Справа №127/12323/22

Провадження №1-кп/127/380/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12021020220000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.1 ст. 155, ч.1,3 ст. 301-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12021020220000361 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.1 ст. 155, ч.1,3 ст. 301-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів серед яких є особливо тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, що зумовлює необхідність продовження йому запобіжного заходу. При цьому існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_7 під страхом кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкції інкримінованих ОСОБА_7 статей вчинених злочинів є такими, що спроможні в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з тим, що показання потерпілих, свідків та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості особи ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, вид передбаченого покарання, а також те, що внаслідок вказаних кримінальних правопорушення потерпіло двоє малолітніх дітей, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ураховуючи викладене, а також вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та перераховуватися від суду. Таким чином, на думку обвинувачення, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого заперечив проти клопотання прокурора та просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області обвинуваченому обрано запобіжний захід - тримання під вартою, який в подальшому неодноразово був продовжений.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою, в зв`язку з тим, що він обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, з яких є вчинення особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає обґрунтованих підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

На думку суду, в клопотанні обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєні злочини, особу обвинуваченого, наявність стримуючих факторів соціального характеру, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи зазначене, приписи ст.ст. 177, 194 КПК України, суд вважає, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою. Враховуючи що ОСОБА_7 вчинив також особливо тяжкий злочин небезпечний для життя та здоров`я особи, застава не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 12 жовтня 2022 року по 10 грудня 2022 року включно.

Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: