ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022                                           Справа № 917/160/22

За позовом:           Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, смт. Диканька Полтавської області, в інтересах держави в особі

позивача-1: Котелевської селищної ради, смт. Котельва Полтавської області,

позивача-2: Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради, смт. Котельва Полтавської області,

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м. Львів,  

про:           визнання недійсним додаткових угод до договору про постачання природного газу, повернення безпідставно сплачених коштів,

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від прокуратури: Р.В. Панькевич;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Полтавської області було подано позов Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі позивача-1: Котелевської селищної ради, позивача-2: Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про визнання недійсним додаткових угод до договору про постачання природного газу, повернення безпідставно сплачених коштів. Ухвалою від 08.02.22 матеріали справи були направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Господарським судом Полтавської області 08.02.2022 матеріали справи №917/160/22 ухвалено направити за територіальною підсудністю.

На виконання вимог вказаної ухвали, згідно супровідного листа від 14.03.2022 №01-19/196/2021 матеріали справи №917/160/22 надіслано на адресу Господарського суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 31.03.2022, головуючою суддею визначено суддю Н.Є. Березяк.

Ухвалою суду від 05.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2022. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 25.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 917/160/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2022.  

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що внаслідок необґрунтованого збільшення замовником ціни за одиницю товару (природного газу) шляхом укладання додаткових угод до договору на постачання природного газу ТОВ «Кастум» при відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» замовником недоотримано активів та зайво (надлишково) сплачено коштів на загальну суму 188051,00 гривень.

В судове засідання 29.09.2022 представники позивачів та відповідача не з`явилися, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом.  

Копії ухвал суду Відповідачу у справі надсилались на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань та на електронну пошту і на адресу суду не повертались .

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

В судовому засіданні 29.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Під час опрацювання інформації, що міститься на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель встановлені порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання Комунальним некомерційним підприємством «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради - на дату здійснення закупівлі, що підлягає перевірці - Комунальне некомерційне підприємство «Котелевська центральна районна лікарня Котелевської районної ради (далі - КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради, Замовник) та ТОВ «КАСТУМ» (код ЄДРПОУ 41087491) додаткових угод до договору №3 від 06.01.2021 на постачання природного газу.

Встановлено, що КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо в обсягах 120000 куб.м. з очікуваною вартістю 1 140 000 грн. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі інтернет на веб-сайті «Prozorro - публічні закупівлі» за № UA-2020-12-01-005959-b. Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ «КАСТУМ», пропозицію якого система визначила як «аномально низька ціна», але учасник відповідно до законодавства надав обґрунтування.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено вказаного учасника, між КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради та ТОВ «КАСТУМ» укладено договір №3 від 06.01.2021 на постачання природного газу. Предметом даного договору є природний газ (код за ДК 021:2015-09120000-6) обсягом 120000 куб.м з помісячним визначенням обсягів поставки.

Згідно п.3.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3490 грн (з урахуванням ПДВ). Відповідно до п.3.5 Договору загальна сума Договору на день його укладення становить 418800,00 грн.

Однак, вже 13.01.2021, 14.01.2021, 15.01.2021, 19.01.2021, 27.01.2021, 28.01.2021, 29.01.2021, 23.02.2021, 26.02.2021 року сторони укладають 9 додаткових угод, якими збільшують ціну за одиницю товару.

Ціна товару після укладення додаткових угод, збільшилася майже у 2,5 рази. За даними бухгалтерського обліку згідно договору та додаткових угод замовником отримано товар (природний газ) в обсязі 54,125 тис. куб.м та здійснено оплату в сумі 394592,16 грн (з ПДВ).

У зв`язку з встановленими обставинами, Диканською окружною прокуратурою Полтавської області на адресу Управління Північно – східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області скеровано лист № 51/2-753 вих-21 від 27.04.2021 яким ініційовано проведення моніторингу вказаної процедури закупівлі.

За результатами розгляду інформації, викладеної у вказаному листі, Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області прийнято наказ №401 від 15.09.2021 про початок моніторингу вказаної процедури.

У подальшому Управлінням Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області 21.09.2021 складено акт No201631-28/34, який підписаний посадовими особами КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради без заперечень.

Відповідно до акту від 21.09.2021 No201631-25/34, складеного Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, про результати перевірки закупівель КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради, надані постачальником довідки на обґрунтування збільшення ціни на природний газ не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату в порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, внаслідок необґрунтованого збільшення замовником ціни за одиницю товару (природного газу) шляхом укладання додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до договору на постачання природного газу від 06.01.2021 №3 з ТОВ «Кастум» при відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» замовником недоотримано активів та зайво (надлишково) сплачено коштів на загальну суму 188051,00 гривень.

У подальшому, на підставі складеного 21.09.2021 Управлінням Північно- східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Акту про результати перевірки закупівель КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради за період з 01.12.2020 по 17.09.2021, КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради скерувала ТОВ «Кастум» Претензію №9 від 08.10.2021 з вимогою погасити недоотримані активи та зайво (надлишково) сплачені кошти на суму 188051,00 грн.

Станом на 20.01.2022 відповідь від ТОВ «КАСТУМ» не надійшла, кошти не повернуто що і стало підствою для звернення з даним позовом до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод №1 від 13.01.2021, №2 від 14.01.2021, №3 від 15.01.2021 , №4 від 19.01.2021 , №6 від 27.01.2021 , №7 від 28.01.2021, № 8 від 29.01.2021 , №9 від 23.02.2021, №10 від 26.02.2021 до договору на постачання природного газу від 06.01.2021, укладених між КНП «Котелевська ЛПЛ» Котелевської селищної ради та ТОВ «КАСТУМ» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТУМ» на розрахункові рахунки Котелевської селищної ради грошові кошти в сумі 188051,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі КНП "«Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

У пунктах 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, зазначено: "держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

… Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень."

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

…Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України."

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Крім того, в пунктах 83- 85 постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21))".

У пункті 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 зазначено:

"Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним".

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 917/565/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, на які посилається скаржник.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спірні правовідносини у згаданих справах та у даній справі, що розглядається, є подібними, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку зі зверненням прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства.  

Суд встановив, що відповідно до Статуту КНП «Котелевська лікарня планового лікування», затвердженого рішенням вісімнадцятої сесії селищної ради восьмого скликання  від 30.11.2021 № 2490, КНП «Котелевська лікарня планового лікування» є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичні послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь –яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом; засновником підприємства є Котелевська селищна рада. Підприємство здійснює медичну та господарську некомерційну діяльність, є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Підприємство створене на базі майна комунальної власності Котелевської селищної ради.

Оскільки відповідно до положень Статуту КНП Котелевська лікарня планового лікування позивач-2 є комунальним підприємством (суб`єктом господарювання), тобто не має статусу суб`єкта владних повноважень, суд, беручи до уваги висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 01.02.2022 у справі 917/565/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, встановив, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а комунального підприємства, тому не підлягають розгляду по суті. Позовна заява в цій частині фактично подана не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального підприємства, проте прокурор не має повноважень щодо представництва в суді комунальних підприємств.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226, частини 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення належить скасувати в частині розгляду по суті позову прокурора в інтересах держави в особі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради, а позов прокурора у цій частині - залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради слід зазначити наступне:

Суд вважає зазначає, що, звертаючись до суду з позовом, прокурор як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Отже, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказівка на відсутність такого органу), відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в цьому випадку - правами позивача (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/996/21).

Саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись із позовом, прокурор посилається на порушення законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 8 цього Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8 та 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17.

При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема міська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

При цьому відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічні висновки містяться у значній кількості постанов Верховного Суду, зокрема, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 29.09.2021 у справі № 910/5529/19, від 01.12.2021 у справі № 910/10754/20, від 13.01.2022 у справі № 914/1962/19, від 18.05.2022 у справі № 916/1383/21.

Котелевська селищна рада не є стороною спірних додаткових угод до договору від 06.01.2021 №3.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, на яку посилається скаржник, "оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах".

При цьому в контексті спірних правовідносин суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 01.02.2022 у справі № 917/565/21, відповідно до якої "наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин".

Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини у наведених справах № 903/865/20, № 917/562/21, № 917/565/21 та у даній справі, що розглядається, є подібними у контексті підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що при поданні позову в інтересах Котелевської селещної ради   прокурором не доведено, які саме  права та інтереси Котелевської селищної ради порушені, оскільки вона не є строною оспорюваних договорів і до її  компетенції не віднесені відповідні повноваження. Таким чином, при поданні позову прокурором не вірно  визначено склад та процесуальний статус учасників спору у цій справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (близькі за змістом висновки, викладені у постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати на підставі     статей 129 Господарського процесуального кодексу України     покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за прокуратурою.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями     10,12,20,73,74,75,76,79,123,     129,226, 232,     233,     236,     237,     238,     240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради – залишити без розгляду.

2. В задоволенні позовної вимоги Заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради – відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені     розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2022.

Суддя                                                                                              Березяк Н.Є.