Справа № 345/5454/19

Провадження № 11-кп/4808/227/22

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019090170001145 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2022 року, згідно з яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодруженого, інваліда третьої групи, працюючого вантажником ФОП ОСОБА_8 , громадянина України, несудимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його затримання.

Вирішено питання про речові докази,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Посилається на те, що розгляд цього кримінального провадження здійснювався повторно, після скасування вироку цього суду від 18 вересня 2020 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував положення ч. 2 ст. 416 КПК України. Зазначає, що попереднім вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та згідно з ст. 75 КК України звільнено його від відбування основного покарання з визначенням іспитового строку один рік. Зауважує, що суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою прокурора скасував цей вирок виключно з процесуальних підстав. Наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Пояснює, що для суду першої інстанції існувала заборона щодо погіршення становища ОСОБА_7 . Звертає увагу на висновки Верховного Суду в постанові від 22 січня 2019 року у справі № 414/1217/14-к відносно застосування ч. 2 ст. 416 КПК України. Підсумовує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за оскарженим вироком, фактично посилив йому покарання, яке було призначене йому за попереднім вироком, оскільки не звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за таких обставин.

15 вересня 2019 року близько 03.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Mitsubishi Spase Star», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався проїзною частиною дороги сполучення Жидачів-Калуш в напрямку м. Калуш. Проїжджаючи с. Негівці Калуського району по вул. Зарічна на ділянці дороги, що має заокруглення в ліву сторону, та міст через потічок, ОСОБА_7 проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед мостом автомобіль почало заносити і він став некерований, внаслідок чого відбулося зіткнення із металевим поруччям моста із правої сторони.

Такими своїми діями ОСОБА_7 допустив порушення Правил дорожнього руху, зокрема:

- п. 2.3 «б», який визначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

- п. 12.1, яким передбачено, що під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Внаслідок порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-лицеву травму із переломом кісток лицевого черепа, кісток основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, забійними ранами, садном та синцями в ділянці голови, поєднана травма органів грудної клітки, живота та їх органів з переломами ребер справа, правобічним гемотораксом, забоєм обох легень, надривом нижньої долі правої легені, розривом печінки, розривом серозної оболонки сліпої та поперечно-ободкової кишок, паранефральною гематомою справа та кровотечею в черевну порожнину, що викликало необхідність проведення операції. Дані ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення. Також ОСОБА_10 отримав садна на шиї, садна в ділянці лівої ноги, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, надіслав клопотання в якому просить розгляд вказаної апеляційної скарги проводити у його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_10 не з`явився в судове засідання суду апеляційної інстанції, повідомлений належним чином про час та місце апеляційного розгляду, будь-яких заяв суд апеляційної інстанції не отримував.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без їх участі.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає вирок законним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_6 вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання з подальшим звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк два роки та поклавши відповідні обов`язки згідно з ст. 76 КК України (а.п. 90-93 том 1).

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 оскаржив цей вирок, просив його скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - три роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком три роки, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (а.п. 98-103 том 1).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року зазначену апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2020 року - без змін (а.п. 154-155 том 1).

За результатами оскарження у касаційному порядку першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року (а.п. 260-264 том 1), останню скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав, що за умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 у тому ж обсязі, призначене останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким покаранням.

За результатами нового розгляду в суді апеляційної інстанції ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року (а.п. 101-103 том 2) апеляційну скаргу першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 задоволено частково, вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2020 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, враховуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , вказав, що об`єктивні медичні чи інші дані про керування обвинуваченим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння відсутні, огляд ОСОБА_7 не проводився, чи дійсно він перебував у стані алкогольного сп`яніння, не встановлено, між тим, це враховано як обставину, яка обтяжує покарання. Окрім того, судом не виконані приписи ч. 4 ст. 349 КПК щодо обов`язкового допиту обвинуваченого з усіх обставин справи. У ОСОБА_7 не було захисника. Будь-яких висновків стосовно призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України та подальшого звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України судом апеляційної інстанції не зроблено.

За змістом оскарженого вироку - Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2022 року (а.п. 133-136 том 2) суд першої інстанції за результатами нового розгляду дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України при тих самих обставинах кримінального правопорушення, а також про наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення його в стані алкогольного сп`яніння, з приводу чого сторона захисту не навела жодних заперечень.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2020 року ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України було призначено основне покарання у виді трьох років позбавлення волі, а оскарженим вироком, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді одного року обмеження волі, тобто більш м`яке основне покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок щодо застосування норми права, зроблений Верховним Судом в постанові від 22 січня 2019 року у справі № 414/1217/14-к відносно застосування ч. 2 ст. 416 КПК України про те, що «Вживаючи у тексті вказаної норми термін «новий судовий розгляд», законодавець не пов`язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв`язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд. А тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на усі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції), незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні.».

Також, згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 у тому ж обсязі за результатами нового розгляду в суді апеляційної інстанції, скасування апеляційним судом вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2020 року, яким до нього було застосовано ст. 75 КК України, за апеляційною скаргою прокурора, який просив про посилення покарання, та вказівки Верховного Суду про те, що призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким покаранням, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не звільнив останнього від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На переконання суду апеляційної інстанції, виходячи із обставин та тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставини, що обтяжує покарання, виправлення обвинуваченого неможливе без відбування покарання. Сукупність усіх обставин по кримінальному провадженню суд апеляційної інстанції не вважає такими, що вказують на наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України без звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання згідно з ст. ст. 50, 65 КК України - відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципу індивідуалізації, є балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, є справедливим.

Підстав для зміни оскарженого захисником ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вироку суду першої інстанції за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_12