Справа № 357/14529/21

2/357/1111/22

Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Хоменко О. Р.,

За участю сторін:

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача 2 Зеленої Н.Ю., відповідач 1 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до: 1) приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Селіверстова Владислава Олеговича, 2) Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування запису в реєстрі про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, витребування з незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Селіверстова Владислава Олеговича та Акціонерного товариства «Альфа Банк», про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 385/94/08-пі, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах цільового характеру, а саме споживчі цілі грошові кошти у сумі 110 000 доларів США 00 центів, з погашенням кредиту відповідно до графіку та кінцевим терміном погашення заборгованості до 05 червня 2018 року. В порядку забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором року між сторонами також був укладений Іпотечний договір № 09/1-93 та передано в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку на якій він знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 30 листопада 2021 року позивачу стало відомо, що без його відома приватним нотаріусом Селіверстовим Владиславом Олеговичем Бучанського районного нотаріального округу перереєстровано на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» належний йому на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 3220489501:03:025:0020) та земельна ділянка на якій він розташований (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030). Посилаючись на те, що вказані дії були проведенні приватним нотаріусом на вимогу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з порушенням чинного законодавства та його прав на приватну власність і привели його до позбавлення законних прав для вирішення спірних питань по кредитному договору, позивач змушений звертатися до суду з даним позовом та просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати запис в реєстрі про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок (реєстраційний номер 3220489501:03:025:0020), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки на (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030, реєстраційний номер 2512096632020), нам якій розташований житловий будинок за акціонерним товариством «Альф-Банк», виданий приватним нотаріусом Селіверстовим Владиславом Олеговичем, Бучанський районний нотаріальний округ Київської області від 17 листопада 2021 року, номер запису про право власності 45182556;

2) визнати право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем по справі ОСОБА_1 .

Одночасно з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та земельну ділянку на якій він розташований (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030) та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та земельну ділянку на якій розташований житловий будинок (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030. В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 06 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з не доданням до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

10 грудня 2021 року позивачем подано до суду докази направлення відповідачам позовної заяви з додатками до неї.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 лютого 2022 року на 14:30 год.

06 лютого 2022 року до суду від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» надійшов відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача вказує про те, що допоки існує невиконане основне зобов`язання, кредитор має право задовольняти свої вимоги коштом іпотечного майна в позасудовому порядку, в тому числі й шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження. Крім того зазначали, що на виконання вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» банком було направлено ОСОБА_1 повідомлення № АБ/2019/123 від 13 липня 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки на адресу реєстрації місця проживання, зазначеному у договорі: АДРЕСА_1 (таке повідомлення вручене, докази додані до відзиву) та в подальшому надано реєстратору, а тому твердження позивача про не направлення останніх банком є безпідставними.

Щодо посилання на обов`язковість погодження предмету іпотеки вказували, що для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Норми Закону України «Про іпотеку» та норми Порядку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно не встановлюють обов`язку погодження звіту оцінки з іпотекодержателем. Важливим є факт проведення звіту оцінки. Відповідні докази були надані суду та містяться в матеріалах справи. Перелік необхідних документів для реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення в досудовому порядку передбачено до п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 112. Оцінка СОД відсутня в переліку документів, які надаються державному реєстратору згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Щодо посилання на порушення права неповнолітньої особи на житло вказували, що якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Відповідач не надавав своєї згоди на реєстрацію в предмет іпотеки неповнолітньої особи. Окрім того, фактично неповнолітня не має майнових прав на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці у стягувача. Тому, отримання дозволу на здійснення правочину та/або реєстраційної дії від служби у справах дітей не було потрібно.

Крім того, право власності на іпотечне майно було зареєстроване за банком 17 листопада 2021 року, тобто вже після втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зважаючи на викладене зазначали, що державний реєстратор правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки воно прийнято з наданням відповідачем всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та у відповідності до Закону України «Про іпотеку», тому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

11 січня 2022 року до суду від представника приватного нотаріуса Селіверстова В.О. - адвоката Кривошей О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що строк позовної давності передбачено для особи, яка звертається до суду з позовом та про його пропуск може заявити лише особа, до якої пред`являлися позовні вимоги. Крім того, вказували, що відповідачу були надані всі необхідні документи АТ «Альфа-Банк» для вчинення нотаріальних дій, які були відскановані, завантажені в електронному вигляді у Державний реєстр речових прав та повернуті заявнику, тому вони наявні у АТ «Альфа-Банк». При цьому, висновок щодо не проведення оцінки предмета іпотеки є передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутній Звіт про оцінку предмета іпотеки від 26 серпня 2021 року, його зміст не досліджувався. Крім того, нормами Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 не містять обов`язку погодження звіту про оцінку з іпотекодержателем. Відповідачем -1 в повній відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було вчинено реєстраційні дії щодо переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, адже іпотекодержатель надав встановлені законом документи для такої реєстраційної дії. Крім того, позивачем не було надано доказів факту реєстрації неповнолітніх та малолітніх осіб, та що предмет іпотеки є постійним і єдиним житлом позивача, його дружини, дочки та двох неповнолітніх дітей. При цьому зазначали про безпідставність посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки він втратив чинність 23 вересня 2021 року, а реєстраційні дії відбулися 17 листопада 2021 року.

Вказували, що у даній справі належним відповідачем є лише Акціонерне товариство «Альфа-Банк», оскільки державна реєстрація прав проводилась державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою.

18 січня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відповідь на відзив, з проханням задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку виникає з моменту невиконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Відповідно, строк позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення починає свій перебіг з моменту, коли банк дізнався, або повинен був дізнатися про порушення відповідачем строків виконання основного зобов`язання. Фактично строк позовної давності по вказаному кредитному договору можна рахувати з 5 березня 2013 року коли банк звернувся до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Ковальчук С.П. про вчинення виконавчого напису, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню. Підстава порушення процедури його винесення, так як нотаріус при здійсненні виконавчого напису порушив положення про порядок вчинення нотаріальних дій затверджений Міністерством юстиції України. У грудні 2013 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1254084,40 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки і виселити всіх зареєстрованих в будинку осіб. Ухвалою суду від 05 вересня 2014 року суд залишив позов ПАТ «Укрсоцбанк» без розгляду. Таким чином, подавши вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення суми кредиту, банк змінив умови основного зобов`язання. Отже відповідач пропустив строк позовної давності відповідно ще в вересні 2017 року. В свою чергу, хоча іпотека і є похідною від основного зобов`язання, проте вона є окремим зобов`язанням, яке виникає на підставі окремого договору. В іпотечному договорі відсутні окремі умови про зміну тривалості позовної давності, а отже в такому випадку виходить зі загального строку позовної давності у три роки, встановленого у ст.257 ЦК України. Тому є всі підстави для задоволення позову лише враховуючи строки позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, позивач вказував, що державна реєстрація за банком права власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , була проведена державним реєстратором без дотримання положень статтей 10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому дане рішення є протиправним.

При цьому, перехід права власності на будинок та земельну ділянку був здійснений без проведення належним чином оцінки вказаного нерухомого майна на момент переходу такого права власності.

Крім того позивач вказував, що житловий будинок на який звернуто стягнення являється єдиним житлом його сім`ї. У вказаному будинку зареєстровані та фактично проживають він, дружина, неповнолітній чин, дочка та малолітній онук. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача 2 - адвоката Кривошей О.Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

01 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання від позивача - ОСОБА_1 про витребування доказів.

01 лютого 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відповідь на відзив, в якому позивач посилався на те, що є всі підстави для задоволення позову лише враховуючи строки позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, зазначав, що нотаріусом при проведенні реєстраційних дій не були прийняті до уваги умови іпотечного договору. Звертаючись до нотаріуса для набуття права власності на будинок та земельну ділянку банк не виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» - не надсилав вимоги (повідомлення) про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання таких вимог та повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання таких вимог та повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом переходу права власності. При цьому не надано доказів, що вимога була не просто надіслана, а саме вручена іпотекодавцю. Крім того, матеріалах справи відсутні докази, що банк чи оцінювач зверталися до нього з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта оцінки. Тобто оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності фактично не проводилась, а наданий висновок про вартість майна від 26 серпня 2021 року не відповідає реальній вартості житлового будинку та земельної ділянки вимогам закону.

Крім того зазначав, що рішення про реєстрацію переходу права власності на будинок та земельну ділянку нотаріус прийняв за відсутності документів, які підтверджують факт порушення умов кредитного договору. Враховуючи те, що банк не міг підтвердити свої позовні вимоги в 2013 році (не міг обґрунтувати та підтвердити заявлену суму боргу), то наданий розрахунок в 2021 році нотаріусу викликає ще більший сумнів.

21 лютого 2022 року від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника банку.

Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича належним чином засвідчену копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та земельну ділянку, на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030), а також належним чином засвідчені копії документів, сформовані за допомогою програмних засобів ведення державного реєстру прав у процесі проведення реєстраційних дій.

21 лютого 2022 року підготовче судове засідання відкладено до 23 березня 2022 року 16:30 год. з метою витребування додаткових доказів.

23 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09 березня 2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Зобов`язано АТ «Альфа-Банк» надати для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів з кредитної справи по кредитному договору від 06 червня 2008 року № 385/94/08-Пі, укладеному між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 : договор про надання відновлювальної кредитної лінії № 385/94/08/Пі від 06.06.2008 року; додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору № 385/94/08/Пі від 03.07.2009 року; оригінал первинних меморіальних та касових документів між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , оформлених належним чином меморіальних ордерів, платіжних доручень, заяв на переказ готівки, заяв на видачу готівки, заяв на купівлю-продаж іноземної валюти тощо, за кредитним договором № 385/94/08/Пі від 06.06.2008 року за період з 06.06.2008 року по 06.06.2018 року щодо: надання та погашення кредитних коштів; нарахування та погашення відсотків за користування кредитними коштами; нарахування та погашення комісій; нарахування та погашення штрафних санкцій; здійснення валютно-обмінних операцій за поточними рахунками позичальника у зв`язку з наданням та погашенням кредитної заборгованості; оборотно-сальдової відомості по рахункам договору № 385/94/08-Пі за період з 06.06.2008 року по 06.06.2018 року; документи, які підтверджують право переуступки боргу за кредитним договором від Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк»; оригінал договору факторингу (оригінал договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором);

Крім того, витребувано від АТ «Альфа-Банк» належним чином завірені копії: договору іпотеки 09/1-93 від 06.06.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , з відповідними додаткам та змінами до нього у разі їх наявності; документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту; договір страхування та документів, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності); оцінку предмета іпотеки на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» у листопаді 2021 року. У випадку відсутності оригіналів документів АТ «Альфа-Банк» надати письмові пояснення, у тому числі стосовно ненадання документів відповідно до клопотання відповідача.

24 березня 2022 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання з проханням закрити підготовче провадження у справі.

18 травня 2022 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» А.Луньової про відкладення судового засідання призначеного на 19 травня 2022 року на іншу дату у зв`язку із проведенням військових дій на території України.

Розгляд справи призначений на 19 травня 2022 року відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи на 29 червня 2022 року 10:00 год.

28 червня 2022 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача АТ «Альфа-Банк» А.Луньової про відкладення судового засідання призначеного на 29 червня 2022 року на іншу дату у зв`язку із проведенням військових дій на території України.

29 квітня 2022 року до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якому останній просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати запис в реєстрі про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030), на якій розташований житловий будинок, за акціонерним товариством «Альф-Банк», виданий приватним нотаріусом Селіверстовим Владиславом Олеговичем, Бучанський районний нотаріальний округ Київської області від 17 листопада 2021 року, номер запису про право власності 45182556;

2) витребувати з незаконного володіння Акціонерного товариства «Альфа Банк» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), та земельна ділянка (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030);

3) визнати право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 - житловий будинок (реєстраційний номер 2512096632020) та земельну ділянку (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030) на якій розташований житловий будинок, за ОСОБА_1 .

29 червня 2022 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача 2 - адвоката Кривошей О.Ю. про розгляд справи без участі приватного нотаріуса та його представника.

01 липня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання та пояснення на виконання ухвали від 09 березня 2022 року.

22 серпня 2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява з проханням закрити підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 вересня 2022 року 9:30 год.

Судове засідання, призначене на 20 вересня 2022 року, а клопотанням представника відповідача, відкладено судом на 17 жовтня 2022 року.

У судовому засіданні 17 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, уточнені в заяві від 29 квітня 2022 року підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача - АТ «Альфа-Банк» адвокат Зелена Н.Ю. у судовому засіданні 17 жовтня 2022 року заперечила проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача - приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селівестрова В.О. у судове засідання 17 жовтня 2022 року повторно не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення йому поштових відправлень 06.09.2022 та 26.09.2022.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

06 червня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 385/94/08-Пі, відповідно до умов якого було надано кредитні кошти у розмірі 110 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит із сплатою 14,00 % річних до 05 червня 2018 року. (а.с.55-61,т.1).

В забезпечення зобов`язань за кредитним договором між сторонами був укладений Договір іпотеки від 06 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області, відповідно до якого Іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку житловий будинок, загальною площею 176,3 квадратних метрів з наступними господарськими спорудами: «Б» - сарай-літня кухня, «В» - вбиральня-душ, огорожа літери «1-5»Є, замощення «6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,1740 га, кадастровий номер - 3220489501:03:025:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4.5.3. вказаного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». (а.с.102-105 т.1).

Ринкова вартість предмету іпотеки, згідно висновку про вартість майна від 26 серпня 2021 року, проведеної ТОВ «Бізнес Ассіст», а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,7140 га (кадастровий номер 3220489501:03:025:0030 за адресою: АДРЕСА_1 , складає: 1 738 996 гривень, та ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 06 грудня 1999 року, складає: 1 264 776 грн. (а.с.112 т.1).

У своїх уточнених позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправними та скасувати записи державного реєстратора щодо зміни власника квартири, зважаючи на те, що такі дії є неправомірними та не відповідають вимогам діючого законодавства, витребувати з незаконного володіння нерухоме майно та визнати право власності на нього (а.с.29-37 т.2)

15 липня 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» направили на адресу ОСОБА_1 вказану в іпотечному договорі, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та аналювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, зокрема Іпотекодержателем запропоновано Іпотекодавцю здійснити повний розрахунок протягом тридцятиденного строку за Кредитним договором та повернути борг у розмірі 238 362,36 дол. США.(а.с.106-111 т.1).

Відомостей про отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення матеріли справи не містять.

17 листопада 2021 року приватним нотаріусом Селіверстовим Владиславом Олеговичем, Бучанського районного нотаріального округу Київської області, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61746396 від 22.11.2021 та індексний номер: 61745515 від 22.11.2021 про реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер - 3220489501:03:025:0030 є АТ «Альфа-Банк». Відповідно до даних інформаційної довідки зміни щодо власності нерухомості були внесені до державного реєстру 17 листопада 2021 року приватним нотаріусом Селіверстовим Владиславом Олеговичем, Бучанського районного нотаріального округу Київської області (а.с.20-24 т.1).

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному

посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші

встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, якас діяла на момент укладення договору, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що у пункті 4.5.3 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»..

При цьому, згідно із частинами першою та другою статті 37 закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, правовою підставою переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12 травня 2006 року) міг бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, та який був би правовою підставою для реєстрації права власності квартири за банком.

Судом встановлено, що між банком і позивачем відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, тому суд приходить висновку про те, що дії державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру не можна вважати законними.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у справі, яка розглядається, були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку за АТ «Альфа-Банк», тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 саме з наведеної підстави, при цьому суд зазначає, що решта мотивів для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог не має правого значення, оскільки за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, банк у будь-якому разі не мав права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо належного відповідача

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у цій справі існує між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо права власності на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації такого права за іпотекодержателем.

Таким чином, вказаний позов не може бути звернений до приватного нотаріуса, якого позивач визначив співввідповідачем у справі.

З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Селівестрова В.О. задоволенню не підлягають.

Щодо ефективного способу захисту

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі N 923/876/16 (провадження N 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19, пункт 98).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18 (провадження N 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі N 200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи житлового будинку і земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо житловим будинком і земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16 (провадження N 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі N 200/606/18 (провадження N 14-125цс20, пункт 76).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі провадження № 6-2407цс15).

У пункті 74 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

За таких обставин належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна вимога ОСОБА_1 , викладена в заяві про уточнення позовних вимог від 29.04.2022 (т.2, а.с.29-37) про визнання протиправним та скасування запису в реєстрі про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не підлягає до задоволення, так як не є необхідною для ефективного відновлення його права, у зв`язку з чим є неналежним способом захисту.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 , про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, викладена в заяві про уточнення позовних вимог (т.2, а.с.29-37) не підлягає до задоволення.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Суд, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині витребування спірного майна (житлового будинку та земельної ділянки) із незаконного володіння Акціонерного товариства «Альфа Банк».

В іншій частині позовних вимог до Акціонерного товариства «Альфа Банк» необхідно відмовити.

В задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Селіверстова Владислава Олеговича необхідно відмовити у зв`язку з тим, що приватний нотаріус не може бути належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року щодо накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з п.9 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду як інвалід ІІ групи, що підтверджується посвідченням (а.с.19).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.141 ЦПК України у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зміст статті 141 ЦПК України з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.(0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за подання позовної заяви та 454,00 грн.(0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за подання заяви про забезпечення позову, що в загальному становить 1362,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування запису в реєстрі про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, витребування з незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння Акціонерного товариства «Альфа Банк» нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та земельну ділянку, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кадастровий номер 3220489501:03:025:0030, площею 0,174 га).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Селіверстова Владислава Олеговича відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2021 року щодо накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1364,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Селіверстов Владислав Олегович. Місцезнаходження: вулиця Боголюбова, 16, офіс 11, село Софіївська Борщагівка, Київська обл., 08131.

Відповідач 2: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місце знаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100. Код ЄДРПОУ: 23494714.

Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2022 року.

СуддяМ. М. Бебешко