Справа №2-236-10
2-236-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Нерушак Л.В.
при секретарі Музичук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Міськрайонне управління Держкомзему в м. Умань та Уманському районі Черкаської області про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самовільно побудованої будівлі , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1. 01.12. 2009 року звернулася до Уманського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Міськрайонне управління Держкомзему в м. Умань та Уманському районі Черкаської області про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самовільно побудованої будівлі, вказавши в позові , що в АДРЕСА_1 їй на праві власності належить 9/20 частини житлового будинку та надвірних споруд, що належить їй на праві власності на підставі договору дарування від
29.9.2004 року. Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу , виготовлений та виданий 15 вересня 2004 року Уманським відділком комунального підприємства « Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації « .
Відповідач ОСОБА_2. є її сусідкою та їй належить 21% частин житлового будинку по АДРЕСА_1 та користується частиною земельної ділянки, що знаходиться в їхньому спільному користуванні.
Позивач посилається в заяві, що в користуванні ОСОБА_2. знаходиться самовільно побудований дерев'яний сарай , який збудований на межі її земельної ділянки з порушенням норм та правил забудови , що створює перешкоди в користуванні належними їй надвірними спорудами та негативно впливає на їх технічний стан. Під час опадів вода з даху самовільно побудованого ОСОБА_2. сараю стікає в належний їй погріб , що призводить до його пошкодження та руйнування. Крім цього , сарай розміщений таким чином , що це ускладнює заїзд до її гаража і створює незручності в користуванні ним. З моменту проживання за вказаною адресою , тобто з 2004 року вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_3 намагалися врегулювати спірні питання з цього приводу мирним шляхом і неодноразово зверталися до ОСОБА_2. , однак в добровільному порядку вирішити даний спір не змогли. ОСОБА_1. подавала заяви на неправомірні дії ОСОБА_2. до Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаські області , квартальний комітет №11 м. Умані для вирішення спору щодо розташування самочинно побудованих споруд .
Після проведення перевірок працівниками відповідних органів, куди із заяви зверталась ОСОБА_1. підтверджено факт самовільного будівництва сараю гр. ОСОБА_2. та порушення нею норм і правил забудови , а їй було роз'яснено , що виниклий між ними спір підлягає вирішенню в судовому порядку. Вважає, що неправомірність дій відповідача ОСОБА_2. порушує її законні права на користування належним їй майном, тому просить в судовому порядку винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні належним її нерухомим майном , що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 знести самовільно побудовану нею будівлю - дерев'яний сарай та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила , що їй на праві власності належить 9/20 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Купуючи дану частину будинку, попередній власник показав їй при огляді даного помешкання , що сарай , який належить ОСОБА_2., знаходиться на земельній ділянці спільного користування , та сказав, що він старий і буде зноситись. Вона повірила і придбала частину будинку , проте потім у них почались проблеми , бо відповідач ОСОБА_2. добровільно даний сарай знести відмовляється. Даний сарай досить великий , а під час опадів з нього стікає вода в її погріб , крім того сарай розташований таким чином , що ускладнює заїзд до її гаража. Відповідач натягнула на спільній земельній ділянці мотузки , і вона не може пройти на всій огород , так як там прохід менше 1 м , і вона б'ється головою об ринву , коли проходить. Наполягає, що дерев'яний сарай побудований з порушенням всіх норм, тому вона подавала заяви на неправомірні дії ОСОБА_2. до Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Черкаські області , квартальний комітет № 11 м. Умані . Вона вважає , що відповідачем ОСОБА_2. порушені її права , тому просить суд позов задоволити та усунути перешкоди у користуванні належного їй нерухомого майна , шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2. знести самовільно побудовану нею будівлю - дерев'яний сарай.
Відповідач ОСОБА_2. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що зносити даний сарай не буде , так як її чоловік його відремонтує , а вона згідна трошки зменшити розміри вказаного сараю , проте взагалі зносити його не буде , тому що як тільки вона прибере даний сарай , на його місці хтось із співвласників щось побудує , бо у них так повелось , що ніхто ні в кого не питає ніякої згоди , хто що буде робити. Раніше при житті її матері на цьому місці стояв глинобитний сарай, що підтверджується фото тих років, які збереглися та надані нею суду. Вона не чинить ніяких перешкод позивачу , ОСОБА_1. може ходить де хоче , такого не було , щоб вона не пускала її кудись ходити. Позивач все перебільшує, вода у її підвал не тече. Самочинні споруди побудовані позивачем , а не нею. Вона нічого не добудовувала , дерев'яні сараї не є постійними будівлями. Вона отримала в спадщину частину будинку від матері, і нічого не добудовувала, залишивши все так як є. Просить в задоволенні позову відмовити .
Представник третьої особи - управління Держкомзему Тарасюк Л.М. в судовому засіданні пояснила , що рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 22.06. 2000 року № 282 про приватизацію земельних ділянок в постійне користування були надані земельні ділянки громадянам ОСОБА_4 , площею 532 кв. м , ОСОБА_5 , площею 997 кв. м , ОСОБА_2, площею 615 кв.м та даним рішенням в спільному користуванні залишено двір площею 781 кв. м . Дані громадяни звертались з відповідними заявами про надання їм в постійне користування земельних ділянок вказаними розмірами , погодили між собою межі та була виготовлена необхідна документація. Співвласники будинку по АДРЕСА_1 домовились між собою про розподіл земельної ділянки, досягнувши згоди, тому земля була поділена між ними.
Державні акти були виготовлені на ім'я ОСОБА_4., ОСОБА_2. на постійне користування земельною ділянкою, а Державний акт на право власності на земельну ділянку має лише третя співвласниця ОСОБА_5 В подальшому ОСОБА_4. продав свою частину будинку ОСОБА_1., але із землею питання не вирішив, бо державних актів ні на право користування, ні на право власності на земельну ділянку позивач ОСОБА_1. не має, а відповідач ОСОБА_2. має державний акт на постійне користування земельною ділянкою.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи , вивчивши матеріали справи, докази надані сторонами, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. згідно договору дарування від 29.09. 2004 року належить 9/20 частини житлового будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1
Відповідач ОСОБА_2. є співвласницею та сусідкою позивача ОСОБА_1. і їй належить 21 % частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , а згідно Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 виданому 04 серпня 2000 року, їй надано в постійне користування земельну ділянку площею 0, 0615 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (а.с.28 ).
Згідно рішення № 282 від 22.06. 2000 року виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок « надано в постійне користування земельні ділянки : ОСОБА_4 - площею 532 кв. м, ОСОБА_5 - площею 997 кв. м та ОСОБА_2 - площею 615 кв. м. ( а .с. 42).
Згідно листа начальника інспекції ДАБК У Черкаській області № Б-351/01-10 від
26.10.2009 року в результаті проведеної перевірки встановлено , що дерев'яні споруди , які розміщені на земельній ділянці спільного користування не являються капітальними будівлями. ( а. с. 11).
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1. не є ні землевласником, ні землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , бо нею надано до матеріалів справи державний акт на право постійного користування земельною ділянкою попереднього власника її частини будинку ОСОБА_4. , який подарував їй лише 9/ 20 частин будинку, але із земельною ділянкою питання по даний час не вирішено, так як лише зі слів позивача ОСОБА_1. в судовому засіданні під час продовження розгляду справи в лютому 2010 року вона звернулась із заявою про вирішення питання стосовно надання їй земельної ділянки.
Відповідно ч. 1 ст. 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором , а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Як вбачається із ч. 2 ст. 90 ЗК України лише порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом , а ч. 1 п. «г « та п. » е» ст. 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватись правил добросусідства, що передбачено і ч. 2 ст. 95 ЗК України стосовно порушених прав землекористувачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України , зазначено, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення , при яких власникам , землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1., так як позивач не довела та не підтвердила в судовому засіданні обставин про порушення її прав стосовно користування спільною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до вимог діючого законодавства, чим не виконала вимоги ст.10 ЦПК України , відповідно якій кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Тому суд вважає, що відновленню підлягає лише порушене право, а право ОСОБА_1. стосовно усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, на якій розташовані споруди ОСОБА_2. шляхом зобов'язання знести самовільно побудований дерев'яний сарай ОСОБА_2. не можуть вважатись такими, так як ОСОБА_1. не є ні землекористувачем, ні землевласником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , тому відповідно ст. З ЦПК України таке право не підлягає до судового захисту, позивач не надала доказів про належність їй земельної ділянки.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованність позовних вимог, які не підлягають судовому захисту та вважає , що необхідно відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самовільно побудованої будівлі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88 чЛ, 90 ч.2, 91, 95, 103, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Міськрайонне управління Держкомзему в м. Умань та Уманському районі Черкаської області про усунення перешкод в користуванні майном та знесення самовільно побудованої будівлі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Л.В.Нерушак