №205 від 18.03.2004 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841; квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв.м., житловою площею 36.85 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування №5817 від 29.08.2001 року; будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв.м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв.м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв.м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №616 від 12.07.2017 року; легкового транспортного засобу, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2996; мотоциклу, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об`ємом двигуна 248.

В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В Одеському апеляційному суді було призупинено роботу сектору поштової експедиції суду в частині забезпечення повного циклу опрацювання вихідної кореспонденції суду по всім адресатам відправлення, у зв`язку із відсутністю ресурсів, направлених на забезпечення відправки вихідної кореспонденції суду (знаки поштового обігу), на підставі чого судові повістки про виклик до суду були направлені учасникам справи на вказані ними електронні адреси.

Вимогами ч. 6 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Крім того, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Сторони по справі про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін по справі.

Повне судове рішення виготовлене 14 жовтня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.

Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 грудня 2020 року в справі №462/763/18, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, лише в частині заборони відчуження майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв.м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22.04.2004р., виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення №205 від 18.03.2004 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841; квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв.м., житловою площею 36.85 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування №5817 від 29.08.2001 року; будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв.м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв.м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв.м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №616 від 12.07.2017 року; легкового транспортного засобу, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об`ємом двигуна 2996; мотоциклу, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об`ємом двигуна 248, суд першої інстанції вірно зазначив, що такий захід забезпечення позову, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Оскільки, предметом спору в даній справі є стягнення грошових коштів, в розмірі 15 000 доларів США заборгованості за розпискою (що становить 418 500 гривень станом на 26.03.2021 року за офіційним курсом НБУ), 296 400 доларів США відсотків (що становить 7 765 680 гривень станом на 13.07.2018 року за офіційним курсом НБУ) та 63 887,72 грн. інфляційних збитків, які відповідачі не повернули позивачу у передбачений розпискою строк, а тому на думку колегії судів апеляційного суду, забезпечення позову шляхом заборони відчуження вищевказаного майна є обґрунтованим та співмірним із заявленими вимогами.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки власника майна під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову не довів того факту, що його права та законні інтереси будь-яким чином порушені, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов`язок з`ясовувати наявність спору.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення грошових коштів, які позивач надав відповідачам у позику за розпискою, в ході якого позивач пред`явив позовну вимогу про стягнення грошових коштів в розмірі 15 000 доларів США заборгованості за договором позики, 296 400 доларів США відсотків за розпискою та інфляційні збитки у розмірі 63 887,72 гривень, суд першої інстанції, зробив правильний висновок про накладення арешту на майно відповідачів, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, суд лише під час розгляду справи по суті надає правову оцінку заявленим позивачем вимогам, під час же вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, суд повинен з`ясувати лише наявність спору, який в даному випадку присутній.

Апеляційний суд звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів чи інших осіб, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_2 по суті за звичайною процедурою.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові, та спрямовані на запобігання відчуження майна та жодним чином не обмежує відповідача у праві користування цим майном.

У разі добропорядності відповідачів, обрані судом заходи не створять незручностей, а лише забезпечать схоронність майна та фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги не спростовують та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки фактично зводяться до незгоди із ухвалою суду про забезпечення позову.

При цьому, в п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010р., остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Суд звертає увагу, що постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Васильєва П.О. залишено без задоволення. Ухвалу  Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року  залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року.

В обґрунтування ухвали Верховного Суду вказано, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного майна є обґрунтованим та співмірним із заявленими вимогами про, що судами попередніх інстанцій було зроблено вірний висновок. Судом на законних підставах вжито зазначені заходи забезпечення позову, правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених  вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, суд першої інстанції  оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та  інтересів  юридичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного  висновку про задоволення клопотання про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382–384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 14 жовтня 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду:                                          М.М. Драгомерецький 

А.І. Дришлюк

                                                                                                                    Р.Д. Громік